Ухвала суду № 41210560, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/800/47900/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з ОСОБА_3 кошти в сумі 9774 грн. 77 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 9774 грн. 77 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 17 жовтня 2012 року звернулась до Дарницького районного центру зайнятості (далі - Дарницький РЦЗ) з заявою про надання статусу безробітної з виплатою матеріальної допомоги.

Наказом Дарницького РЦЗ від 17 жовтня 2012 року №НТ121017 ОСОБА_3 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідачем в період з жовтня 2012 року по серпень 2013 року отримано допомогу по безробіттю у сумі 4983 грн. 74 коп.

10 квітня 2013 року ОСОБА_3 подала до Дарницького РЦЗ з заявою про направлення її на навчання до Інституту післядипломної освіти «Укрстено» на курси підвищення кваліфікації спеціалістів за напрямком «Комп'ютерні технології та дизайн» з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

14 травня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір №301-15/301/14/05 про направлення безробітної на професійне навчання.

Дарницьким РЦЗ 8 серпня 2013 року прийнято наказ №НТ130808, відповідно до якого відповідача знято з обліку та припинено виплату допомоги по безробіттю.

Зазначений наказ прийнято на підставі Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 4 липня 2013 року №12, яким встановлено, що з 10 квітня 2012 року по 4 грудня 2012 року ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 на підставі договору підряду.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 10 вересня 2013 року №54 «Щодо повернення незаконно отриманих коштів безробітною ОСОБА_3» зобов'язано відповідача повернути суму одержаної допомоги по безробіттю - 4983 грн. 74 коп. та вартість навчання - 4791 грн. 03 коп., всього - 9774 грн. 77 коп. Відповідач вказану вимогу позивача не виконала.

Між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір підряду консультанта косметики «Дзінтарс» від 10 квітня 2012 року.

Пунктом 2 даного договору, визначено строк його дії з 10 квітня 2012 року на три місяці. В разі необхідності та відсутності претензій у сторін одна до одної, передбачена можливість пролонгації на той же термін, три місяці.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно реєстру персональних карток про дохід особи відповідач отримала дохід від ФОП ОСОБА_4 в квітні 2012 року - 1358 грн. 86 коп., в травні 2012 року - 3576 грн. 52 коп., в червні 2012 року - 3361 грн. 52 коп., в серпні 2012 року - 3382 грн. 07 коп., в жовтні 2012 року - 3436 грн. 40 коп.

Задовольняючи позов про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення відповідача до центру зайнятості та надання їй статусу безробітної ОСОБА_3, в розумінні статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» не була безробітною.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що у діях відповідача був відсутній умисел, що полягав у невиконанні ОСОБА_3 обов'язків, покладених статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та фактично відповідач не відносилась до зайнятого населення, оскільки навіть у випадку продовження (пролонгації) терміну дії договору підряду, строк його дії мав закінчитись 10 жовтня 2012 року, тобто до моменту надання відповідачу статусу безробітної.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-ХII (далі - Закон №803-ХІІ) до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю.

Абзацом 1 статті 2 Закону №803-ХІІ визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2003 року №1533-III (далі - Закон №1533-III), передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 даного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону №1533-III незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Відповідно пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.

Згідно із статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, договори підряду укладаються на виконання певної роботи, з виконанням якої припиняються зобов'язання між сторонами, зокрема щодо обов'язку виконати нові роботи за договором та відсутність обов'язку сплати коштів його виконавцю за вже оплачені роботи.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 була безробітною в розумінні статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки на момент призначення допомоги по безробіттю строк дії договору підряду закінчився.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

М.Г. Кобилянський