Ухвала суду № 41210526, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/800/54508/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року

у справі № 2а/0470/1199/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтіз»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтіз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року скасовано та прийнято нову постанову. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтіз» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0000882302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування згідно декларації за червень 2010 року в сумі 319 397, 00 грн., податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0000882302/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування згідно декларації за червень 2010 року в сумі 319 397, 00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за 2 квартал 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року, відповідачем складено акт від 02.12.2010 року № 5957/23-5/34563062, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4.2, пп. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 Наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 15.06.2005 року №213 з урахуванням змін, внесених Наказом ДПА України від 17.03.2008 року №159, в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету за 2 квартал 2010 року, на суму 319 397, 00 грн.; документально підтверджено відображене позивачем у декларації за 2 квартал 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 170, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року № 0000882302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування згідно із декларацією за 2 квартал 2010 року з податку на додану вартість на суму 319 397, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000882302/1 від 30.12.2010 року, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування згідно із декларацією за 2 квартал 2010 року в сумі 319 397, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в результаті неправильного визначення суми бюджетного відшкодування за 2 квартал 2010 року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності своїх дій та їх відповідності нормам діючого законодавства України та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, а тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки товари (послуги), отримані позивачем у попередніх податкових періодах (у даному випадку протягом періодів з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року), які передують періоду, в якому проводиться відповідний розрахунок суми бюджетного відшкодування та фактично оплачені у попередньому звітному періоді, то сплачені в зазначених періодах суми податку на додану вартість можуть бути включені до сум бюджетного відшкодування по декларації за 2 квартал 2010 року.

Крім того, у даній справі, крім первинного податкового повідомлення-рішення позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням, яке прийняте за результатами адміністративного оскарження, але якими сума грошового зобов'язання залишена без змін.

Однак Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985, зареєстрованим в Мін'юсті України 30.12.2010 року за №1440/18735, не передбачено формування та направлення платникам податків за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, у разі якщо за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення залишається без змін.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 2а/0470/1199/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук