Ухвала суду № 41210460, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/800/61801/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року

у справі № 2а-4410/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гута-Скло»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гута-Скло» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.08.2009 року №0013851530/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Вищий адміністративний суд України 04.03.2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.

Постановою Верховного Суду України від 12.10.2013 року постанову Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) земельного податку ТОВ «Гута-Скло», відповідачем складено акт від 30.07.2009 року №747/15-30/30520292, яким встановлено заниження земельного податку за квітень-червень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 200 366, 04 грн.

На підставі акта перевірки 14.08.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0013851530/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок у розмірі 210 384, 28 грн., в т.ч. основний платіж - 200 365, 98 грн., 10 018, 30 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» яким встановлено, що плата за земельні, які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (3%).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України «Про плату за землю».

Ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки (стаття 1 Закону України «Про плату за землю»).

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім вказаного вище Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (стаття 4 Закону України «Про плату за землю»).

Частиною першою статті 7 зазначеного Закону встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

У свою чергу, частиною п'ятою статті 7 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно з пунктами 34, 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Отже, земельний податок є загальнодержавним податком, ставки якого, порядок обчислення і сплати можуть встановлюватись і змінюватися виключно Законом України «Про плату за землю». Органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями диференціювати та затверджувати ставки земельного податку в межах, встановлених цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є землекористувачем земельної ділянки комунальної власності, грошову оцінку якої встановлено.

Отже, є підстав вважати, що позивач як землекористувач правомірно відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» розрахував і сплатив земельний податок у розмірі одного відсотка грошової оцінки земельної ділянки, як це передбачено частиною першою статті 7 цього ж Закону, а не у розмірі трьох відсотків, як це передбачено статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, з урахуванням позиції Верховного Суду України, колегія суддів прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 року у справі № 2а-4410/10/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

В.П.Юрченко