Ухвала суду № 41210392, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/800/55792/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року

у справі № 2а-4213/11/1370

за позовом Приватного акціонерного товариства «Каштан Трейд»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Каштан Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 11.02.2011 року № 0000382302/5289.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ЗАТ «Каштан Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 року по 31.03.10 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 року по 31.03.10 року відповідачем складено акт від 19.07.2010 року №1722/23-2/33562817, яким встановлено порушення позивачем: - п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.08 року по 31.12.2009 року у сумі 289 370, 58 грн.; - пп.17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; - п. 1.15 ст.1, пп.4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п. 9.12 ст. 9, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано 853, 53 грн. податку з доходів фізичних осіб; - п. 2.11, п. 3.1, п.п.7,43, 7.47 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме: в авансових звітах відсутні оформлені належним чином документи, які підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів на суму 826, 60 грн.

На підставі вказаного акта 03.08.2010 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372302/0/20380, яким визначено ЗАТ «Каштан Трейд» суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 439 472, 37 грн., у т. ч. 289 370, 58 грн. - за основним платежем, 150 101,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження 11.02.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382302/5289, яким визначено ЗАТ «Каштан Трейд» суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 289 370, 58 грн. - за основним платежем, 144 685, 29 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, і, як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Згідно із п.п.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1); б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ряд транспортних засобів позивача знаходились в заставі ВАТ «Райффайзен Банк», що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами застави транспортного засобу.

Встановлено, що позивачу проведено страхові виплати в якості страхових відшкодувань за договорами страхування власного автотранспорту, у зв'язку з чим ним на рахунках бухгалтерського обліку за третій квартал 2008 року відображено дохід від страхового відшкодування в сумі 57 897, 32 грн., за другий квартал 2009 року - в сумі 50 397, 00 грн. та за четвертий квартал 2009 року - в сумі 9 188,00 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку щодо правомірного відображення позивачем у податковому обліку операцій із зменшення балансової вартості основних фондів групи 2 на підставі абз.«б» пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується правомірності та обґрунтованості коригування платником податків показників податкової звітності по сумах валових витрат третього кварталу 2008 року, колегія суддів зазначає наступне.

Вимогами статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено порядок декларування платниками самостійно виявлених помилок у податкові звітності попередніх звітних податкових періодів.

В силу п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судами встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи декларації за три квартали 2008 року, в якій зазначені самостійно виявлені позивачем помилки, і яка була подана позивачем 06.11.2008 року, тобто, до початку перевірки відповідачем періоду, в якому ця декларація була подана, підтверджується декларування позивачем у вказаному звітному податковому періоді показника самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів в сумі 1 108 000,0 грн., як складової загальної суми валових витрат.

Твердження податкового органу про те, що підприємство не скористалося правом подання уточнюючого розрахунку на момент проведення попередньої перевірки правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки період охоплений перевіркою був з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року, а декларування виявленої помилки проводилось у поданій товариством декларації за три квартали 2008 року.

Отже, позивачем при виправленні помилок і подачі декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року враховані строки давності, уточненні показники зазначені у складі податкової декларації за період, в якому помилки були виявлені, помилка не привела до заниження суми податкового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням висновків судової експертизи, судами попередніх інстанцій встановлено документальне підтвердження даних рядків 01.6. податкових декларацій по податку на прибуток ПАТ «Каштан Трейд» за III квартал 2008 року, II квартал 2009 року та IV квартал 2009 року та непідтвердження висновків акта перевірки про заниження ПАТ «Каштан Трейд» валового доходу з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 117 482, 32 грн.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі № 2а-4213/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук