Ухвала суду № 41210388, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/800/55688/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року

у справі № 1570/1914/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос агро»

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбатрос агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року у справі № 1570/1914/2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0000332370 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10 000, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції частково, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати, в цій частині відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі ст. 20, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу про проведення фактичної перевірки від 21.11.2011 року № 1077 з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) відповідачем проведено перевірку господарської одиниці, що належить позивачу, за результатами якої складено акт від 01.12.2011 року № 003641, яким встановлено порушення п. 2.3, п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0000332370, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій штрафу у розмірі 50 000, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з наявністю порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, у зв'язку з відсутністю порушень позивачем п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Відповідно до п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Відповідно до абз. 2 п. 3.5 вказаного Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Під час проведення перевірки встановлено, що у касовому ордері про видачу готівки від 21.09.2011 року на суму 20 000, 00 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Оскільки судами встановлено перевищення залишку готівки в касі, а саме виявлено неналежним чином складений касовий ордер від 21.09.2011 року № 14 на суму 20 000, 00 грн., колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 40 000,00 грн. до позивача за порушення п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) використання коштів, виданих на відрядження.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Постановою Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 року № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 10 000, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 000, 00 грн. став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у зв'язку з перевищенням граничної суми готівкових розрахунків, оскільки позивач здійснив розрахунок з Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоТрейд» за дизельне пальне за кількома платіжними документами протягом дня на загальну суму 15 000, 00 грн.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом не доведено, що позивачем здійснювалися розрахунки з одним і тим же підприємством понад 10 000, 00 грн., тому вірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправного застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 000, 00 грн.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 1570/1914/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук