Рішення № 41208727, 03.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/63/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

03.11.2014 Справа № 908/3512/14

За позовом Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОМАТ" (пр-т Перемоги, буд. 89-А, м. Кив, 03115)

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; АДРЕСА_3)

Про стягнення 580 573 грн. 68 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Кропивницький Я.І. - дов. від 29.0,9.2014р.

Від відповідача: не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОМАТ" м. Кив до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя про стягнення 580 573 грн. 68 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 580 573 грн. 68 коп. згідно договору зберігання № 778484 від 01.03.2012р.

Розгляд справи відкладався.

03.11.2014р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Позивач надав суду письмові пояснення, де вказав наступне: 01.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 778484 (надалі - договір), відповідно до якого позивач, як поклажодавець, передавав, а відповідач, як зберігач, приймав на зберігання майно, відповідно до актів приймання-передачі, накладних або інших документів про передачу майна, складених на підставі цього договору, і зобов'язувався його зберігати та повернути це майно позивачу в схоронності. При оформленні документів про приймання-передачу майна на відповідальне зберігання було допущено технічну помилку, а саме було зазначено, що акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 3005 від 08.06.2012р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 221059 від 10.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 221061 від 10.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 224739 від 10.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 225518 від 10.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 227809 від 10.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 228817 від 11.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 228821 від 11.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 228818 від 11.09.2013р., акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 230383 від 11.09.2013р. є невід'ємними частинами договору зберігання № 778484 від 13.06.2011 року, а також було зазначено, що акт приймання-передачі на відповідальне зберігання № 229220 від 11.09.2013р. є невід'ємною частиною договору зберігання № 778484 від 01.01.2013 року. Але договір № 778484 між позивачем та відповідачем було укладено лише один єдиний раз - 01.03.2012 року. Договори зберігання № 778484 від 13.06.2011 року та № 778484 від 01.01.2013 року між позивачем та відповідачем не укладались та їх фактично не існує. Таким чином, все майно у період з 01 березня 2012 року по 11 вересня 2013 року (включно) передавалося на зберігання саме за одним єдиним укладеним між позивачем та відповідачем договором, а саме: договором зберігання № 778484 від 01.03.2012 року. Щодо передачі відповідачу майна на суму, перевищуючу суму, вказану в п. 1.2 договору зберігання № 778484 від 01.03.2012 року, позивач вважає за необхідне надати наступні пояснення. Передача майна на зберігання на суму, що перевищує 400 000 грн., зазначеної в п. 1.2 договору зберігання № 778484 від 01.03.2012 року, відбувалась з вчиненням відповідачем дій щодо схвалення цієї передачі майна, а саме відповідачем вчинено дії щодо прийняття цього майна на зберігання за договором зберігання № 778484 від 01.03.2012 року та підписано акти приймання-передачі на відповідальне зберігання.

В матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому вказано, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 69104.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за трьома адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал, виписками з журналу реєстрації вихідних документів та реєстрами на відправлення простої кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані судом на адресу: АДРЕСА_2, були повернути поштовим відділенням з відміткою : "адресат вибув".

Ухвала суду про відкладення розгляду справи, надіслана судом на адресу: АДРЕСА_3, була повернута поштовим відділенням з відміткою : "адресат на обслуговані не значиться".

Інші ухвали поштове відділення не повернуло суду, що свідчить про їх отримання відповідачем.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали відповідачу по справі.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання № 778484 від 01.03.2012р. з додатковою угодою (далі - договір).

Майно на зберігання відповідачу передавалось позивачем на підставі актів (а. с. 15-51). Але, при цьому в деяких актах (а. с. 30-51) вказано, що вони являються невід'ємною частиною договорів № 778484 від 13.06.2011р. та № 778484 від 01.01.2013р.

Позивач в письмових поясненнях № 1064 від 22.10.2014р. вказав, що договори за № 778484 від 13.06.2011р. та від 01.01.2013р. з відповідачем не укладались, та що з відповідачем був укладений лише один договір № 778484 від 01.03.2012р. по якому фактично і передавалось майно на зберігання відповідачу.

Ухвалою від 13.10.2014р. суд зобов'язав відповідача надати суду договори за № 778484 від 13.06.2011р. та від 01.01.2013р. та письмово вказати, чи були з позивачем укладені ці договори або ні.

Відповідач в судові засідання двічі не з'явився, витребувані судом документи, в тому числі договори за № 778484 від 13.06.2011р. та від 01.01.2013р. та письмові пояснення, у тому числі відносно вказаних договорів, суду не надав.

За таких підстав, відповідач не довів суду, що дійсно існують договори за № 778484 від 13.06.2011р. та від 01.01.2013р., а тому суд вважає, що договори за №228821 від 13.06.2011р. та від 01.01.2013р. між позивачем не укладались, а в актах (а. с. 30-51) була допущена описка і ці акти слід вважати невід'ємною частиною спірного договору № 778484 від 01.03.2012р.

Згідно договору № 778484 від 01.03.2012р. позивач надав відповідачу на зберігання майно на загальну суму 580 573 грн. 68 коп., що підтверджується актами приймання - передачі на відповідне зберігання (а. с. 15-51).

В п. 1.2 договору зазначено, що вартість майна, переданого на зберігання за даним договором, не може перевищувати 400 000 грн. Але, відповідач прийняв на зберіганні майно на суму, яка перевищує 400 000 грн. Сторони, підписавши акти приймання - передачі, узгодили суму майна, переданого на зберігання в розмірі 580 573 грн. 68 коп.

Пунктом 1.5 договору сторони передбачили, що вартість переданого на зберігання по даному договору майна, вказується в актах приймання - передачі, накладних або інших документах про передачу майна.

Відповідно до пунктів 2.1.5-2.1.10 договору відповідач зобов'язався:

- зберігати майно до пред'явлення поклажедавцем (позивачем по справі) вимоги про повернення майна;

- нести повну майнову відповідальність за псування, нестачу майна, втрату майном товарного вигляду;

- повернути саме те майно, яке було передано на зберігання поклажедавцем;

- повернути майно за першою вимогою поклажедавця в день надходження вимоги, у тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, а також у кількості та асортименті, що вимагається поклажедавцем;

- надати за вимогою поклажедавця інформацію про стан переданого на зберігання майна;

- забезпечувати в будь - який час безперешкодний доступ уповноваженного представника поклажедавця для здійснення контролю за належним виконанням зберігачем зобов'язань по зберіганню майна, проведення інвентаризації майна, що знаходиться на зберіганні.

Пунктом 6.1 договору також передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати прийняте майно до пред'явлення поклажедавцем вимоги про його повернення.

Позивач направив відповідачу вимогу про повернення майна № 758 від 01.08.2014р., що підтверджується вкладеннями у цінний лист, списком згрупованих поштових відправлень листів з оголошеною цінністю та фіскальними чеками від 04.08.2014р. (а. с. 52-54).

Відповідно до п. 5.5 договору неповернення майна за вимогою поклажедавця протягом більше, ніж 10 днів, з моменту заявлення такої вимоги, означає визнання зберігачем факту повної втрати майна, яке не повернуте. Повернення майна здійснюється за місцезнаходженням зберігача.

Відповідач майно зі зберігання позивачу в строк, вказаний п. 5.5 договору, не повернув. Таким чином, відповідач визнав факт повної втрати майна.

Згідно з п. 5.1 договору зберігач несе відповідальність за втрату або недостачу майна та відшкодовує збитки, завдані поклажедавцю втратою (недостачею), в тому числі, але не винятково, в розмірі вартості втраченого майна чи майна, що не вистачає, заявленої поклажедавцем, але в будь - якому випадку не нижче вартості майна, визначеної при його передачі на зберігання.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості майна в сумі 580 573 грн. 68 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОМАТ" (пр-т Перемоги, буд. 89-А, м. Кив, 03115; код ЄДРПОУ 21509937) збитки в сумі 580 573 грн. 68 коп., судовий збір в сумі 11 611 грн. 47 коп. Надати наказ.

Повне рішення складено : 03.11.2014р.

Суддя Л.С. Місюра