Постанова № 41208351, 31.10.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6446/14-а Провадження № 2-а/591/396/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого-судді Янголя Є.В., при секретарі Журба А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 а також за позовом третьої особи яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_4 до Сумської міської ради та Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича, третя особа Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради та розпорядження міського голови м. Суми,

в с т а н о в и в:

В вересні 2014 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 06.08.2014 року № 3470 - МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції» (зі змінами) та розпорядження міського голови м. Суми від 21.08.2014 року № 272 - к „Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради" (зі змінами).

Позовні вимоги мотивують тим, що є депутатами Сумської міської ради та Сумською міською радою 06 серпня 2014 року прийнято рішення № 3470 - МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції». Вважають, що вказане рішення було прийняте з грубими порушеннями Регламенту роботи Сумської міської ради VI скликання, положень ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Цивільного кодексу України. Вказують, що спірне рішення порушує їх права як депутатів Сумської міської ради.

Зазначають, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, оскільки встановлює адміністративні відносини між такими регуляторними органами, як Сумський міський голова та Сумська міська рада, а також з іншими органами місцевого самоврядування та їх керівниками, а тому на правовідносини в сфері прийняття оскаржуваного рішення розповсюджуються вимоги, передбачені ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Оскільки на час прийняття спірного рішення був відсутній аналіз регуляторного впливу а також не було оприлюднено оскаржуване рішення, як проекту регуляторного акту, не були виконані інші вимоги відповідно до ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», то таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Крім того проект оскаржуваного рішення було розміщено на сайті Сумської міської ради відповідно до положень п. 3 ст. 15 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», однак, з огляду на текст розміщеного проекту рішення, він не відповідає тексту фактично прийнятого радою оскаржуваного рішення, зокрема в частині п. 1.З., а саме проект рішення вміщував в собі положення, згідно якого на розгляд ради мало виноситись питання утворення управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та управління земельних відносин Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом реорганізації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а в оскаржуваному рішенні, в частині п. 1.3., яке було внесено на розгляд ради та прийняте, було зазначено про припинення департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради шляхом поділу його на управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та управління земельних відносин Сумської міської ради (без права юридичної особи). Тому вважають, що при прийнятті спірного рішення були порушені вимоги п. 3 ст. 15 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Позивачка ОСОБА_3 крім того, посилаючись на витяг з протоколу пленарного засідання ради від 06.08.2014 року, зазначає, що вона вносила пропозицію щодо виключення з проекту оскаржуваного рішення п. 1.3., однак в порушення Регламенту роботи Сумської міської ради VI скликання, на голосування її пропозиція не виносилась.

Також зазначають, позивач ОСОБА_1 у витязі з протоколу засідання сесії ради від 06.08.2014 року, зазначений, як такий, що голосував «ЗА» щодо прийняття рішення в цілому. Разом з тим, з огляду на те, що перед даним голосуванням було підтримано пропозицію щодо повернення до розгляду питання взяття «за основу» оскаржуваного рішення», зазначений позивач вважав, що відбувається повернення до голосування саме за взяття цього рішення «за основу». Таким чином, порушення головуючим на засіданні сесії ради Сумським міським головою Лисенко О.М. Регламенту роботи Сумської міської ради VI скликання, в частині процедури внесення на голосування пропозицій депутатів та проекту рішення, призвело до невірного сприйняття внесених на розгляд депутатів питань, в наслідок чого не було забезпечено право позивача ОСОБА_1 в частині вільного волевиявлення та голосування стосовно оскаржуваного рішення.

На підставі оскаржуваного рішення 21.08.2014 року міським головою м. Суми прийнято розпорядження № 272-к „Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради" (зі змінами). Вважають, що воно прийняте з порушенням Конституції України, вимог п.5 ч.1 ст. 26, п.6 ч.3 ст.42 та ч.1 ст. 54 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки міський голова замість того, щоб користуючись наданими йому законом повноваженнями подати пропозиції Сумській міській раді щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, одноосібно прийняв розпорядження та самостійно встановив граничну чисельність та штат апарату та виконавчих органів ради. При обґрунтуванні вказаної правової позиції посилаються також на рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000.

Враховуючи наведене вважають, що оскаржувані рішення та розпорядження прийняті з грубими порушеннями зазначених норм права та не у спосіб визначений законодавством.

Адвокат ОСОБА_6, який діє в якості представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримав.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, відповідно до телефонограми просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує.

Також в жовтні 2014 року до суду звернулася третя особа ОСОБА_4 з самостійними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 06.08.2014 року № 3470 - МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції» (зі змінами) в частині пп. 1.3. п.1; п.5, п.6 додатку 1; п. З в частині п.п. 1.3. п. І та додатку 2; в частині п. 4; п. 5 в частині п.п.1.3. п.1; п. 6 в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради; п.7, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та розпорядження міського голови м. Суми від 21.08.2014 року № 272 - к „Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради" (зі змінами).

Позов мотивує тим, що працює на посаді директора департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради згідно до розпорядження міського голови від 06.02.2014 року. 17.09.2014 року він був ознайомлений з текстом попередження про його звільнення з посади з 17.11.2014 року у зв'язку із скороченням його посади. Вказане попередження підписано Сумським міським головою міста Суми 27.08.2014 року. Підставою для скорочення його посади у вказаному попередженні зазначене рішення Сумської міської ради від 06.08.2014 року № 3470-МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції» (зі змінами), згідно до пп. 1.3. якого вирішено припинити департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради шляхом поділу його на управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та управління земельних відносин Сумської міської ради (без права юридичної особи) та розпорядження міського голови від 21.08.2014 року № 272-к „Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради (зі змінами) згідно якого гранична чисельність одиниць управління архітектури та містобудування Сумської міської ради визначена в розмірі 29 осіб, а управління земельних відносин - 20 осіб. Вважає, що оскаржувані рішення та розпорядження не відповідають нормам чинного законодавства та не можуть вважатись підставою для його звільнення, у зв'язку з чим порушують його трудові права а також трудові права працівників підпорядкованого йому департаменту.

Зазначає, що питання, пов'язані з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються відповідно до положень Кодексу законів про працю України. Пунктом 1 статті 40 вказаного Кодексу визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, за рішенням суду.

З огляду на зміст оскаржуваного рішення, ним передбачений поділ існуючого суб'єкта на два інших, тобто реорганізація шляхом поділу. Згідно до положень вказаних норм матеріального права, у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Вважає, що оскільки між третьою особою та департаментом трудові правовідносини врегульовані трудовим договором у розумінні ст. 21 КЗпП України, то, відповідно до вказаних положень норм матеріального права, всі права та обов'язки за вказаним трудовим договором переходять по роздільному акту у відповідних частках до кожного з новостворених суб'єктів господарювання, а тому оскаржувані ним рішення та розпорядження в частині положень про його вивільнення є неправомірними.

При обґрунтуванні позову посилається на правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена, зокрема, під час розгляду судового спору в аналогічних правовідносинах, в постанові від 27.05.2014 року, а саме що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників з'ясовувати реальність такої ліквідації із врахуванням вищенаведеного.

Оскільки правовий акт, що став підставою для ліквідації, та наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов'язані, перевірці підлягають законність як такого правового акта, так і процедури звільнення.

Також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони з метою, з якою це повноваження надано.

Крім того зазначає, що пунктом 6 ч. З ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, утворення інших виконавчих органів ради та затвердження їх структури в цілому, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання, обрання секретаря ради віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Проте ці питання вирішуються ними за поданням сільського, селищного, міського голови (пункти 3, 4, 5, 6 частини першої статті 26, пункти 4, 5, 6 частини третьої статті 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні"). Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є її виконавчими органами галузевої та функціональної компетенції, підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, а також сільському, селищному, міському голові. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою одноособово (стаття 54 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Вважає, що враховуючи наведені у сукупності норми матеріального права, приймаючи оскаржуване рішення в частині припинення департаменту, Сумська міська рада за поданням Сумського міського голови мала б обгрунтувати доцільність відмови від виконання завдань та функцій департаментом (тобто його припинення) та їх передачі іншим органам виконавчої влади, тобто новоствореним шляхом поділу суб'єктам господарювання, а також встановити не тільки структуру, а й штат виконавчих органів ради, як це передбачено ст. 54 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», чого зроблено не було.

Тобто, якщо б, оскаржуване рішення вмішувало в собі положення, які б скорочували штат або загальну чисельність працівників департаменту, в такому разі мало б місце застосування положень п. 1 ст. 40 КЗпП України до працівників, посада яких підлягала б ліквідації. Отже, враховуючи те, що згідно до ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, а припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), а оскаржуваним рішенням останнє не передбачається, то, очевидним є незаконність зазначеного оскаржуваного рішення в частині його пп.4.1., пп.4.2. п. 4, якими на Сумського міського голову покладено здійснення організаційно - правових заходів щодо переведення, вивільнення працівників згідно з чинним законодавством України та приведення штатної чисельності виконавчих органів Сумської міської ради у відповідність до затвердженої структури (останнє не віднесено до повноважень міського голови, а є повноваженнями ради згідно до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, попереджаючи третю особу про звільнення на підставі зазначених незаконних пп. 4.1., пп. 4.2. п. 4 оскаржуваного рішення, Сумський міський голова допустив порушення його трудових прав та ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість, Сумський міський голова, в порушення наданих йому ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, прийняв розпорядження від 21.08.2014 року № 272 -к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради» (зі змінами), перебравши на себе повноваження Сумської міської ради, які закріплені за нею п. 5 ст. 26, ст. 54 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», що не відповідає ст. 19 Конституції України та порушує трудові права третьої особи та підпорядкованих йому працівників департаменту.

В свою чергу, на третю особу, як на керівника департаменту, згідно до п. 2.6. Положення про департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 29.01.2014 року № 3013 - МР, покладено повноваження з призначення на посади та звільнення працівників підрозділів департаменту. Таким чином він зобов'язаний надати попередження про звільнення з посад всіх працівників департаменту з посиланням на оскаржуване рішення, яке є очевидно протиправним.

27.08.2014 року заступник керівника департаменту, у зв'язку з виконанням обов'язків третьої особи через її відсутність на роботі, здійснив попередження працівників департаменту про їх звільнення на підставі оскаржуваного незаконного рішення та, відповідно, допустив порушення трудових прав працівників департаменту.

Враховуючи все вище викладене, просить скасувати зазначені ним рішення Сумської міської ради та розпорядження міського голови м. Суми.

Адвокат ОСОБА_6, який діє як представник третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_4, в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідачів в судовому засіданні позови не визнала, зазначила, що прийняте Сумською міською радою оскаржуване рішення не є регуляторним актом в розумінні Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому норми вказаного закону не підлягають застосуванню у спірних відносинах. Вважає, що оскаржуване рішення Сумської міської ради та розпорядження Сумського міського голови Лисенка О.М. були прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, позивачами не надано достатніх обґрунтувань їх порушених прав.

Представник третьої особи Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради вважає, що обидва позови підлягають задоволенню. Зазначила, що частиною 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Виходячи з принципу розподілу повноважень, законом окремо визначено компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування, окремо - їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови. Враховуючи пріоритетне становище представницьких органів по відношенню до всіх інших органів та посадових осіб місцевого самоврядування, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, яку становлять питання, що можуть бути вирішені виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. У статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплюються питання, що вирішуються місцевими радами лише на пленарних засіданнях. Зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання чисельності працівників органу місцевого самоврядування, затвердження загальної чисельності ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів затверджених Кабінетом Міністрів України. Рішення приймаються за поданням голови ради. У свою чергу, ради не мають права передавати вирішення цих питань іншим органам і посадовим особам місцевого самоврядування. Таким чином, підпункт 4.2 пункту 4 оскаржуваного рішення суперечить статтям 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки розгляд питання щодо штатної чисельності виконавчих органів Сумської міської ради може відбуватися тільки на пленарних засіданнях та вирішуватися колегіально обраними представниками територіальної громади - депутатами, ніякі інші органи й посадові особи місцевого самоврядування не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключних повноважень представницьких органів.

На виконання рішення Сумської міської ради від 06.08.2014 року №3470-МР, 21.08.2014 року міським головою прийнято розпорядження № 272-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради (зі змінами)». Цим розпорядженням затверджена гранична чисельність апарату та виконавчих органів Сумської міської ради та затверджено штати апарату та виконавчих органів Сумської міської ради. Видавши таке розпорядження, міський голова вийшов за межі своїх повноважень, визначених пунктом 6 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який передбачає, що міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, вказане розпорядження суперечить статтям 10, 26, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того зазначає, що відповідно до підпунктів 3.1,3.2 пункту 3 розпорядження міського голови від 21.08.2014 року № 272-к керівникам виконавчих органів Сумської міської ради необхідно привести штатні розписи підрозділів у відповідність до даного розпорядження та здійснити організаційно-правові заходи щодо переведення, вивільнення працівників згідно з чинним законодавством України. На виконання розпорядження міського голови заступник директора департаменту Сумської міської ради повідомив працівників департаменту про скорочення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, окрім мобілізованих працівників.

Відповідно з приписами частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Вважає, що виконання керівником департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради розпорядження міського голови призведе до порушення трудових прав працівників департаменту в тому числі і тих, які на даний час несуть службу в зоні АТО - начальника правового та кадрового забезпечення ОСОБА_7 та головного спеціаліста «Служби містобудівного кадастру» ОСОБА_8, так як фактично департамент буде ліквідовано.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_4 підлягає повному задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок прийняття рішень Сумською міською радою визначений Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні", Регламентом Сумської міської ради та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п.3 ст.15 Закону України „Про доступ до публічної інформації" та ч.1 ст.30-1 Регламенту Сумської міської ради на сайті Сумської міської ради було розміщено проект рішення „Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 року № 2176-МР „Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції" (зі змінами) (а.с.25-29).

Доказів того, що вказаний проект рішення був належним чином узгоджений та завізований відповідно до ст. 30 Регламенту Сумської міської ради, відповідачем не надано.

06 серпня 2014 року Сумською міською радою було прийнято рішення № 3470 - МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції» (зі змінами) з трьома додатками (а.с.17-24).

Порядок прийняття рішення зафіксований у витягу з протоколу пленарного засідання від 06.08.2014 року (а.с.8-16).

Однак, з огляду на текст розміщеного проекту рішення, він не відповідає тексту фактично винесеного на розгляд сесії та прийнятого радою оскаржуваного рішення, зокрема в частині п. 1.З., а саме проект рішення вміщує в собі положення, згідно якого на розгляд ради мало виноситись питання утворення управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та управління земельних відносин Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом реорганізації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради. В той же час оскаржуване рішення в частині п. 1.3. було внесено на розгляд ради та прийняте в іншій редакції, а саме в ньому зазначено, що необхідно припинити департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради шляхом поділу його на управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та управління земельних відносин Сумської міської ради (без права юридичної особи). Також маються і інші розбіжності.

Таким чином були порушені п.3 ст.15 Закону України „Про доступ до публічної інформації" та ч.1 ст.30-1 Регламенту Сумської міської, оскільки був оприлюднений проект рішення з іншим змістом, ніж той, який було винесено на розгляд сесії Сумської міської ради.

Як вбачається із витягу із протоколу пленарного засідання сесії Сумської міської ради від 06.08.2014 року (а.с. 15), після доповіді заступника міського голови Волонтирець В.М. щодо прийняття спірного рішення, депутат Сумської міської ради ОСОБА_3 запропонувала вилучити із проекту рішення пункт 1.3 у зв'язку з тим, що директор департаменту містобудування та земельних відносин ОСОБА_4 знаходився на військовій службі в зоні АТО. Фактично депутат ОСОБА_3 в усній формі внесла пропозицію щодо проекту рішення, яка в подальшому не була винесена на голосування. Слід зазначити, що депутат ОСОБА_3 запропонувала вилучити з проекту рішення саме той пункт, зміст якого не узгоджувався зі змістом проекту вказаного рішення, оприлюдненому на сайті Сумської міської ради.

Відповідно до ст. 56 Регламенту Сумської міської ради письмова пропозиція підлягає розгляду на засіданні сесії. В той же час, суд вважає, що незважаючи на внесення депутатом ОСОБА_3 пропозиції в усній формі, її право на розгляд такої пропозиції було порушене, оскільки стосувалося пункту проекту рішення, зміст якого не узгоджувався зі змістом відповідного пункту проекту вказаного рішення, оприлюдненому на сайті Сумської міської ради, тобто депутат ОСОБА_3 фактично була позбавлена завчасно ознайомитися з проектом рішення та підготувати обгрунтовану письмову пропозицію.

Крім того загальними положеннями ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Вказана норма визначає поняття регуляторного акту, як прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно - правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Цим же законом до регуляторних органів віднесено місцеві ради, яким є відповідач.

Оскаржуване рішення є регуляторним актом, оскільки встановлює адміністративні відносини між такими регуляторними органами, як Сумський міський голова та Сумська міська рада, а також з іншими органами місцевого самоврядування та їх керівниками.

Таким чином, на правовідносини в сфері прийняття оскаржуваного рішення розповсюджуються вимоги, передбачені ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, згідно до ст. 9 вказаного Закону, передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

В свою чергу, згідно до ст. 36 зазначеного Закону, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Враховуючи викладені обставини та факт відсутності, як аналізу регуляторного впливу так і безпосередньо самого оприлюднення оскаржуваного рішення, як проекту регуляторного акту, таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Також відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на зазначену норму, а також вимоги ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач в судовому засіданні повинен довести, що рішення було прийнято обгрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Як вбачається з тексту самого рішення (а.с. 17), воно було прийняте з метою оптимізації виконавчих органів ради. Прийняття вказаного рішення фактично потягло за собою попередження про звільнення майже 50 працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, ліквідацію вказаного департаменту та в той же час ні в самому рішенні, ні в наданих доказах, ні в поясненнях представником відповідача не обгрунтовано, в чому саме полягає оптимізація роботи виконавчих органів.

Тому суд вважає, що представником відповідачів не доведено, що оскаржуване рішення було прийняте відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

В той же час позовні вимоги в частині скасування рішення СМР підлягають задоволення частково, а саме в частині, що стосується Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оскільки позивачі та третя особа, яка заявила самостійні вимоги, посилаються на порушення прав працівників саме цієї юридичної особи.

На виконання оскаржуваного рішення Сумської міської ради 21.08.2014 року міським головою м. Суми було видано розпорядження № 272 - к „Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради" (зі змінами), яким затверджено граничну чисельність та штат апарату та виконавчих органів Сумської міської ради (а.с.96-101).

Згідно п.5 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на засіданнях міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Частиною 1 ст. 54 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад.

До повноважень міського голови відповідно до п.6 ч.3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено лише право вносити на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000, де встановлено, що утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, утворення інших виконавчих органів ради та затвердження їх структури в цілому, загальної чисельності ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання віднесено до виключної компетенції відповідних рад.

Виходячи з наведених норм та рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000 року № 1-рп/2000 суд вважає, що міський голова м. Суми Лисенко О.М. при винесенні розпорядження № 272-к від 21.08.2014 року, затвердивши штат та структуру виконавчих органів Сумської міської ради, вийшов за межі наданих законом повноважень, оскільки штат і структура виконавчих органів Сумської міської ради на засіданнях сесії зазначеної ради не затверджувалися.

27.08.2014 року заступником директора Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради відповідно до оскаржуваного рішення Сумської міської ради від 06.08.2014 року № 3470 - МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції» (зі змінами) був виданий наказ № 61 „Про попередження про заплановане звільнення", згідно якого необхідно попередити працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про заплановане вивільнення 31 жовтня 2014 року на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 94-95).

На підставі вказаного наказу ОСОБА_4 а також іншим працівникам Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради було вручено попередження про звільнення (а.с.90-92).

Відповідно до наданих копій наказів (а.с.151-152) два працівники Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

Крім того суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.4.1 оскаржуваного рішення Сумському міському голові необхідно здійснити заходи щодо переведення, вивільнення працівників згідно з чинним законодавством України. В пункті 3.2 оскаржуваного розпорядження також зазначено, що необхідно здійснити організаційно-правові заходи щодо переведення, вивільнення працівників згідно з чинним законодавством України. Однак ні в рішенні СМР ні в розпорядженні міського голови чітко не зазначено, які саме посади підлягають скороченню, а які переведенню.

Як встановлено в судовому засіданні, працівники Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, в т.ч. і ОСОБА_4, попереджувалися про скорочення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З п. 1.3 оскаржуваного рішення СМР вбачається, що Управління архітектури та містобудування та Управління земельних відносин створюються шляхом поділу Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Згідно зі ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, а припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Доказів то, що скорочується саме посада, яку обіймав ОСОБА_4, представником відповідачів не надано.

Тому суд вважає, що в зв'язку з прийняттям не конкретного рішення в цій частині, та подальшого попередження ОСОБА_4 про вивільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, були порушені трудові права останнього.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 3 КАСУ, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд не може прийняти до уваги, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними позивачами по справі виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" депутати ради представляють інтереси всієї територіальної громади, мають всю повноту прав, що забезпечують їх активну участь в діяльності ради та утворюваних нею органів, несуть обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконують їх доручення тощо.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є депутатами Сумської міської ради, брали участь в прийнятті оскаржуваного рішення, несуть обов'язки перед виборцями та представляють інтереси громади, прийняте рішення буде впливати як на їх роботу, пов'язану з виборною посадою та і на їх життя, як жителів м. Суми.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними позивачами по справі.

Враховуючи все наведене позовні вимоги позивачів та третьої особи підлягають задоволенню в обсязі, зазначеному в мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 69-71, 159-163,167 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Позов третьої особи яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 06.08.2014 року № 3470 - МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176 - МР «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції» (зі змінами) в частині пп. 1.3. п.1; п.5, п.6 додатку 1; п. З в частині п.п. 1.3. п. І та додатку 2; в частині п. 4; п. 5 в частині п.п.1.3. п.1; п. 6 в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради; п.7, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Суми від 21.08.2014 року № 272 - к „Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради" (зі змінами).

В решті позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасною подачею копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 31.10.2014 року.

Суддя Є.В. Янголь