Ухвала суду № 41208153, 30.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12204/14-ц 30.10.2014 30.10.2014 30.10.2014

Провадження № 22ц/784/2972/14 Суддя першої інстанції Гуденко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Леванчука О.М.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Свіщуку О.В.,

за участю: боржника - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3,

стягувача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2014 року за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А:

25 вересня 2014 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника за зведеним виконавчим провадженням ОСОБА_2

Свої вимоги державний виконавець мотивував тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчих листів, зокрема виданих Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення на користь: акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість в сумі 1 111 529,69 грн. та 1395,00 грн.; ОСОБА_5 - 184 653,43 грн.; ОСОБА_6 - 86 075,03 грн. та ОСОБА_4 - 962 060,27 грн.

Згідно даних Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Посилаючись на наявність клопотання стягувача ОСОБА_4, а також на те, що виїзд боржника за межі України зробить неможливим виконання рішення суду, державний виконавець просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов'язань покладених виконавчими документами.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2014 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у виїзді за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання зобов'язаня покладеного рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 6 березня 2013 року по справі №480/2680/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - без вилучення паспортного документу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу суду від 30 вересня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання, посилаючись на незаконність прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки боржник має невиконані зобов'язання перед стягувачами у значному розмірі 2 365 957 грн. 65 коп., а державним виконавцем здійснені усі необхідні заходи щодо встановлення та реалізації майна боржника, але вочевидь розмір отриманих сум є недостатнім для виконання рішення суду в розумні строки, суд вважав доведеним, що виїзд боржника за межі України може зробити неможливим виконання суду.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 33).

08 вересня 2011 року державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Потоцькою Г.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-340/2011, виданого 26 серпня 2011 року Миколаївським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість в сумі 1 111 529,69 грн. та 1395 грн.(а.с.11-14).

06 серпня 2013 року державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Матевосян М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №1417/2585/12, виданого 12 липня 2013 року Миколаївським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість в сумі 184 653,43 грн. (а.с. 15-16).

23 жовтня 2013 року державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Матевосян М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №1417/2639/12, виданого 12 липня 2013 року Миколаївським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 заборгованість в сумі 86 075,03 грн.(а.с.17,19).

04 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Матевосян М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 28913545, виданої 04.03.2014 року ВДВС Миколаївського РУЮ про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчий збір в сумі 20 073,25 грн. (а.с.18,20).

14 липня 2014 року державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Матевосян М.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 480/2680/13-ц, виданого 08.07.2014 року Миколаївським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість в сумі 962 060, 27 грн. (а.с.21-22).

Всі копії зазначених постанов були направлені на адресу боржника.

Постановами державного виконавця від 04 березня 2014 року та 21 липня 2014 року зазначені виконавчи провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження № 42362614, яке знаходиться на виконанні ВДВС Миколаївського РУЮ(а.с.36-40).

Загальний розмір заборгованості боржника перед стягувачами становить 2 365 957 грн. 67 коп.

Відповідно до довідки БД «Автомобіль», за боржником зареєстровано транспортний засіб Kia Magentis, (2007), чорний, р/н НОМЕР_1, який оголошено в розшук постановою державного виконавця від 29 серпня 2013 року, та транспортний засіб ШЗК 01 турист (1992), чорний, р/н НОМЕР_2, (а.с.30,42,47).

13 березня 2014 року ОСОБА_2 надав ВДВС пояснення, в яких вказав, що є пенсіонером, єдиним доходом є його пенсія, автомобіль марки КІА був переданий ПАТ «Дельта Банк» в рахунок боргу (а.с. 52).

Постановою державного виконавця від 08 травня 2014 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постановлено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику ОСОБА_2, після відрахування податків, в розмірі 20 % для повного погашення боргу у розмірі 1 403 897,40 грн., виконавчого збору у розмірі 138 365,31 грн., витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 240,00 грн., а всього 1 542 502,71 грн.(а.с. 49).

Згідно звіту про здійснення відрахування та виплати Головного управління ПФ України в Миколаївській області, за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року з пенсії ОСОБА_2 щомісячно проводяться утримання (а.с. 53).

14 липня 2014 року ВДВС Миколаївського РУЮ направлено до Управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організацію конкурсу, документи щодо реалізації арештованого майна боржника, на загальну суму близько 2200 грн.00 коп. (а.с.54).

Згідно з повідомлення УДМС України в Миколаївській області від 22 вересня 2014 року, ОСОБА_2, був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, виданого 08 вересня 2009 року, орган видачі 4801(.а.с.46).

Зі змісту клопотання представника стягувача ОСОБА_4 вбачається, що боржник постійно виїжджає за межі України, що свідчить про наміри останнього виїхати за межі України назавжди (а.с. 45).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтвердив ці обставини, доповнивши, що боржник має власну фірму у Швейцарії, з діяльності якої отримує дивіденди, однак від сплати боргів ухиляється.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України вбачається, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року ( в ред. від 8 березня 2011 року) (надалі - Закон).

За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з чим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних права та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням слід розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадження, коли виконати цей обов'язок є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування

Суд при розгляді справи в порушення наведених норм Закону не з'ясував, які саме дії чи бездіяльність боржника на час звернення до суду або в подальшому свідчать про свідоме невиконання ОСОБА_2 належних до виконання зобов'язань та яких саме в повному обсязі або частково.

Так, з матеріалів справи вбачається, що боржник у своїй власності має два транспортних засоби KIA MAGENTIS та ШЗК 01 Турист, один з яких оголошено у розшук постановою державного виконавця від 29 серпня 2013 року (а.с. 30, 42).

З пояснень боржника вбачається, що транспортний засіб KIA MAGENTIS, що оголошено у розшук та який перебуває у заставі ПАТ «Дельта Банку», було передано вказаній банківський установі. Місцезнаходження іншого транспортного засобу боржнику невідомо.

Оскільки дії боржника по приховуванню майна, можуть свідчити про ухилення від виконання боргових зобов'язань, то суд при розгляді справи повинен був перевірити зазначені обставини та дати їм належну оцінку.

Крім того, за твердженнями стягувача ОСОБА_4 боржник має намір виїхати на постійне місце проживання за межі України, оскільки має там власну фірму, про що свідчать його тривалі перебування за кордоном.

Ці факти ні державним виконавцем, ні районним судом не перевірені, хоча мають значення для вирішення питання щодо ухилення від виконання зобов'язань.

Також місцевий суд, задовольняючи подання державного виконавця повністю, безпідставно за зведеним виконавчим провадженням вибірково застосував обмеження у виїзді за межі України до виконання зобов'язань тільки за виконавчим листом стягувача ОСОБА_4, проте подання державного виконавця таких вимог не містить.

Таким чином, суд першої інстанції, не звернувши уваги на вищевказані вимоги закону, не з'ясував усі обставини необхідні для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим передчасно обмежив конституційні права ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді