Рішення № 41205326, 29.10.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/24336/12 Провадження № 2/522/2457/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину спільного сумісного майна подружжя ; та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про визнання майна, набутого за час шлюбу, особистою приватною власністю ;

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину спільного сумісного майна подружжя, а саме на ? частину квартири під АДРЕСА_2, вказуючи, що, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, вони за спільні сумісні кошти придбали цю квартиру на підставі договору № 2795 купівлі-продажу від 10.05.1994 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі та оформленого на ім'я відповідача, але остання не визнає за ним право власності на ? частину цієї квартири (а.с.2-3).

Під час судового розгляду даної справи відповідач ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання майна, набутого за час шлюбу, а саме квартири під АДРЕСА_2 особистою приватною власністю, посилаючись, що цю квартиру нею придбано за свої особисті гроші, отримані від продажу за договором № 2766 купівлі-продажу нерухомого майна від 05.10.1994 року, зареєстрованим на Одеській товарній біржі, квартири під АДРЕСА_1, право власності на яку вона набула згідно з Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" (а.с.25-26, 62-63).

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1, яка є представником позивача ОСОБА_2, підтримала позовні вимоги свого довірителя і не визнала зустрічний позов ОСОБА_3, а остання та її представник - адвокат ОСОБА_5 підтримали зустрічний позов і не визнали первісний позов ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_4 не повідомив суду причину своєї неявки, хоча про дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання ним судової повістки.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 23 червня 1990 року сторони зареєстрували шлюбу у Відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1101.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

За договором № 2766 купівлі-продажу нерухомого майна від 05 травня 1994 року, зареєстрованим на Одеській товарній біржі, відповідач ОСОБА_3 продала 49/100 ч. квартири під АДРЕСА_1, за 20820,00 крб., що належали останній та її синові в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 20.12.1993 року за р.№ 10-1236.

10 травня 1994 року відповідач ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_6 договір № 2795 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на Одеській товарній біржі, згідно з яким купила квартиру під АДРЕСА_2, за 11000000,00 карбованців, та на підставі цього договору Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 16 травня 1994 року зареєстровано право власності за відповідачем на вказану квартиру (під № 342 на стор.107 в книзі 43пр.).

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що нібито насправді продаж 49/100 ч. квартири АДРЕСА_1 було вчинено за 12000,00 дол.США, а купівлю квартири АДРЕСА_2 було вчинено за 7800,00 дол.США, оскільки, по-перше, відповідач не надала доказів на підтвердження цих своїх доводів, а, по-друге, як установлено в судовому засіданні станом на дату судового розгляду даної справи договір № 2766 купівлі-продажу нерухомого майна від 05 травня 1994 року та договір № 2795 купівлі-продажу нерухомого майна від 10 травня 1994 року у встановленому законом порядку не оспорюються та/або не визнані недійсними в цілому та/або в будь-якій їх частині.

Згідно приписів ч.1 ст.24 КпШС України та ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею,

ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка також є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто.

За приписами ч.1 ст.22 КпШС України та ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.2 ст.60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведене та враховуючи, що купівлю квартири АДРЕСА_2 вчинено за набагато більшу грошову суму (11000000,00крб.) ніж грошова сума (20820,00 крб.), яку відповідач отримала від продажу квартири АДРЕСА_1 (11000000,00крб.-20820,00 крб.=10979180,00 крб.), тому суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_2 є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

У відповідності до ч.1 ст.28 КпШС України та ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка визнаються рівними.

Вирішуючи дану справу, суд також бере до уваги, що оформлення на ім'я одного з подружжя правовстановлюючих документів на нажите в період шлюбу майно не виключає його права пред'явити позов до другого подружжя про поділ між ними цього майна.

Згідно ч.2 ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовуються позовна давність у три роки.

Відтак позивач ОСОБА_2 не пропустив строк звернення до суду з даним позовом до відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1160,00 грн., пов'язані зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.22, 24, 28 КпШС України, ст.ст.57, 60, 61, 70 СК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН : НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 11.12.1997 року, що зареєстрований та проживає за адресою : 65006, АДРЕСА_3) право власності на ? частину квартири під АДРЕСА_2.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3, виданий Приморським РВ у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області 11.02.2014 року, що зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2) судові витрати в сумі 1160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН : НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 11.12.1997 року, що зареєстрований та проживає за адресою : 65006, АДРЕСА_3).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2014 року.

Суддя Н.А. Ільченко

29.10.2014