Постанова № 41203726, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року

справа № 804/5811/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі №804/5811/13-а за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 24 квітня 2013 року звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі – ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 15482489,84 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3096,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року позов задоволено частково.

Суд стягнув з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 46354,76 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 927,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що здійснення щомісячного звітування про наявність вакантних місць на підприємстві не є тими самими діями, які можна характеризувати як здійснення усіх можливих заходів по створенню робочих місць для інвалідів в установленому законом порядку. Крім того, відповідачем не надано пояснень щодо 334 незайнятих робочих місць на підприємстві.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем було порушено вимоги статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме не сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та нараховану пеню за невиконання нормативів з працевлаштування на підприємстві визначеної законом кількості інвалідів за 2012 рік. Крім того, в доводах апеляційної скарги, як на підставку для скасування рішення суду першої інстанції, позивач вказує на те, що судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи (відповідачем не працевлаштовано 334 інваліда, не вжито всі необхідні заходи для працевлаштування інваліда, господарського об’єднання відповідач не створював, в колективному договорі відповідача не передбачено заходи виконання нормативу встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Крім того, не погодившись з рішенням суду з апеляційною скаргою звернулося ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем виконано вимоги статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме створено необхідну кількість робочих місць (в межах нормативу), що не заперечується і позивачем та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» протягом 2012 року щомісячно звітував до Дніпродзержинського міського центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Крім того представники кадрової служби відповідача протягом 2012 року приймали участь у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення адміністративного позову. Вказує на те, що відповідачем щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», однак вказані звіти містили інформацію з набагато меншою кількістю вакансій для осіб, яким встановлена група інвалідність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» підлягає задоволенню а апеляційна скарга Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» складає 13941 особа; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону – 558 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 224 особи (а.с. 4).

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування та не надано пояснень щодо 334 незайнятих робочих місця на підприємстві.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

В силу частини 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що обов’язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб’єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

При цьому, згідно вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язок суб’єкта господарювання полягає не лише у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці, а і у наданні щомісячно повної інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів, що прямо передбачено ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем щомісяця, протягом 2012 року подавались до Дніпродзержинського міського центру зайнятості щомісячні звіти форми №3-ПН про наявність вакансій, в яких зазначалась потреба у двох працівниках, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів (а.с.30-42).

Отже, вказані обставини свідчить про невиконання відповідачем у повному обсязі обов’язку щодо інформування державної служби зайнятості про утворення робочих місць та наявності вакансій для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що протягом 2013 року у Дніпродзержинському міському центрі зайнятості на обліку знаходилося лише 243 особи, в той час як відповідач мав 334 вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки ці обставини не звільняють ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» від обов’язку, щомісячно, подавати до центру зайнятості у повному обсязі дані про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів.

Тобто, судом встановлено, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у 2012 році не виконало у повному обсязі обов’язок щодо інформування державної служби зайнятості про утворення робочих місць та наявності вакансій для організації працевлаштування інвалідів, оскільки ним подавалися звіти форми №3-ПН без зазначення у повному обсязі даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів.

У частині 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як вбачається зі звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» складає 13941 особа; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону – 558 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 224 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 46354,80 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативних робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 15482503,20 грн. (а.с.4).

Таким чином, з урахуванням вимог ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та приймаючи до уваги, що у поданому відповідачем звіті форми №10-ПІ, відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у розмірі 15482503,20 грн., Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовано пред’явило вимоги до відповідача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 15482503,20 грн. та пені у сумі 3096,50 грн, у зв’язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, що передбачено ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права та без встановлення усіх обставин справи. Вказане призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – задовольнити.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі №804/5811/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 15482586 (п'ятнадцять мільйонів чотириста вісімдесят дві тисячі п’ятсот три) гривні 20 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3096 (три тисячі дев’яності шість) гривень 50 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 23 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко