Постанова № 41202308, 27.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року № 813/6286/14

27 жовтня 2014 року о 17 год., 13 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6286/14 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально - реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос - Прикарпаття», представник - Валовін Ю.В.до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Юрчак Ю.Ю.про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004682201 від 29.08.2014 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально - реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос - Прикарпаття» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004682201 від 29.08.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача із ТОВ «Сапсан-Юг» на підставі укладених договорів здійснено у повному обсязі, реальність їх проведення підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими, видатковими накладними. Розрахунки позивача з ТОВ «Сапсан-Юг» проведено повністю, зі сплаченого у вартості придбаного товару ПДВ позивачем сформовано податковий кредит, який відображено у податкові звітності з ПДВ за відповідний податковий (звітний) період.

Позивач також зазначає, що вантажно-розвантажувальні роботи договорами покладались на покупця, а доставка здійснювалась силами та коштом продавця, яка була включена в ціну товару. На підтвердження виконання переходу права власності, згідно умов укладених договорів, у позивача наявні оригінали всіх товарно-транспортних накладних, в яких останнього зазначено як одержувача вантажу.

Крім цього, на думку позивача, акти перевірок контрагента позивача не можуть бути обґрунтуванням для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем . Висновки перевіряючих зроблені без аналізу первинних документів, а відтак з порушенням вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що між позивачем та ТОВ «Сапсан-Юг» укладено контракт № 0612.13 від 06.12.2013 року про поставку макухи у кількості 650 метричних тонн на загальну вартість 1196000,00 грн. по ціні 1840 грн/МТ. На підставі представлених до перевірки встановлено, що позивачем здійснено документальне оформлення операцій з придбання макухи соняшникової у ТОВ «Сапсан-Юг» на тих самих умовах, що і здійснило документальне оформлення реалізації даної продукції на експорт. Так, відповідач зазначає, що згідно умов контракту ТОВ «Сапсан-Юг» здійснює документування поставки даного товару позивачу, який, у свою чергу, на цих же умовах здійснює документальне оформлення продажу даної макухи нерезиденту, тобто не здійснюється будь-якої зміни місцезнаходження товару, руху товару. При цього, позивач, на думку податкового органу не ніс жодних ризиків, не виконував будь-якої роботи щодо фактичного постачання товару, не здійснював його транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт тощо. Лише на тих самих умовах згідно одних і тих же документів, що засвідчують якість та кількість товару практично в один же день здійснювало документування господарської операції придбання та продаж товару.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду додаткові пояснення, вказав на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

13.08.2014 року Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Сапсан-Юг» за грудень 2013 року та за лютий 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. За результатами перевірки складено акт № 557/22-01/34358195.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

1. п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2. ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 370800,00 грн., в тому числі за грудень 2013 року у сумі 282201,00 грн., за січень 2014 року у сумі 110,00 грн., за лютий 2014 року у сумі 88489,00 грн.

2. не підтверджено реальність здійснення операцій з ТОВ «Сапсан-Юг» за грудень 2013 року та за лютий 2014 року.

29.08.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004682201, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 557/22-01/34358195 від 13.08.2014 року, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2. ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ в розмірі 556200,00 грн., в тому числі за основним платежем - 370800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 185400,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ж Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 цього ж Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копі наступних доказів:

- контракту № 0612.13 від 06.12.2013 року поставки товару на умовах СРТ укладеного між ТОВ «Сапсан-Юг» (як постачальника) та позивачем (як покупця), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця макуху соняшникову, а покупець зобов'язується прийняти товар відповідно до умов даного контракту. Додаткової угоди до контракту № 0612.13. поставки товару на умовах СРТ;

- видаткових накладних від 16, 17, 18, 19, 20, 23, 25, 27, 30, 31.12.2013 року, 10.02.2014 року про передачу позивачу товару - макухи соняшникової із зазначенням суми товару, в тому числі ПДВ;

- податкових накладних від 16, 17, 18, 19, 20, 23, 25, 27, 30, 31.12.2013 року, 10.02.2014 року виданих позивачу його контрагентом ТОВ «Сапсан-Юг» із зазначенням номенклатури товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- розрахунку № 32 від 31.12.2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації;

- контракту № 2301.14 від 23.01.2014 року поставки товару на умовах СРТ укладеного між ТОВ «Сапсан-Юг» (як постачальника) та позивачем (як покупця), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця макуху соняшникову, а покупець зобов'язується прийняти товар відповідно до умов даного контракту;

- видаткових накладних від 17, 19, 21, 24.02.2014 року про передачу позивачу товару - макухи соняшникової із зазначенням суми товару, в тому числі ПДВ;

- податкових накладних від 19, 21, 24.02.2014 року виданих позивачу його контрагентом ТОВ «Сапсан-Юг» із зазначенням номенклатури товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- контракту SFC 2111 від 21.11.2013 року; додаткової угоди до вказаного контракту;

- листа позивача Вих.№ 360 від 22.11.2013 року Міністерству екології та природних ресурсів України про розгляд питання експорту товару макуха соняшникова в кількості 10000 тонн; доручення позивача Вих.№ 361 від 22.11.2013 року на одержання сертифікату походження на жми соняшниковий; заявки позивача Вих.№ 362 від 22.11.2013 року для подачі у Міністерство екології та природних ресурсів України експертного висновку з визначення коду за УКТ ЗЕД на товар (макуха соняшникова);

- вантажно-митних декларацій № 508040000/2014/001015 від 09.04.2014 року, № 508040000/2014/000188 від 22.01.2014 року; інвойс № 1745 від 03.12.2013 року, № 28 від 23.01.2014 року;

- товарно - транспортних накладних типової форми № 1-ТН від 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 26, 27, 28, 30.12.2013 року, від 07, 15, 16, 17, 20, 21.02.2014 року.

Судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майновому стані. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданого йому товару цим же контрагентам. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать зазначені вище докази. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо акту перевірки контрагента (акт № 425/22-03/34059455 від 25.06.2014 року) позивача, суд зазначає наступне, посилання відповідача на акт перевірки є необґрунтованим, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаному акті перевірки контрагента.

Судом також не враховуються подані представником відповідача копії листа відповідача № 6508/7/22-01-06 від 18.08.2014 року до ПрАТ «Дніпровський термінал» про надання інформації та акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва № 359/22-03/37062523 від 26.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВКМ Груп» за період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 року та за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року», оскільки такі жодним чином не підтверджують правомірності висновків акту перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Крім цього, позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Мета позивача полягала у використанні придбаних робіт, послуг у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагента, платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2. ст. 200 ПК України, відповідно і відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально - реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос - Прикарпаття» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0004682201 від 29.08.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально - реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос - Прикарпаття» (ЄДРПОУ 34358195, вул. Шевченка, 9, м. Дрогобич, Львівська область) 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 03.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.