Ухвала суду № 41202284, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 804/12411/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Олпостач" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Олпостач" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30 травня 2013 року №0001101510 та від 10 серпня 2013 року №0005241520.

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 19 квітня 2013 року по 25 квітня 2013 року згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказу Дніпропетровської МДПІ від 19 квітня 2013 року №348, повноважними особами Дніпропетровської МДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Олпостач" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт №455/150/32861179 від 08 травня 2013 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП "Олпостач":

- ст.234 ЦК України щодо фіктивності правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, здійснюється шляхом доведення наміру суб'єкта господарювання на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічної, обґрунтованої господарської мети вчинення правочину тощо), у результаті чого застосовуються податкові наслідки, яких сторони прагнули уникнути, без визнання угоди недійсною, ст.1, ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Господарського Кодексу України, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 137 196 грн. у т.ч. за ІІ квартал 2011 року у сумі 137 196 грн.;

- ст.234 ЦК України щодо фіктивності правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків які обумовлювались цим правочином, здійснюється шляхом доведення наміру суб'єкта господарювання на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно-обгрунтованої господарської мети вчинення правочину тощо), у результаті чого застосовуються податкові наслідки яких сторони прагнули уникнути, без визнання угоди недійсною, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ст.1, ст.2, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Господарського Кодексу України, завищено податкові зобов'язання на загальну суму 87 276 грн. в т.ч. за травень 2011р. на суму 21 363 грн., за червень 2011р. на суму 65 913 грн. та завищено податковий кредит який виник по взаємовідносинам з постачальниками ПП "Менеджментбудпром", ТОВ "Ауріт", ПП "Дніпрол" на суму ПДВ 101 846 грн., в т.ч. за квітень 2011р. на суму 57 745 грн. за червень 2011р. на суму 44 101 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001101510 від 30 травня 2013 року, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 137196,00 грн.; №0005241520 від 10 серпня 2013 року, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 14571,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно рахунків-фактур, ПП "Олпостач" на протязі травня та червня 2011 року реалізує макуху соєву в адресу ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 523 657,00 грн., згідно накладних за переліком. ФОП ОСОБА_1 за отриманий товар було сплачено грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП "Олпостач" у сумі 523 657,00 грн..

Транспортування макухи соєвої ПП "Олпостач" здійснювалось на підставі наступних товарно-транспортних накладних, а саме: №143812 від 25.05.2011 року VOLVO НОМЕР_4 (водій ОСОБА_2); №143813 від 03.06.2011 року, автомобіль VOLVO НОМЕР_4 (водій ОСОБА_2); №143839 від 11.06.2011 року автомобіль VOLVO НОМЕР_5 (водій ОСОБА_3), №143839 від 11.06.2011 року автомобіль VOLVO НОМЕР_4 (водій ОСОБА_2).

Макуху соєву, яку відповідно до отриманих до перевірки паперових носіїв, були передані ФОП ОСОБА_1, ПП "Олпостач" придбало у ПП "Менеджментбудпром", ТОВ "Ауріт", згідно договору купівлі-продажу від 28.02.2011 року №18, та на підставі договору комісії з ТОВ "Ауріт" від 03.05.2011 року №12.

Також, позивачем були надані під час перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товару, які описані в акті перевірки податковим органом, що ним не заперечується.

Отриманий товар зберігався згідно договору оренди від 01.11.2010 року №3 укладений з ФОП ОСОБА_4, приміщення загальною площею 353,40 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для ведення господарської діяльності, щомісячна плата складає 1 740,00 грн..

Разом з тим, судом встановлено, що в перевіряємий період в межах своєї господарської діяльності позивачем було укладено договір комісії №12 від 03.05.2011 року між ПП "Олпостач" та ТОВ "АУРІТ", договір №6 давальницької переробки від 01.04.2011 року між ПП "Олпостач" та ПП "Днепрол", предметом якого є переробка сої товарної на масло і жмиху, згідно ГОСТ 17109-88; договір №18 купівлі-продажу від 28.02.2011 року між ПП "Менеджментбудпром" та ПП "Олпостач" предметом якого згідно п.п.1.1 договору є купівля - продаж олії соняшникової, олії соєвої, жмиху соєвого та інше.

Вказаними договорами передбачені всі істотні умови, укладені договори підписані від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, що відповідає вимогам пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України.

Фактичне виконання умов договорів оформлено первинними документами, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, банківські виписки, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, якими оформлені господарські операції з виконання умов договорів.

Дослідивши вищезазначені первинні документи позивача та його контрагентів, колегія суддів приходить до висновку, що дані первинні документи відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки виписані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству, то з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами.

Окрім того, судом встановлено, що підставою для висновку в акті перевірки податкового органу про порушення позивачем цивільного законодавства щодо фіктивності правочину та податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток, та завищення податкових зобов'язань, валових витрат та податкового кредиту є факт надходження до Дніпропетровської ОДПІ постанови про призначення зустрічної звірки від 25.02.2013 року слідчого СВ Броварської ОДПІ. З метою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів, документального підтвердження господарських відносин (відсутність або реальність проведення) ФОП ОСОБА_1 та ПП "Олпостач", яке перебуває як платник податків у Дніпропетровській МДПІ у Дніпропетровській області.

Однак, як вже зазначалося судом першої інстанції, відповідач замість здійснення вказаних дій процитував вищевказану постанову в частині посилання на акт №729/17-2/НОМЕР_3 від 19.10.12 року "Про результати документальної планової перевірки вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року", згідно якого ФОП ОСОБА_1 сформував податкове зобов'язання по взаємовідносинам з ПП "Олпостач" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, при цьому документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з підприємствами-контрагентами не надано". Та зробив висновок про відсутність поставок ПП "Олпостач" в адресу ФОП ОСОБА_1.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року по справі №810/2168/13-а за позовом ФОП ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 04.12.2012 року №0008711702, №0008731702, яка згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року набрала законної сили.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, з урахуванням вказаної постанови, колегія суддів зазначає, що не знайшли своє підтвердження висновки відповідача викладені в акті перевірки від 19.10.2012 року, про те, що позивачем не було надано під час перевірки документів за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, що унеможливило перевірити визначення валового доходу та валових витрат позивача за вказаний податковий період.

Разом з тим, судом встановлено та матерілами справи підтверджено, що перевірка позивача, результати якої оформлені актом №455/150/32861179 від 08.05.2013 року була призначена на підставі постанови про призначення зустрічної звірки від 25.02.2013 року слідчого СВ Броварської ОДПІ в межах кримінального провадження №32012100130000035, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, по якій ні вироку, ні постанови суду про закриття за нереабілітуючими обставинами немає.

З огляду на викладене, слід зазначити, що відповідно до положень п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Отже, приймаючи до уваги те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, враховуючи, що як на час прийняття таких податкових повідомлень-рішень, так і на момент розгляду справи судом, відповідне судове рішення по кримінальній справі відсутнє, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 30 травня 2013 року №0001101510 та від 10 серпня 2013 року №0005241520 прийняті Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко