Ухвала суду № 41202260, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/11797/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі №2а/0470/11797/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріз" звернулось до суду з адміністративним позовом, в яком просив визнати протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по винесенню та направленню податкового повідомлення - рішення про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській №0001212301 від 03 серпня 2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 126461,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 101169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25292,00 грн.), визнати протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській по формуванню податкової вимоги № 413 від 18 вересня 2012 р. та винесенню рішення № 70 від 21.09.2012 р. про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" в податкову заставу, скасувати податкову вимогу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській № 413 від 18 вересня 2012 року, скасувати рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" у податкову заставу № 70 від 21 вересня 2012 року, визнати протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській по складенню акта опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року, поданню до Дніпропетровської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяви про внесення до державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про податкову заставу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" та реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкової застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" на підставі акту опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року, визнати недійсним акт опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року, зобов'язати Криворізьку південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській вчинити дії по припиненню обтяження і виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про податкову заставу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" згідно акту опису майна № 23 від 26 вересня 2012 р. шляхом подання заяви до Дніпропетровської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що викладені в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 18 липня 2012 р. № 423/221/21882694 висновки податкового органу є помилковими, господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бріз" і Приватним підприємством "Промспецтех" відбувались в межах правочину, який відповідає вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами платників податків. Враховуючи наведене, віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у вартості придбаних у Приватного підприємства "Промспецтех" послуг, до складу податкового кредиту є правомірним та відповідає вимогам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач вважає винесене за результатами зазначеного акту перевірки податкове повідомлення - рішення № 0001212301 від 03 серпня 2012 р. про нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 126461,00 грн. протиправними та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, вважає, що відповідачем протиправно сформована вимога № 413 від 18 вересня 2012 р., а також винесено рішення про опис майна у податкову заставу на підставі чого були складений акт опису майна та внесені обтяження на майно товариства до Державного реєстру обтяжень майна, оскільки спірне податкове повідомлення - рішення № 0001212301 від 03 серпня 2012 р. було оскаржене до суду і в силу приписів Податкового кодексу України, сума податкових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом була неузгодженою і не набула статусу податкового боргу, і тому, процедуру примусового стягнення відповідач не повинен був застосовувати до набрання законної сили рішення по справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001212301 від 03 вересня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 126461,00 грн. Визнано протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по формуванню податкової вимоги № 413 від 18 вересня 2012 року. Визнано протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по винесенню рішення про опис майна у податкову заставу № 70 від 21 вересня 2012 року. Визнано протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по складенню акта опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року. Визнано протиправними дії Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по наданню до Дніпропетровської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяви про внесення обтяження на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" до Державного реєстру обтяжень майна на підставі акту опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального, та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення ст.203, ст.215, ст.216 та ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також відсутність об'єктів оподаткування при отриманні послуг за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., які підпадають під визначення ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Враховуючи факт відсутності реального здійснення господарської операцій, первинні документи, надані позивачем не можуть братись до уваги.

У поданих до суду письмових запереченнях позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Позивач вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз» норм діючого законодавства під час формування складу податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Промспецтех».

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 06 липня 2012 р. по 11 липня 2012 р. Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Промспецтех" за період з 01 березня 2011 р. по 31 березня 2011 р. Перевірка проведена на підставі Наказу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05 липня 2012 р. № 598. Результати перевірки оформлені Актом від 18 липня 2012 р. № 423/221/21882694. З посиланням на зазначений акт відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001212301 від 03 серпня 2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 126461,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 101169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25292,00 грн.). Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували, зокрема, відображені в акті перевірки висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з контрагентом Приватним підприємством "Промспецтех" 27 серпня 2010 р., завищення суми податкового кредиту та заниження податку на додану вартість через порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI . Між Позивачем та його контрагентом Приватним підприємством "Промспецтех" був укладений договір підряду від 27 серпня 2010 р. № 1210 , на виконання якого позивачем від Приватного підприємства "Промспецтех" у березні 2011р. були отримані послуги (монтажні роботи по встановленню камер зовнішнього спостереження) на загальну суму 607012,20 грн., в т.ч. ПДВ - 101168,70 грн. Факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бріз» послуг за договором від 27 серпня 2010 р. № 1210 підтверджуються також наданими в ході перевірки та долученими до матеріалів справи податковими накладними № 49 від 09 березня 2011 р., № 165 від 30 березня 2011 р., № 38 від 04березня 2011 р., № 171 від 31березня 2011 р., № 145 від 28 березня 2011 р., № 76 від 14 березня 2011 р., №107 від 21 березня 2011 р., розрахунками, актами здачі - прийомки виконаних робіт, банківськими виписками про сплату послуг.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених позивачем з його контрагентами, які, нібито не спричинили настання реальних наслідків, оскільки відповідачем належним чином не доведено те, що всі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, та те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем нікчемних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Щодо визнання неправомірними дій податкового органу по формуванню податкової вимоги № 413 від 18 вересня 2012 року, винесенню рішення про опис майна у податкову заставу № 70 від 21 вересня 2012 року, складенню акта опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року, наданню до Дніпропетровської філії заяви про внесення обтяження на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" до Державного реєстру обтяжень майна на підставі акту опису майна № 23 від 26 вересня 2012 року, колегія суддів вважає зе необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податку, яке перебуває у податковій заставі з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України). Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, передбачено п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 88-89 Податкового кодексу України , з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Щодо протиправності дій відповідача по винесенню податкового повідомлення - рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Як вбачається з матеріалів справи, реальність взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз» з Відкритим акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", Компанією "ROU I RIFAJND KOMODITIS DOOELO SKOPJE", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат", Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива - Інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецремонт" підтверджується наявними в матеріалах справи документами, як-то договорами надання послуг по охороні вантажів, податковими накладними, актами здачі - прийомки виконаних робіт, рахунками - фактурами невідповідність вимогам щодо їх заповнення, встановленими Податковим кодексом України, яких податковим органом не доведено.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року по справі № 2а/0470/11797/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко