Ухвала суду № 41202057, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року

справа № 808/5806/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі № 808/5806/13-а за позовом концерну «Міські теплові мережі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» 26 червня 2013 року звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно якого, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000070028 від 21.01.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства, викладені у акті №604/28-1/32121458 від 28 грудня 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог податкового законодавства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №604/28-1/32121458 від 28 грудня 2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1, пп.8.2.1 п. 8.1, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.3, пп.14.1.9, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.81, пп.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, п.144.1 ст.144, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 77 464 грн., в тому числі по періодах: за 3 квартал 2010 року на суму 8 596грн., за 4 квартал 2010 року на суму 8 521 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 14 445 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 10 965 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 8 757 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 26 180 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 328 790 грн. в тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року на суму 153 615 грн., за півріччя 2012 на суму 328 790 грн. (т.1 а.с.42-199).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070028 від 21.01.2013 року, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 328 790 грн. (т.1 а.с. 32).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас згідно пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Отже суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Рекламне агентство «С.ПРО.С.», ПП «Штріх», ТОВ «Медіа Холдінг «Репортер» ТОВ «Піар-медіа-центр» дійшов обґрунтованого висновку про те, що замовлені позивачем вказаним підприємствам послуги з метою заклику населення своєчасно оплачувати послуги з надання теплової енергії, а відтак, послуги з виготовлення, встановлення та демонтажу реклами з текстом "Дбайте про тепло! Сплачуйте своєчасно" та виготовлення відеоролика на вказану тему безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і направлені на досягнення своєчасної сплати за надані послуги теплопостачання.

Пов'язаність отриманих послуг та робіт з господарською діяльністю позивача спростовує висновки відповідача щодо завищення витрат на збут на суму витрат, що непов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що між ТОВ «Запоріжспецкомплект» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №014-ТМЦ від 02 березня 2009 року на постачання товару, а саме: деталі трубопроводів, фітинги, запірна арматура, енергомеханічне обладнання, будівельні матеріали, металопрокат, контрольно-вимірювальна апаратура та розхідні матеріали.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначеної господарської операції за наявності доказів які підтверджують обставини реальності, а саме: видаткових накладних, платіжних доручень, подорожних листів, сертифікатів якості, карток складського обліку матеріалів.

Вказаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

Крім того між ТОВ «Бриз» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №02-ТМЦ від 02 березня 2009 року на постачання товару, а саме: спецодягу, засобів індивідуального захисту.

Обставини реальності вчинення зазначеної господарської операції підтверджується: видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожними листами, товарно-транспортними накладними, даними журналу реєстрації довіреностей, прибутковими ордерами, картками складського обліку матеріалів.

ТОВ «Бриз» виписано податкові накладні.

Вказаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Запоріжспецкомплект», ТОВ «Бриз», за наслідками яких сформовано валові витрати, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що за наявності всіх передбачених чинним законодавством первинних документів податкового та бухгалтерського обліку по проведених господарських операціях, відсутність товарно-транспортної накладної не може слугувати підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання п. 6 Попередньої угоди від 18.10.2010 року № 126 укладеної між позивачем та Запорізькою міською радою і Європейським банком реконструкції та розвитку, Концерном "МТМ" затверджено новий склад та структуру адміністративно-управлінського персоналу для можливості виконання завдань стосовно реалізації цього проекту. Концерном здійснено списання ТМЦ, нарахування заробітної плати, внесків до фондів обов'язкового державного соціального страхування, послуги сторонніх організацій та ін., включення до витрат яких у бухгалтерському обліку відображено по Дт рахнку 92.2 "Адміністративні витрати групи проекту" та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме до складу адміністративних витрат за 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року.

Відповідно до п 146.5 ст. 146 ПК України первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат, зокрема, фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

За правилами п. 141. 1 ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 №92, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

Відповідно до п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415 (далі – Положення), фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченням; запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

За правилами п. 1.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених Наказом Міністерством фінансів України від 01.11.2010 №1300, для цілей бухгалтерського обліку фінансові витрати включають: відсотки за користування короткостроковими і довгостроковими позиками банків, банківським овердрафтом; відсотки за облігаціями випущеними, векселями виданими; дисконт за облігаціями, амортизацію інших знижок, пов'язаних із позиками; відсотки за фінансову оренду активів.

При цьому згідно з п. 3 Положення кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Таким чином суд першої інстанції враховуючи положення вказаних норм права та вірно встановивши обставини справи, дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що підготовчі, основні та інші витрати позивача в рамках реалізації проекту з придбання та установлення 3-х нових міні комбінованих опалювальних енергоблоків є капітальними інвестиціями, які повинні відображатися у складі собівартості реалізованої продукції через нарахування амортизації основних засобів після їх придбання (спорудження), введення їх в експлуатацію та використання у господарській діяльності підприємства.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення витрати на амортизацію по основним засобам придбаним у ТОВ "Авіа" та ТОВ "Будмонтаж" суд першої інстанції вірно встановив та зазначив, що право позивача на включення витрат на амортизацію по основним засобам, які були придбані у зазначених підприємств підтверджено судовими рішеннями, у справі №2а-10655/10/0870. Так, відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, визнано необґрунтованими висновки контролюючого органу про відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг) позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Будмонтаж Запоріжжя".

Згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду у справі №2а-0870/2058/11 від 31.08.2011, угода між позивачем і НВО "АВІА" ТОВ виконана сторонами повністю, про що свідчать документи, які містяться в матеріалах справи, а саме: податкові накладні НВО "АВІА" TOB №228 від 01.12.2010, №255 від 24.12.2010, надані Концерну "МТМ"; журнал реєстрації довіреностей за 2010 про видачу довіреності №31933/3275 на отримання товару від НВО "АВІА" TOB; договір поставки №27/07-1 від 27.07.2010 з додатками №1 та №2; прийому-передачі до договору №27/07-1 від 27.07.2010; банківські виписки від 01.12.2010 та від 24.12.2010; акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.12.2010, 31.12.2010 28.12.2010; товарно-транспортна накладна від 28.12.2010 №1202; накладна №17 від 28.12.2010 НВО "АВІА" TOB; акт введення в експлуатацію основних засобів за січень 2011 року. Згідно висновків суду правочин між Концерном "МТМ" та НВО "АВІА" ТОВ відповідає його змісту, отже Концерн "МТМ" діяв в межах податкового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі № 808/5806/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 24 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко