Ухвала суду № 41201980, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 804/13496/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 р. по справі за позовом приватного підприємства "Гарант Сервіс 2007" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001872201 від 03.10.2013 року на підставі якого Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Криничанське відділення) ПП "ГАРАНТ СЕРВІС 2007" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 86 806,00 грн., в тому числі за основним платежем - 69 445,00 грн., за штрафними санкціями -17 361,25 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882201 від 03.10.2013 року на підставі якого Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Криничанське відділення) ПП "ГАРАНТ СЕРВІС 2007" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 89 360,78 грн., в тому числі за основним платежем - 77626,13 грн., за штрафними санкціями - 5867,30 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001872201 та №0001882201 від 03.10.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову по справі про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.09.2013 року по 25.09.2013 року Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "Гарант Сервіс 2007" по взаємовідносинам з ТОВ "Матадор" (код за ЄДРПОУ 31820299) за листопад-грудень 2011 року та ТОВ "Ліга" (код за ЄДРПОУ 24609852) за травень 2012 року, за результатами якої було складено акт від 01.10.2013 року за №293/04-16-35341376.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р": №0001872201 та №0001882201 від 03.10.2013 року, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 89360,78 гривень та податку на додану вартість на загальну суму 86806,25 гривень.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: бз. "а" пп. 14.1.13., пп.14.1.36 п.14.1. ст. 14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп. 138.1.1. п.138.1 , п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 p. з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 77626,15 грн., в т.ч. за 4 кв. 2011 р. у сумі 54156,95 грн., 2 кв.2012 р. у сумі 23469,18 грн.; п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 69 445 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. на суму 23160 грн., грудень 2011 р. на суму 23933 грн. та травень 2012 року на суму 22352 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП "ГАРАНТ СЕРВІС 2007" та ТОВ "Матадор", було укладено договір оренди транспортних засобів № 28Т від 01 листопада 2011 р.

Згідно заявок № 1 від 01 листопада 2011 року, № 2 від 30 листопада 2011 року та актів приймання-передачі транспортних засобів позивач прийняв від ТОВ "Матадор" в оренду в листопаді-грудні 2011 року транспортні засоби Автобус ПАЗ - 3205 С з екіпажем балансова вартість 90 000 грн., Chevrolet Lacetti V1.8 універсал з екіпажем, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 2-х одиниць; Chevrolet Lacetti V1.8 універсал без екіпажу, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 3-х одиниць. Згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 1457 від 30.11.2011 року, за листопад 2011 року ТОВ "Матадор" було надано позивачу послуги оренди транспортних засобів на загальну суму 138 960 грн., в т.ч. ПДВ 23 160 грн.; № 1743 від 31.12.2011 року, за грудень 2011 року ТОВ "Матадор" було надано позивачу послуги оренди транспортних засобів на загальну суму 143 597,95 грн., в т.ч. ПДВ 23 932,99 грн..

На підтвердження наданих послуг ТОВ "Матадор" надало позивачу податкові накладні № 596 від 30.11.2011 року на суму 138960,00 грн., в т.ч. ПДВ 23160,00 грн. та №305 від 31.12.2011 року на суму 143597,95грн., в т.ч. ПДВ 23932,99 грн. Згідно АІС "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", сума ПДВ по контрагенту ТОВ "Матадор" відображена позивачем у складі податкового кредиту за листопад та грудень 2011 року.

Також, між позивачем та ТОВ "Ліга" укладено договір оренди транспортних засобів №10Т від 30 квітня 2012р.

Згідно заявки № 1 від 01 травня 2012 року та акту приймання-передачі транспортних засобів позивач прийняв від ТОВ "Ліга" в оренду в травні 2012 року транспортні засоби Автобус ПАЗ -3205 з екіпажем балансова вартість 90 000грн., Chevrolet Lacetti V1.8 універсал з екіпажем, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 2-х одиниць; Chevrolet Lacetti V1.8 універсал без екіпажу, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 3-х одиниць. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1098 від 31.05.2012 року, за травень 2012 року ТОВ "Ліга" було надано позивачу послуги оренди транспортних засобів на загальну суму 134 109,70 грн., в т.ч. ПДВ 22 351,62 грн. Згідно АІС "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", сума ПДВ по контрагенту ТОВ "Ліга" відображена позивачем у складі податкового кредиту за травень 2012 року.

Розрахунки за даними договорами були здійсненні позивачем, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Усі зазначені операції з господарської діяльності належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ліга" на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

При цьому, відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються виключно на підставі висновків актів перевірки ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ліга", з якими позивач мав господарські відносини, а саме: акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7200/224/31820299390/224/31971392 від 21.12.2012 року по ТОВ "Матадор", , та акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7199/22-4/24609852 від 21.12.12 року по ТОВ "Ліга", якими встановлено у ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ліга" відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків інших актів.

За висновками суду апеляційної інстанції, включення суб'єктом господарювання понесених витрат до валових та формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень.

Крім того, акт перевірки відносно позивача свідчить, що акти перевірки на підставі яких, податковим органом були зроблені висновки, викладені в акті, також посилаються на інформацію інших податкових органів, що також в свою чергу є неприпустимим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим