Ухвала суду № 41201967, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 року

справа № 811/3142/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Перша будівельна компанія 2006», звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013р.: №0000302207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 51126 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25563 грн. та №0000292207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 48691 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 24346 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ПП «Ферарі» не спричинили реального настання юридичних наслідків, а тому є нікчемними. Вважає, що такий висновки податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов’язання між позивачем та ПП «Ферарі» по договорам, що досліджувалися податковим органом виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Перша будівельна компанія 2006», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не витребувані всі докази, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ферарі» та про безпідставність формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Перша будівельна компанія 2006» підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі з викладених у ній підстав, представник податкового органу не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ферарі» за жовтень 2012р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 06.09.2013р. №18/11-23-22-07/34448536, яким встановлено порушення позивачем : - п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів та послуг, чим завищено суму податкового кредиту за жовтень 2012р. на загальну суму 48691 грн. по взаємовідносинах ПП «Ферарі»; - п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 130 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2012р. у сумі 51126 грн.

На підставі Акту перевірки, 25.09.2013 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: №0000302207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 51126 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25563 грн. та - №0000292207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 48691 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 24346 грн.

За висновками податкового органу господарські операції позивача з ПП «Ферарі» були безтоварними, спрямованими на надання безпідставної податкової вигоди позивачу та, відповідно, несплату податків до бюджету. Господарські операції за період у жовтні 2012р. щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента - ПП «Ферарі», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні та інші первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Ферарі», мали б силу перинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій, в той же час фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором підряду №10/09-12 від 10.09.2012р.не відбувався рух активів позивача, фактично виконання робіт по вказаному договору позивачем не проводилось, від даної операції не отримано прибутку, що свідчить про відсутність розумної економічної мети, що свідчить на користь висновку суду першої інстанції про лише фактичне документування вказаної господарської операції.

За договорами купівлі-продажу №25/09-12 від 25.09.2012р. та №01/10-12 від 01.10.2012р. ПП «Ферарі» здійснювало реалізацію позивачеві асфальтобетону та бітуму. На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано видаткові накладні . Крім того позивачем надано договори підряду укладені між ним та КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» за умовами яких позивачем виконувались роботи з поточного ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до п. 9.2 розділу 9 «Транспортування і зберігання» ДСТУ Б В.2.7-119-2003 «СУМІШІ АСФАЛЬТОБЕТОННІ І АСФАЛЬТОБЕТОН ДОРОЖНІЙ ТА АЕРОДРОМНИЙ» гаряча суміш, яка транспортується кожним окремим автомобілем, супроводжується паспортом. Паспорт повинен вручатися споживачу до розвантаження суміші.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме позивач є споживачем асфальтобетону, оскільки саме він здійснював його безпосереднє використання під час надання послуг КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», в той же час паспорту на підтвердження отримання асфальтобетону позивачем не надано і доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до п.п. 4.3.2. п. 4.3. Розділу 4 «Технічні вимоги» ДСТУ Б В.2.7-119-2003 «СУМІШІ АСФАЛЬТОБЕТОННІ І АСФАЛЬТОБЕТОН ДОРОЖНІЙ ТА АЕРОДРОМНИЙ» температура початку ущільнення асфальтобетонних сумішей в залежності від їх типу і марки бітуму повинна відповідати вимогам таблиці 13. Температура холодних сумішей після ущільнення повинна бути вищою 5°С навесні та вищою 10°С восени.

Згідно вимог таблиці 13 температура, °С, на початку ущільнення асфальтобетонних сумішей коливається в межах від 900 до 1550.

Враховуючи відстань на яку здійснювалися перевезення асфальтобетонних сумішей з м. Кіровограда до м. Києва, судом здійснено вірний висновок про неможливість збереження температурних показників визначених ДСТУ Б В.2.7-119-2003. Також вірно зазначено про неможливість одночасного перевезення в одному і тому ж транспортному засобі асфальтобетону в гарячому стані та бітум у твердому, враховуючи фізичні особливі властивості вказаного вантажу. Крім того, враховуючи відстань перевезень, один автомобіль міг здійснити один рейс, а як свідчать товарно-транспортні накладні один автомобіль здійснював за день від двох до трьох рейсів, що є фізично неможливим.

За договором надання послуг №09/10 від 10.09.2012р. ПП «Ферарі» надавало позивачеві послуги механізмів. В той же час з актів здачі-прийняття робіт від 29.10.2012р. та 18.10.2012р. які фіксують лише назву послуги, одиницю виміру та її вартість не вбачається використання зазначених послуг у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність формування податкового кредиту за вказаними операціями, незважаючи на наявність у позивача доказів сплати вартості робіт/послуг.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене свідчить про те, що відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в апеляційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 17 жовтня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський