Ухвала суду № 41201940, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 рокусправа № 808/701/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2013 року №0001502211.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Запоріжнерудпром" з питань правильності нарахування від'ємного значення в податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року, результати якої оформлено актом перевірки від 03.10.2013 року №80/08-30-22-11/00292333 (а.с. 10-55 т. 1).

В акті перевірки в порушення вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 та зареєстр. у Мін'юсті України 05.06.1995 року за №168/704; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України; наказу ДПА України від 10.01.2011 року №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях з контрагентом ТОВ "Одіс-2009" за період липень 2013 року у розмірі 46338,63 грн. (а.с. 25 т. 1, стор. 16 акту перевірки).

17.10.2013 року на підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812211 (а.с. 9 т. 1). Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржене в адміністративному порядку і рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.12.2013 року №370/10/08-0110-04-20 податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 року №0000812211 скасоване в частині надмірно визначеної суми завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 11666,67 грн., в іншій частині - залишено без змін (а.с. 63-66 т. 1).

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0001502211, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 46339,00 грн. (а.с. 8 т. 1).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0001502211, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту, наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано. З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Одіс-2009".

Так, судом встановлено та матерілами справи підтверджено, що між ПАТ "Запоріжнерудпром" (замовник) та ТОВ "Одіс-2009" (виконавець) укладено договір від 01.08.2011 року №010811/6 про надання послуг (згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з навантаження) та договір від 16.08.2012 року №17/08/12 про надання послуг (згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення щебеню) (а.с.80-92 т. 1).

За результатами виконаних робіт (наданих послуг) сторони оформили акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.93-121 т. 1), товарно-транспортні накладні (а.с.122-196 т. 1, а.с.1-70 т. 2).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (а.с. 26, 39-40, 41, 42 т. 3).

ТОВ "Одіс-2009" виписав та надав позивачу податкові накладні (а.с.71-99 т. 2) на загальну суму ПДВ 46339 грн..

На підставі вказаних податкових накладних, до податкового кредиту липня 2013 року позивачем включено суми ПДВ в розмірі 46339,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Одіс-2009".

Послуги з навантаження, перевезення вантажів (щебеню та ін.) придбавалися позивачем у ТОВ "Одіс-2009" з метою використання в своїй господарській діяльності, зокрема: для забезпечення виконання договорів з ТОВ "Дніпрорембуд", ВАТ "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь" (а.с.100-138 т.2).

Контрагент позивача ТОВ "Одіс-2009" в періоді надання послуг для позивача був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість (а.с. 202, 203, 214-217 т. 2). Відповідач, в своїх доводах, посилається на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Одіс-2009" як на обставину, що підтверджує безтоварність операції, однак колегія суддів вважає дані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято в серпні 2013 року, в той час як послуги надавалися раніше (липень 2013) (а.с. 25 т. 3).

При цьому, як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, судом встановлено, що в липні 2013 року поряд з власним транспортом підприємства роботи з навантаження та перевезення здійснювалися і транспортом ТОВ "Одіс-2009".

Крім того, обставини щодо отримання послуг від ТОВ "Одіс-2009" підтверджуються листом керівника ТОВ "Одіс-2009" про надання дозволу на в'їзд транспорту на територію ПАТ "Запоріжнерудпром" (а.с.32 том 3), копіями заправочних листів (а.с.33-38 том 3), копіями з журналу обліку автотранспорту, що виїжджає з території ПАТ "Запоріжнерудпром" з щебеневою продукцією (а.с.43-81 том 3). Поряд з тим, позивач обґрунтував необхідність залучення додаткових ресурсів (а.с.8, 9, 10 том 3).

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Одіс-2009" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів робить висновок про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаних послуг ТОВ "Одіс-2009".

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0001502211 від 24.12.2013 року прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко