Ухвала суду № 41201875, 09.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2014 рокусправа № 804/3095/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 804/3095/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Колос" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" (далі - позивач, ТОВ Агрофірма "Колос") звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною відмову відповідача у підтверджені ТОВ Агрофірми "Колос" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, яка оформлена листом-довідкою від 04.03.2014 року № 4963/10;

- зобов'язати відповідача надати ТОВ Агрофірмі "Колос" довідку про підтвердження його статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005362201 від 20.12.2013 року, в частині нарахування 189838 грн. 75 коп. (із них: 151871 грн. - зобов'язання за основним платежем по ПДВ та 37967 грн. 75 коп. штрафна (фінансова) санкція).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у даній справі скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, вказував на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 11.11.2013 року по 06.12.2013 року, посадовими особами Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ Агрофірми "Колос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року, про що складено акт перевірки № 1900/148/04-03-22-01-08/20250934 від 13.12.2013 року.

У акті перевірки зроблено висновок, серед іншого про порушення позивачем вимог: п. 123.2 ст. 123, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 152667 грн. 39 коп., у тому числі: травень 2011 року - 796 грн. 39 коп., березень 2013 року - 100500 грн., травень 2013 року - 51371 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0005362201 від 20.12.2013 року, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання у розмірі 319525 грн. (із них: 255778 грн. - за основним платежем, 63747 грн. - за штрафними санкціями).

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення - рішення в частині нарахування 189838 грн. 75 коп. (із них: 151871 грн. - грошові зобов'язання за основним платежем по ПДВ та 37967 грн. 75 коп. штрафна (фінансова) санкція), виходив з наступного.

В акті перевірки, зокрема, відповідач зазначив про не підтвердження податкового кредиту на суму 151871 грн. на підставі податкових накладних, які були відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за березень 2013 року та травень у 2013 року, а саме, від 12.03.2013 року № 33330, виписана ТОВ "Техноторг-Дон", на суму 50500 грн., від 15.03.2013 року № 43, виписана ТзОВ "Ланагра Груп", на суму - 50000 грн., від 18.04.2013 року № 1633, виписана ТОВ "Торговий Дім "Насіння", на суму - 36793 грн. 24 коп., від 28.05.2013 року № 20, виписана ТОВ "Біоферт", на суму - 11648 грн. 33 коп., від 29.04.2013 року № 418, виписана ТОВ "Цехаве Корм ЛТД", на суму - 2929 грн.

Відповідно до ст. 201.8. Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2013 року між позивачем та ТОВ "Техноторг-Дон" було укладено договір купівлі-продажу від 12.03.2013 року. Факт отримання товару позивачем підтверджуються актом приймання передачі від 12.03.2013 року. На виконання своїх зобов'язань по договору позивачем перерахувано шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок ТОВ "Техноторг-Дон" кошти у розмірі 303000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 156 від 12.03.13 року та виписана податкова накладна від 12.03.2013 року № 33330 на суму ПДВ - 50500 грн..

25.02.2013 року між ТОВ Агрофірмою "Колос" та ТзОВ "Ланагра Груп" було укладено договір № 25/02/13 від 25.02.13 року. Видатковою накладною № РН-0191 від 18.03.13 року, яка була підписана сторонами по договору з урахуванням рахунку-фактури № СФ-0123 від 25.02.2013 року сторони підтвердили факт поставки мінерального добрива АРВІ НПК 8-20-30, загальною вартістю 691000 грн. Факт поставки також підтверджується подорожнім листом № 9 від 18.03.13 року. ТзОВ "Ланагра Груп" надало позивачу документ щодо якості поставленої продукції (сертифікат якості № 199). На виконання своїх зобов'язань по договору позивачем перераховано шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок ТзОВ "Ланагра Груп" кошти у розмірі 691000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 13.03.2013 року № 162, від 15.03.2013 року № 164, від 27.02.2013 року № 118 та було виписано позивачу податкову накладну від 15.03.2013 року № 43 на суму ПДВ - 50000 грн..

Крім того, 16.04.2013 року між позивачем та ТОВ "Торговий Дім "Насіння" було укладено Договір № 2-1604/пр822х від 16.04.13 року. Факт отримання товару позивачем згідно п. 7.3. зазначеного договору підтверджуються видатковою накладною від 22.04.2013 року № Н-КХ-2204-001 та рахунком від 16.04.2013 року № Н-Б-1604-0001. Факт поставки підтверджується подорожнім листом № 4 від 22.04.13 року. Позивач перерахував шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок ТОВ "Торговий Дім "Насіння" кошти у розмірі 220759 грн. 44 коп. та була виписана податкова накладна від 18.04.2013 року № 1633 на суму ПДВ - 36793 грн. 24 коп..

27.05.2013 року між ТОВ Агрофірмою "Колос" та ТОВ "Біоферт" було укладено договір № 27/05/13 від 27.05.13 року. Факт отримання товару позивачем згідно п. 7.5. зазначеного договору підтверджуються оформленою видатковою накладною № 78 від 28.05.2013 року, рахунком на оплату № 78 від 27.05.2013 року. Факт поставки також підтверджується подорожнім листом № 5 від 28.05.13 року. Позивач перерахував шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок ТОВ "Біоферт" кошти у розмірі 69890 грн. та була виписана податкова накладна від 28.05.2013 року № 20 на суму ПДВ - 11648 грн. 33 коп..

02.03.2009 року між позивачем та ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" було укладено договір поставки № ВО 020309-2 від 02.03.2009 року. Факт доставки та отримання товару позивачем за цим договором підтверджуються оформленою видатковою накладною № 1633 від 29.04.2013 року та товарно - транспортною накладною від 29.04.2013 року. На виконання своїх зобов'язань по договору позивач перерахував шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" грошові кошти у розмірі 17578 грн. 13 коп., та була виписана податкова накладна від 29.04.2013 року № 418 на суму ПДВ - 2929 грн..

При дослідженні первинних документів позивача судом першої інстанції встановлено, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Усі первинні документи виписані суб'єктами права, а відтак сприймаються, як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом встановлено, що ТОВ "Техноторг-Дон", ТзОВ "Ланагра Груп", ТОВ "Торговий Дім "Насіння", ТОВ "Біоферт",ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" на момент виписки позивачу податкових накладних були зареєстрованими і діючими платниками ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

Відповідачем у акті перевірки не оспорюється факт здійснення операції з придбання товарів у ТОВ "Техноторг-Дон", ТзОВ "Ланагра Груп", ТОВ Торговий Дім "Насіння", ТОВ "Біоферт",ТОВ "Цехаве Корм ЛТД", видані позивачу податкові накладні від 12.03.2013 року № 33330, від 15.03.2013 року № 43, від 18.04.2013 року № 1633, від 28.05.2013 року № 20, від 29.04.2013 року № 418 за період березня, травня 2013 року відповідають вимогам ст. 201.1. Податкового кодексу України та містять всі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення № 00005362201 від 20.12.2013 року в частині нарахування 189838 грн. 75 коп. (із них: 151871 грн. - грошові зобов'язання за основним платежем по ПДВ та 37967 грн. 75 коп. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач є сільськогосподарським підприємством, яке зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість .

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування (п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 2 п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.01.2011 року № 11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Відповідно до п. 4 вищевказаного Порядку, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Позивач на підставі господарських операцій з ТОВ "Техноторг-Дон", ТзОВ "Ланагра Груп", ТОВ Торговий Дім "Насіння", ТОВ "Біоферт",ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" сформував податковий кредит на суму 151871 грн. на підставі податкових накладних та відобразив ці показники у своїх скорочених деклараціях з податку на додану вартість за березень 2013 року, травень 2013 року. При цьому, порушень позивачем правил формування податкових декларацій з ПДВ за вказаний період не встановлено.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Щодо вимог про визнання протиправною відмову відповідача у підтверджені ТОВ Агрофірми "Колос" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, яка оформлена листом-довідкою від 04.03.2014 року № 4963/10, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2014 року позивачем було подано документи, що визначені п. 308.1. ст. 308 ПК України, для отримання довідки про підтвердження статусу платника ФСП на 2014 рік.

Відповідач листом від 04.03.2014 року № 4963/10, посилаючись на п. 301.6.3. Податкового кодексу України, відмовив позивачу у реєстрації підприємства як платника ФСП у 2014 році, у зв'язку з тим, що станом на 01.01.2014 року підприємство має податковий борг.

Зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що суб`єкт господарювання стає платником фіксованого сільськогосподарського податку: шляхом реєстрації набуття статусу платника такого виду податку вперше або шляхом щорічного підтвердження статусу платника податку.

В даному випадку позивач звернувся до відповідача для підтвердження такого статусу, оскільки він у попередньому році був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується довідками від 20.02.2013 року № 6847/10, від 28.02.12 року № 694/10, від 27.04.2011 року № 1427/10, від 15.10.10 року № 3377/10.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 804/3095/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 10.10.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак