Ухвала суду № 41201846, 05.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2014 рокусправа № 804/12798/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне багатопрофільне підприємство «Енерго-Імпекс» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 року № 0001231505.

В обґрунтування позову посилається на те, що підприємством не було допущено прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, в зв'язку з чим податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафні санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ПБП «Енерго-Імпекс» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.03.2013 року податковим органом була проведена камеральна перевірка ПБП «Енерго-Імпекс» з питання несвоєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. За результатами перевірки було складено акт від 20.03.2013 року за № 1186/15-1/13419447.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України ПБП «Енерго-Імпекс» несвоєчасно було сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

Так, згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток № 9086308813 від 01.02.2013 року за 2012 рік сума самостійно встановленого узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств визначена позивачем у сумі - 29 575, 00 грн., граничний термін сплати - 19.02.2013 року. Згідно даних акту перевірки датою фактичної сплати боргу податковий орган вважає - 28.02.2013 року - дату платіжного доручення № 403 від 28.02.2013 року, яке підтверджує факт перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі - 23 259, 54 грн., тобто із затримкою у 9 календарних днів. Відповідно розрахунку від 20.03.2013 року відповідач нарахував ПБП «Енерго-Імпекс» суму штрафної санкції у розмірі 2 325, 95 грн. з розрахунку 10 % від суми сплаченого із затримкою боргу, а саме: дата нарахування - 19.02.2013 року, дата сплати - 28.02.2013 року - 9 календарних днів затримки.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 року за № 0001231505, відповідно до якого позивачу нарахована штрафна санкція - 2 325, 95 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Так 11.02.2013 року на підставі платіжного доручення № 4 від 11.02.2013 року ПБП «Енерго-Імпекс» було перераховано до державного бюджету податку на прибуток приватних підприємств за 2012 рік в розмірі - 23 575, 00 грн. Однак, згодом позивачем було з'ясовано, що у вказаному платіжному дорученні ним було помилково зазначено рахунок для зарахування коштів, а саме: замість вірного рахунку - № 31111009700010 було зазначено невірний рахунок - № 31118165700010, який передбачено для сплати авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств, а призначення платежу - податок на прибуток за 2012 рік - зазначено вірно. Тому, враховуючи вказані обставини позивач звернувся до податкового органу із листом від 13.02.2013 року з вимогою здійснити перерахування сплаченої суми податку на прибуток за 2012 рік з невірного рахунку на вірний із зазначенням такого. На що відповідач відреагував відповідним актом від 28.02.2013 року, згідно якого і здійснив вказаний перерахунок коштів у розмірі 23 575, 00 грн. При цьому, врахував що фактична сплата позивачем вказаного грошового зобов'язання відбулась саме - 28.02.2013 року, тобто з моменту проведення ним відповідного перерахування коштів з невірного рахунку на вірний.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належить, зокрема, податок на прибуток підприємств.

Положеннями ч. 5 ст. 45, ч. 2 ст. 78, ст. 43 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до статті 43 цього Кодексу.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57, п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для позивача сплата авансових платежів у лютому 2013 року - не передбачена, тому грошові кошти, які надійшли на поточний рахунок, призначений для сплати авансових платежів з податку на прибуток були та є надмірно сплаченими, у зв'язку із чим підлягали б зарахуванню в рахунок сплати поточних зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивач вірно визначився щодо дати зарахування сплаченої суми податку на прибуток приватного підприємства за 2012 рік згідно платіжного доручення від 11.02.2013 року № 4 на суму 23 575, 00 грн. - 11.02.2013 року, а не 28.02.2013 року, з моменту перерахування сплаченої суми з одного рахунку на інший рахунок, при вірному призначенні платежу - податок на прибуток за 2012 рік.

В зв'язку з чим з боку позивача не було допущено прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, в зв'язку з чим застосування штрафних санкцій до останнього відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в апеляційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 08 серпня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський