Постанова № 41201802, 18.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 рокусправа № 804/5451/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

за участю:

представника позивача Колібаба А.Е.,

представника відповідача Сорокіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Божедарівський елеватор"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі №804/5451/13-а за позовом приватного підприємства "Божедарівський елеватор" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

18 квітня 2013 року приватне акціонерне товариство "Божедарівський елеватор" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 13.11.2012 р..

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що позивачем було правомірно сформовано податок на прибуток та податок на додану вартість за наслідками господарських операцій, що підтверджені складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку. Відтак, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими підприємству визначено до сплати суми податку на прибуток та податку на додану вартість є незаконними та необгрунтованими, прийнятими в порушення вимог чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасування в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду приватне акціонерне товариство "Божедарівський елеватор" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга, фактично, обгрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 12.09.2012 року по 09.10.2012 року посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Божедарівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11 р. по 30.06.12 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11 по 30.06.12 р., за результатами якої складено акт №220/222/00953869 від 23.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Божедарівській елеватор":

На порушення пп.14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість одержаних товарів та послуг на загальну суму 5306000 грн., у тому числі за 4 квартали 2011 року в сумі 3290000 грн. 1 квартал 2012 року в сумі 2016000 грн. так як надані для перевірки документи не можуть бути достатнім підтвердженням того, що товар та послуги було дійсно одержано та використано у господарській діяльності.

В результаті занижено сплату в бюджет податку на прибуток на суму 1180060 грн. в т.ч. за 4 кв. 2011 р. - 756700 грн. 1 кв. 2012 р. - 423360 грн..

В порушення п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 1060448 грн., в т.ч. липень 2011 року - 102000 грн., серпень 2011 року - 84600 грн., жовтень 2011 року - 338400 грн., листопад 2011 року - 132248 грн., січень 2012 року - 285600 грн., лютий 2012 року - 117600 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000232340 від 13 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1180060 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 590030 грн..

№0000222340 від 13 листопада 2012 року, ким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1060448 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції на суму 530224 грн..

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач подав первинну скаргу, яку за наслідками розгляду залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000232340 та №0000222340 від 13 листопада 2012 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства при формування собівартості реалізованого товару, внаслідок чого отримано збиткові господарські операції, доходність від яких є умовною, а витрати неможливо врахувати при обчисленні об'єкта оподаткування. Відтак, на думку суду першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими в порядку та в межах повноважень визначених Законами та Конституцією України, а підстави для скасування - відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставними справи свідчать про те, що 28.07.2011 року піж ПрАТ «Божедарівський елеватор» та ПП «Серна» було кладено договір куплі - продажу соняшникової олії №SO52-11. Згідно даного договору ПрАТ «Божедарівський елеватор придбало у ПП «Сєрна» соняшникову олію у кількості 50 тонн на загальну суму 618000 грн. (12360 грн. за тонну). 28.10.2011 року сторони уклали додакову угоду №2 до договору №SO52-11, згідно якої збільшили кількість реалізуємої продукції на 350 тонн на загальну суму 3948000 грн..

06.09.2011 року між ПрАТ «Божедарівський елеватор» та Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) укладено контракт купівлі - продажу олії. Згідно даного контракту ПрАТ «Божедарівський елеватор» продало Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) сонішникову олію у кількості 350 тонн на загальну суму 420 000 дол.США (1200 дол.США за тонну).

В подальшому, у 4 кварталі згідно видаткової накладної №СР-11/11/1 від 11.11.2011 року олія соняшникова придбана у ПП «Серна» в кількості 350,00 грн. на загальну суму разом з ПДВ 3 948 000 грн.. Вказана партія товару була реалізована позивачем Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) згідно контракту Р572416 від 06.09.2011 року за ціною 420 000 дол.США (1 200 дол.США за тонну).

У 1 кварталі 2012 року згідно видаткових накладних №СР-27/02/5 від 27.02.2012 року, №СР-30/017 від 30.01.2012 року олія соняшникова придбана у ПП «Серна» на загальну суму разом з ПДВ 2 419 200 грн.. В подялшому продукція експортована Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) за ціною 2 069 712 грн. (8623,8 грн за тонну товару).

Визначаючи базу оподаткування з податку на прибуток ПрАТ «Божедарівський елеватор» включив до складу витрат вартість придбаних товарів, а до складу доходів - вартість реалізованої продукції.

Суми ПДВ від придбання соняшникової олії у ПП «Серна» позивачем у перевіряємому періоді віднесено до складу податкового кредиту на загальну суму 5306000 грн..

Як вбачається зі змісту акту перевірки податковим органом зроблено висновок про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартість одержаних товарів та послуг на загальну суму 5306000 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 3290000 грн., та 1 квартал 2012 року на суму 2016000 грн., оскільки надані для перевірки документи не можуть бути достатнім підтвердженням того, що товар та послуги були дійсно одержані та використані в господарській діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих ПрАТ «Божедарівський елеватор» до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності з податку на додану вартість, або податку на прибуток, що зумовило б підстави для невизнання податкової звітності ПрАТ «Божедарівський елеватор» Акт перевірки від 23.10.2012 року не містить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при формуванні податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі первинних документів за перевіряємий звітний період.

Водночас, як вбачається зі змісту Акту перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства в частині заниження заявленої до сплати суми податку на прибуток всього на 1180060 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - на 756700 грн, та з 1 квартал 2012 року - на 423360 грн., та завищено суму ПДВ, віднесеного до податкового кредиту звітного перевіряємого періоду на загальну суму 1060448 грн., в т.ч. за липень 2011 року, - на 102000 грн., серпень 2011 року - на 84600 грн., жовтень 2011 року - на 338400 грн., листопад - на 132248 грн., січень 2012 року - 285600 грн., лютий 2012 року - на 117 грн..

Вказаного висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що ПрАТ «Божедарівський елеватор» у перевіряємому періоді було реалізовано соняшникову олію за ціною нижчою за ціну її придбання на внутрішньому ринку. Так ціна продажу однієї тони продукції (соняшникової олії) є меншим ніж ціна однієї тонни придбаної продукції на внутрішньому ринку.

На думку податкового органу, ПрАТ «Божедарівський елеватор» здійснює декларування податкового кредиту, та збільшення валових витрат за перевіряємий період по операціям з придбання товарів, які не можуть враховані при обчислення об'єкту оподаткування, що, на думку відповідача, є порушенням норм п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України щодо визначення собівартості продукції.

Тобто, фактично, підставою для невизнання сум задекларованих позивачем податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість стала збитковість експортної реалізації соняшникової олії, придбаної на внутрішньому ринку України.

Однак, із зазначеним твердженням неможливо погодитись, з огляду на те, що збитковість окремої господарської операції, що враховується для цілей оподаткування має визначатись з урахуванням грошових сум, які стосуються саме цієї господарської операції, з урахуванням її економічної мети, змісту та обсягу.

За приписами податкового законодавства звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Також, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать також рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування товару, виходячи із його собівартості (ціни придбання).

В своєму адміністративному позові ПрАТ «Божедарівський елеватор» зазначає, що ціна реалізації придбаної у ПП «Серна» соняшникової олії за зовнішньоекономічним контрактом на користь нерезидента «Гленкор Грейн Б.В.» (Нідерланди) сформована з двох частин та відповідає дійсному існуючому ринковому рівню цін на олію соняшникову, що підтверджується висновками ДП «Укрпромзовнішекспертиза». (а.с.46)

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до рівня існуючих цін, сформовано ціну за зовнішньоекономіним контрактом з реалізації оілії соняшникової на користь нерезидента «Гленкор Грейн Б.В.» (Нідерланди).

Крім того, під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставляють в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

За аналогією, до визначення поняття підприємницької діяльності, можна зробити висновок, що господарська діяльність також як і підприємницька, проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо, особа не може бути впевненою, що той прибуток, на який вона розраховувала протягом провадження господарської діяльності, ще й в тому самому обсязі неодмінно настане. Таким чином придбаваючи товар та відносячи суму ПДВ від цього придбання до податкового кредиту відповідного звітного періоду, платник податку не знає і не міже знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, що отримає підприємство.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Отже, висновки податкового органу щодо відсутності підстав вважати дійсно виконаними договори з купівлі - продажу соняшникової олії, укладені між ПрАТ «Божедарівський елеватор» та його контрагентами, з огляду лише на відсутність прибутку отриманого підприємством є незаконними та необґрунтованими, та не приймаються судом апеляційної інстанції у якості доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи позивач наголошує на тому, що ним було отримано економічний дохід від реалізації соняшникової олії на користь нерезидента «Гленкор Грейн Б.В.» (Нідерланди).

Так, оскільки ПрАТ «Божедарівський елеватор» є зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому ним до складу собівартості товару у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, не віднесено суми непрямого податку ( ПДВ - 20%), а віднесено лише суму собівартості реалізованої соняшникової олії.

Отже, до складу витрат платника податку правомірно віднесено лише договірну (контрактову) вартість товару, придбаного у ПП «Серна» у сумі 5 307 980,00 грн., тому відповідно, від експортних операцій позивачем був отриманий дохід у розмірі 5 423,202 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком економічного результату (прибутку), отриманого за результатом продажу олії соняшникової на користь нерезидента. (а.с.45).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що ПрАТ «Божедарівський елеватор» правомірно було сформовано податок на прибуток та податок на додану вартість, а також податковий кредит за наслідками господарських операцій з купівлі та подальшого продажу соняшникової олії.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000232340 та №0000222340 від 13 листопада 2012 року та достатність підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі №804/5451/13-а - слід скасувати із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі №804/5451/13-а - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Божедарівський елеватор» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області державної податковох служби №0000232340 та №0000222340 від 13.11.2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим