Ухвала суду № 41201775, 11.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 року

справа № 808/5266/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року по справі № 808/5266/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Запоріжавтоматика» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Запоріжавтоматика» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442214/4471 від 17.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин Позивача з ТОВ «Южхімресурс», оскільки господарські операції були спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовлених ними та підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення №0000442214/4471 від 17.05.2013 року.

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Завод «Запоріжавтоматика» (ЄДРПОУ 00187292) з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Южхімресурси» (ЄДРПОУ 31685169) їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, вересень 2011 року, липень 2012 року, на підставі якої був складений Акт №90/22-1421/00187292 від 25.04.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 оку №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

На підставі зазначеного Акту, Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000442214/4471 від 17.05.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1182,50 грн., в тому числі за основним платежем – 946.00 грн., штрафними санкціями у розмірі – 236.50 грн.

Не погодившись з законністю винесення зазначеного податкового повідомлення рішення, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішення №0000442214/4471 від 17.05.2013 року є предметом спору, передане на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість, стали висновки акту №481/22.5-08/31685169 від 15.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Южхімресурси», яким було встановлено, що у зазначеного підприємства відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв’язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що ПАТ « Завод «Запоріжавтоматика» є вигодо набувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку операцій, які не носять реального характеру.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правововідносини між ПАТ « Завод «Запоріжавтоматика» та ТОВ «Южхімресурси» здійснювались на підставі договору поставки №10/С від 10.01.2011 року.

Відповідно до п.1 зазначеного договору, постачальник зобов’язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити її.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Южхімресурси».

Факт виконання умов договору поставки №10/С від 10.01.2011 року., та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: видаткова накладна №684 від 29.08.2011 року, видаткова накладна №817 від 22.09.2011 року, видаткова накладна №1760 від 31.07.2012 року, податкова накладна №85 від 29.08.2011 року, податкова накладна №59 від 22.09.2011 року, податкова накладна №117 від 31.07.2012 року, витягами з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Факт використання в господарській діяльності отриманих товарів підтверджують наступні документи: лімітно-забірні картки №537, 591, 428, 429, звітами про витрати матеріальних цінностей по цеху №1 та №2, витрати матеріалів по замовленням з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

Транспортування отриманих товарів по договору поставки №10/С від 10.01.2011 року підтверджується товарно-транспортиною накладною №01 АА від 31.07.2012 року

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Тобто, зазначеними вище документами підтверджується факт реального здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Южхімресурси», та відповідно правомірність віднесення коштів до податкового кредиту.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Южхімресурси», а тому податкове повідомлення рішення №0000442214/4471 від 17.05.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року є обґрунтованим та законим, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року по справі № 808/5266/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко