Ухвала суду № 41201766, 26.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2014 рокусправа № 804/5537/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Щербака А.А. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 804/5537/13-а за адміністративним позовом Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби (правонаступником якої є Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012р. №0000322220 та №0000332220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги позивач зазначає, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в акті перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладанні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим фактом доказування є рішення суду. Посадові особи податкового органу при перевірці досліджували дійсність правочинів, при цьому, вийшли за межі своїх повноважень.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, зазначила, що неповне з'ясування судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального права призвело до прийняття неправильного по суті рішення, що є підставою для його скасування.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, вказував на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2012 року відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0000322220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 304 935 грн. (основний платіж - 253 936 грн., штрафні санкції - 50999грн.);

- форми «Р» № 0000332220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105 159 грн. (основний платіж -86903 грн., штрафні санкції - 18256 грн.).

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 26.11.2012 року №177-22/2-31657751 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Центр Автоматики», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тіара» за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року».

За висновками акту перевірки, позивачем порушено:

- п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.п. 198.1, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 86903,00грн.;

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено валові доходи на суму 610241,00грн. та завищено валові витрати на суму 370 889,16грн. та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та занижено доходи на суму 37622,40грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 253936,00грн.

Предметом позову позивача стало визнання недійсними та скасування зазначених вище податкових повідомлень рішень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Як встановив суд, невиїзна позапланова документальна перевірка позивача була проведена відповідачем у зв'язку з отриманням службової записки від 13.09.2012 року № 2899/07-5006 від ВПМ Західно-Донбаської ОДПІ, в якій зазначено про порушення КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство»податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тіара» та про наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2012 року, винесеного у відношенні посадових осіб - вищевказаних контрагентів підприємства.

За матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Союз ОПТ» (Постачальник) та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (Покупець) було укладено Договір поставки № 124п-10 від 31.05.2010 року, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцю труби в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в Специфікації. Поставка Товару здійснюється Продавцем. Датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супроводжувальних документах.

27.05.2010 року між ТОВ «Союз ОПТ» (Постачальник) та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (Покупець) було укладено Договір поставки № 121п-10, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцю будівельні матеріали в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в Специфікації. Поставка Товару здійснюється Продавцем. Датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супроводжувальних документах.На виконання вказаних договорів були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей суду позивачем не надані. На підставі вказаних документів позивачем було включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 64783,84 грн. та до складу валових витрат вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей у сумі 323919,16 грн.

Між ТОВ «Компанія «Центр Автоматика» та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» були оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні про надання послуг та продаж будівельних матеріалів. Відповідні договори про надання послуг та купівлю-продаж товарів суду позивачем не надано. Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей суду позивачем не надані. На підставі вказаних документів позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 46970 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено сума у розмірі 8234 грн.

11.01.2011 року між ПП «Торговий дім «Тиара» (Продавець) та КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 241, у відповідності з яким Продавець зобов'язується поставити у власність Покупцю матеріали для ремонту житлового фонду в асортименті, кількості, в строки та по ціні, що наведені в Специфікації. Поставка Товару здійснюється Продавцем. Датою поставки вважається дата, що вказана представником Покупця на відповідних товарно-супроводжувальних документах. Відповідно до видаткових накладних підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на суму 202796,40 грн., в т.ч. ПДВ 33799,40 грн..

Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачем суду до перевірки не надані.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що дає право на включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів звертає увагу, що господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем надавалися первинні документи, що, на його думку, підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, за якими придбано товари, послуги, що використовувалися відповідно до основної діяльності підприємства.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято зазначені документи в якості належних доказів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

Так, окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність здійснення господарських операцій в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують фактичне переміщення товару від постачальника до покупця у позивача відсутні. Не було позивачем надано суду і документів, що підтверджують якісні характеристики отриманого товару, за господарськими операціями з контрагентами, які мають у нього бути в наявності, зважаючи на те, що отриманий товар не був в подальшому перепроданий, а був використаний у власному виробництві.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про непідтвердженність товарного характеру господарських операцій КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП ТД «Тиара».

У відповідності зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено необхідність існування умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 року у кримінальній справі № 0417/1-298/2011, що набрав законної сили, встановлено, що підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скоїли ряд злочинів у складі організованої групи в період з вересня 2008 року по 31 березня 2011 року при, зокрема, наступних обставинах.

ОСОБА_1 у вересні 2008 року, маючи умисел на здійснення незаконної діяльності з надання фінансових послуг розробив план скоєння злочину. Суть цієї діяльності полягала в переведенні фінансових активів - грошових коштів, що належать третім особам з безготівкової форми у готівкову шляхом зарахування на поточний банківський рахунок спеціально зареєстрованих для такої діяльності підприємств грошових коштів по безтоварній фінансово-господарській операції з метою отримання прибутку в розмірі проценту від переведених грошових коштів в готівкову форму. З метою надання безтоварним операціям з перерахування грошових коштів ознак господарської діяльності та документального обґрунтування перерахунку сум грошових коштів складалися завідомо неправдиві первинні документи підконтрольного суб'єкта підприємництва: договори, акти приймання-передачі. У другій половині вересня 2009 року він, реалізуючи спільні злочинні плани групи придбав у невстановленої особи установчі документи ТОВ «Компанія «Центр Автоматика», печатку цього підприємства, тобто встановив можливість використання рахунків цього підприємства злочинних цілях організованої групи. У другій половині грудня 2009 року ОСОБА_1, реалізуючи спільні злочинні плани групи придбав у невстановленої особи установчі документи ТОВ «Союз ОПТ», печатку цього підприємства, тобто встановив можливість використання рахунків цього підприємства злочинних цілях організованої групи. У другій половині грудня 2010 року ОСОБА_1, реалізуючи спільні злочинні плани групи придбав у невстановленої особи установчі документи ПП «ТД «Тіара», печатку цього підприємства, тобто встановив можливість використання рахунків цього підприємства злочинних цілях організованої групи. В період з 02.09.2008 року, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Центр Автоматика», ТОВ «Союз ОПТ», ПП «ТД «Тіара» по 31.03.2011 року - моменту припинення діяльності організованої групи правоохоронними органами, організована група використовувала фіктивні підприємства для здійснення незаконної діяльності з переведення грошових коштів з безготівкової форми.

Враховуючи встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність існування умислу сторін правочинів (позивача та зазначених у акті перевірки його підприємств-контрагентів), на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України, було доведено правомірність прийнятих оскаржених податкових повідомлень-рішень, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 804/5537/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш