Рішення № 41201448, 30.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 911/4214/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», Київська обл., м. Сквирапро стягнення 252 982,89 грн.,за участю представників:

позивача:Качан В.В., довіреність №б/н від 15.05.2014 року;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 208 891,59 грн. основного боргу, 2 087,06 грн. 3% річних, 20 053,59 грн. інфляційних витрат, 14 950,65 грн. пені, а загалом 245 982,89 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №1031 від 24.12.2004 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.10.2014 року.

09.10.2014 року через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.10.2014 року оголошувалася перерва на 16.10.2014 року.

16.10.2014 року через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення по справі та обґрунтований розрахунок пені, згідно якого розмір пені складає 15 318,63 грн.

У судовому засіданні 16.10.2014 року оголошувалася перерва на 30.10.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (покупець) було укладено договір поставки №1031, за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно із замовленнями покупця (додаток № 1 «Бланк замовлення» до договору) та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі Прайс-листа, затвердженого сторонами та діючого на дату замовлення, в якому наведено список товарів, що поставляється за цим договором, та їх ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2 «Прайс-лист»).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину «Покупця», який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством. Замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для покупця, за 7 днів до дня поставки товару (максимально 7 днів). Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки, таку інформацію, яка також буде зазначена у замовленні: 2.1.1. Номер замовлення покупця; 2.1.2. Номер магазина покупця; 2.1.3. Адресу місця доставки товару; 2.1.4. Дату замовлення; 2.1.5. Кодовий номер постачальника та покупця, найменування та кількість товарів, що поставляються; 2.1.6. Назву і номер постачальника; 2.1.7. Назва перевізника. Після підписання представниками сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару та підписання представниками сторін накладної (п. 2.7. договору).

Постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2 до договору) затвердженій сторонами. Сума договору складається з сумм окремих операцій по його виконанню (п. 3.1. договору).

Даний договір діє до 31 грудня 2004 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1 договору).

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» було укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні від 01.09.2010 року, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони у зобов'язані по договору поставки №1031 від 24.12.2004 року з ТОВ «Край» на ТОВ «Край-2».

Згідно п. 1 додаткової угоди, сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ «Край» на ТОВ «Край-2» у зобовязанні по договору з 01 вересня 2010 року.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

01.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» було укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні, згідно якого сторони дійшли згоди про заміну сторони у зобов'язані по договору поставки №1031 від 24.12.2004 року з ТОВ «Компанія «Домінанта ЛТД» на ТОВ «Домінанта Фуд».

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2014 року по вересень 2014 року поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними (підписаними, скріпленим печатками сторін та наявним в матеріалах справи) на суму 285 740,53 грн..

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на загальну суму 456 172,23 грн. з урахуванням суми боргу у розмірі 170 431,70 грн. станом на 31.12.2013 року, згідно акта звіряння взаємних розрахунків від 14.01.2014 року підписаним, скріпленим печатками сторін та наявним в матеріалах справи, розрахувався, частково у сумі 247 280,64 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, платіжними дорученнями, видатковими накладними про повернення товару і має заборгованість перед останнім в розмірі 208 891,59 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 208 891,59 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 208 891,59 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 20 053,59 грн. та 3% річних в розмірі 2 087,06 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати боргу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 3.8. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених вчасно товарів за кожен день прострочки розрахунку, що діяла у період за який нараховується пеня.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 15 318,63 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 15 318,63 грн., яку нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання юридичних послуг №б/н від 05.12.2011 року, акт виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 28.08.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3041 від 22.10.2008 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №126 від 28.08.2014 року на суму 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №911/4214/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 7 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 4 927,02 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2014 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 246 350,87 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 4 927,02 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення №193 від 09.09.2014 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 5 240,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 312,98 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (01113, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код 37264943) 208 891 (двісті вісім тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 59 коп. основного боргу, 20 053 (двадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 59 коп. інфляційних витрат, 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 06 коп. 3% річних, 15 318 (п'ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 63 коп. пені, 4 927 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 02 коп. судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (01113, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код 37264943) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 98 коп. що перерахований платіжним дорученням №193 від 09.09.2014 року. Оригінал платіжного доручення №193 від 09.09.2014 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області №911/4214/14.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 04.11.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак