Рішення № 41201320, 30.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2014 р.

Справа № 902/526/13

Провадження № 4/902/13/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д. Нестеров

за участю представників:

прокурора: Павельський О.В. - згідно посвідчення;

позивача: Сторож М.Г. - згідно довіреності;

відповідача: не з"явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№ 1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (21001, м.Вінниця, вул.Островського, 10) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 19) до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 150) про стягнення 2 373 343, 08 грн. для відшкодування шкоди від засмічення жомом, дефекатом, некондиційним цукровим буряком земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 40 557, 50 м.кв., в межах населеного пункту - м. Гайсин Вінницької області, в лютому - березні 2013 р., -

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою від 14.10.2014 р. було відновлено провадження в даній справі і розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.10.2014 р. о 10 год. Вказана ухвала рекомендованими листами була направлена прокурору, позивачеві, відповідачеві. Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення органу поштового зв"язку стверджується вручення вказаної ухвали прокурору, позивачеві, відповідачеві - 20.10.2014 р. Це, в силу вимог ст.64 ГПК України, розцінюється судом як повідомлення належним чином прокурора, сторін про час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 15.10.2014 р., на підставі вимог ст.22, 86 ГПК України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідачеві було повернуто апеляційну скаргу від 05.08.2014 р.

В судовому засіданні прокурор, представник позивача заявили усне клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і те, що виклав свою позицію з приводу пред"явленого до нього позову у відзиві на позовну заяву, надав в обґрунтування заперечень докази, суд прийшов до висновку про те, що нез"явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору та про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, на підставі положень ст.75 ГПК України.

Прокурор, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов, наданому в листі від 16.04.2013 р. (а.с.28-32) проти позову заперечив. Покликався на те, що позивач діяв з порушенням встановленого законом порядку, не мав підстав для проведення позапланової перевірки, відтак його висновки, вимоги та звинувачення щодо ТОВ «ПК «Зоря Поділля» не мають юридичного змісту та не можуть тягнути для відповідача юридичних наслідків, оскільки отримані з порушенням чинного порядку. Відповідач на підставі договору оренди землі від 07.08.2007 року, укладеного з Гайсинською міською радою строком на 20 років, користується земельною ділянкою загальною площею 123,1815 га, цільове призначення - землі промисловості, в тому числі 70,9820 га для «ВИДАЛЕННЯ ВІДХОДІВ».

На виконання приписів екологічного законодавства відповідач отримав ліміти на утворення та розміщення відходів на 2012 р. та 2013 р., серед яких жом та дефекат. Обсяг дозволених уповноваженими державними органами до санкціонованого утворення та розміщення відходів на спеціально призначеній для цього земельній ділянці позивача становить 480 000 тонн для жому (в тому числі 480 000 т на власних об'єктах) та 43 000 тонн для дефекату (втому числі 43 000 т на власних об'єктах). В діях відповідача відсутні вина та негативні наслідки для навколишнього середовища. Виявлений ДЕІ жом та дефекат не є відходами та сміттям в розумінні Закону України «Про відходи». Зазначені речовини є побічним продуктом виробництва цукрового заводу відповідача, які призначені для продажу споживачам та широко використовуються в агротехнологічних входах з покращення властивостей ґрунтів. Виявлений під час перевірки жом та дефекат були тимчасово складовані для подальшого «користання в сільськогосподарському виробництві на спеціально відведеній для цієї мети земельній ділянці без завдання шкоди навколишньому середовищу. Складування виявлених ДЕІ речовин в такому вигляді допускається діючими нормами ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з

промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення». Більше того, п. 2.1.9 ДСанПіН 2.2.7.029-99 прямо забороняється вивезення промислових відходів на полігон утилізації, якщо такі відходи можуть використовуватись в народному господарстві.

ДЕІ дійшов до помилкових висновків щодо засмічення земельних ділянок без проведення дослідних вимірювань науковими методами.

В Акті перевірки не зазначено, яких негативних наслідків заподіяно або може бути заподіяно земельній ділянці чи навколишньому природному середовищу внаслідок розміщення на ній виявлених в ході перевірки речовин.

ДЕІ не врахував, а відтак помилково застосував норми чинного екологічного законодавства, оскільки згідно з п. 1.3 Методики Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Акт перевірки не містить достовірних відомостей щодо істотних обставин справи. ДЕІ не долучив до Акту перевірки, матеріали проведених ним вимірювань спеціальними пристроями в частині фактичного складування відповідачем жому та дефекату на земельній ділянці Гайсинської міської ради. План, долучений ДЕІ до Акту перевірки, не містить об'єктивних відомостей про місце розташування виявлених речовин в системі географічних координат, не дозволяє ідентифікувати місцезнаходження засміченої, на думку ДЕІ, ділянки порівняно з орендованою ТОВ «ПК «Зоря Поділля» землею. ДЕІ не долучив до Акта перевірки матеріали про завдання матеріальної шкоди або загрозу такого завдання засміченням земельної ділянки, що призвели до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого впливу на здоров'я людей. Припущення ДЕІ про завдання такої шкоди не ґрунтуються на проведених науковими методами дослідженнях і без зазначення відповідних показників забруднення, впливу на здоров'я і т. ін. в Акті перевірки.

ДЕІ не долучив до Акта перевірки щодо порядку та способів з'ясування обсягу та території засмічення. ДЕІ не долучив до Акта перевірки використані ним матеріали про визначення небезпечності відходів, які залежать від їх хімічного та біологічного складу, а за існуючих обставин при складанні відповідного Акту необхідно було зазначити якісний та кількісний склад забруднюючої речовини. Акт перевірки не містить (достатніх показників, які необхідні для визначення розміру шкоди, в акті перевірки не зазначений фактичний хімічний склад відходів, не вказано, яким методом встановлено, що «явлено було саме зазначені відходи. Відсутність необхідних показників та даних про фактичні обставини в Акті перевірки унеможливлює визначення правильного розміру шкоди.

Зазначає також, що ДЕІ не довів факту спричинення шкоди навколишньому середовищу, не надав доказів засмічення земельної ділянки саме відповідачем, а всі звинувачення щодо ТОВ«ПК «Зоря Поділля» ґрунтуються виключно на припущеннях ДЕІ.

Прокурор, представник позивача із запереченнями відповідача проти позову не погодилися. Зіслалися на те, що позовні вимоги стверджуються матеріалами справи, і на те, що рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, відповідачеві відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) посадових осіб позивача при проведенні перевірки дотримання природоохоронного законодавства, визначення розміру шкоди.

Заслухавши пояснення прокурора в справі, представника позивача, повно, всебічно, об"єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст. 33, 34 ГПК України, ст.1166 ЦК України, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

На підставі рішення Гайсинської міської ради від 03.08.2007 р. 17 сесії 5 скликання "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на землю" між Гайсинською міською радою (в договорі - "Орендодавець") і відповідачем (в договорі - "Орендар") було укладено договір оренди земельної ділянки. Цей договір зареєстрований у Гайсинському відділі ДЗК 09.08.2007 р. за № 040700600041. За цим договором відповідачеві в оренду передано земельну ділянку площею 123,1815 га, в тому числі 6,7011 га ріллі, 1,7655 га під господарськими будівлями і дворами, 4, 6235 га під господарськими шляхами та спорудами, 0,7370 га під полезахисними смугами, 1, 3880 га під капітальною одноповерховою будівлею, 1, 7893 га під трьохповерховою та більше будівлею, 4,8355 га під спорудами,30 2517 га під проїздами, проходами, 0,1079 га під залізницями, 70, 9820 га під видалення відходів. Строк дії вказаного договору оренди до 03.08.2027 р.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (позивач у справі) в особі старших державних інспекторів Романчишина П.П., Кравчука В.Ф., Сокрута В.В., Чуйко Ю.О., Педос Г.О., державних інспекторів Марченка О.Є., Кулебаби З.М. з 25.02.2013 р. по 04.03.2013 р. було проведено перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (відповідач у справі) вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Перевірка проведена в присутності інженера - еколога відповідача Дмитриченка С.І.

За результатами цієї перевірки було складено акт перевірки (а.с.9-16). Відповідно до даних вказаних в названому акті: перевірки дотримання природоохоронного законодавства були проведені з 11.02.2012 р. по 14.02.2012 р. (позапланова), з 22.11.2012 р. по 30.11.2012 р. (планова), з 25.02.2013 р. по 04.03.2013 р. (позапланова). За юридичною адресою (Гайсинський район, Вінницька область, вул. Плеханова, 150) розміщено підрозділ відповідача - Відділок № 1 "По переробці цукрового буряка" - цукровий завод.

Також в акті перевірки вказано: "...попередньою перевіркою (11.02. - 14.02.2013 р.) на території підсобного господарства було виявлено місце складування жому". На виконання припису від 14.02.2013 р. відповідачем жом з території підсобного господарства вивезено на іншу ділянку (що прилягає з південно - східної сторони до полів фільтрації), що на думку позивача призвело до її засмічення. Поблизу полів фільтрації (ліворуч дороги, що проходить від полів фільтрації до території цукрового заводу) на земельній ділянці орендованій відповідачем за твердженням посадових осіб позивача, які здійснювали перевірку, виявлено факти несанкціонованого складування відходів переробки цукрових буряків. В акті перевірки вказано, що в присутності уповноваженого представника відповідача проведено визначення розмірів семи суміжних земельних ділянок, які на думку посадових осіб, які здійснювали перевірку засмічені виробничими відходами (жом, дефекат, некондиційний буряк), прилеглих з південно - східної сторони до полів фільтрації відповідача. Із семи земельних ділянок, шість мають форму прямокутника. Їх розміри становлять:

- ділянка № 1: 50 м х 70 м (площа 3500 м.кв.);

- ділянка № 2: 90 м х 144 м (площа 12 960 м.кв.);

- ділянка № 3: 50 м х 102 м (площа 5100 м.кв.);

- ділянка № 4: 64 м х 99 м (площа 6336 м.кв.);

- ділянка № 5: 41 м х 69 м (площа 2829 м.кв.);

- ділянка № 6: 45 м х 108, 5 м.кв. (площа 4882, 5 м.кв.).

Ділянка № 7 має форму трикутника з катетами 110 м і 90 м (площа 110 х 90:2 =4950 м.кв.). Визначення розмірів цих земельних ділянок проводилось 50 метровою мірною стрічкою Р50 УЗК б/н, яка повірена ДП Вінницький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та стандартизації (свідоцтво про повірку № 200/2007 від 27.09.2012 р.).

В акті перевірки зазначено, що на час її проведення відповідач в якості доказу правомірності здійснення діяльності, пов"язаної із утворенням та розміщенням відходів надав особам, які здійснювали перевірку, дозвіл на розміщення відходів № 66/12 від 01.06.2012 р. та ліміт на утворення та розміщення відходів 4 класу небезпеки на 2013 р. в якому відсутні серед інших і такі види відходів, як жом, дефекат. В п.16 розділу "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" акту перевірки вказано, що на семи суміжних земельних ділянках, прилеглих з південно - східної сторони до полів фільтрації, у несанкціонованих місцях розміщено відходи виробництва: жом, дефекат, некондиційний цукровий буряк, що за твердженням осіб, які здійснювали перевірку, спричинило засмічення земель площею 40 557, 5 м.кв.

В названому акті перевірки уповноважена особа відповідача - інженер - еколог - Дмитриченко С.І. виклав свої заперечення, щодо обставин викладених в акті перевірки та зазначив, що визначена земельна ділянка, це місце тимчасового зберігання залишків органічних речовин та ґрунту, які надходять із цукровим буряком, а також дефекат і жом, які не містять забруднюючих речовин і підприємство не позбувається їх шляхом утилізації або видалення, а вносить на власні поля, як органічні добрива.

04.03.2013 р. посадовими особами позивача, які здійснювали перевірку було складено акт № 1 (а.с.24) обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.03.2013 р.). В ньому вказано, що об"єм відходів (жом, дефекат, некондиційний буряк), якими відбулося засмічення становить орієнтовно 40 577, 5 м.куб. і що земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Зазначення в акті обстеження:"(до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства... від 04.03.2013)" розцінюється судом, як суперечлива обставина, оскільки акт обстеження є проміжковим актом при проведені перевірки позивачем, а акт перевірки від 04.03.2013 р. - актом узагальнюючим, який складається за результатами всієї перевірки на підставі всіх актів проміжкових - в тому рахунку і на підставі акта обстеження, акту відбору проб. Тому посилання на акт обстеження в акті перевірки можливе, а посилання в акті обстеження від 04.03.2013 р. на акт перевірки від 04.03.2013 р., який складається за результатами всієї перевірки на підставі всіх обставин, ні.

В акті обстеження від 04.03.2013 р. вказано розміри площі 7 - ми земельних ділянок:

- ділянка № 1: 50 м х 70 м (площа 3500 м.кв.);

- ділянка № 2: 90 м х 144 м (площа 12 960 м.кв.);

- ділянка № 3: 50 м х 102 м (площа 5100 м.кв.);

- ділянка № 4: 64 м х 99 м (площа 6336 м.кв.);

- ділянка № 5: 41 м х 69 м (площа 2829 м.кв.);

- ділянка № 6: 45 м х 108, 5 м.кв. (площа 4882, 5 м.кв.).

Ділянка № 7 має форму трикутника з катетами 110 м і 90 м (площа 110 х 90:2 =4950 м.кв.). Також вказано, що загальна площа цих земельних ділянок, на яких, на думку позивача знаходилося сміття, складає 40 557, 5 м.кв. та вказано, що товщина шару виробничих відходів (жом, дефекат, некондиційний буряк) в середньому становить 1 м і, що загальний об"єм розміщених відходів орієнтовано становить 40 575, 5 м кв. х 1 м = 40577, 5 м.куб., на звороті акту обстеження вказана план - схема земельних ділянок. Про отримання цього акту обстеження від 04.03.2013 р. розписався інженер - еколог відповідача С.І. Дмитриченко.

26.02.2013 р. посадовою особою позивача - ст. держ. інспектором Педос Г.Л., в присутності інженера - еколога відповідача Дмитриченка С.І. було відібрано три проби ґрунтів - з земельної ділянки за 75 м навпроти карти № 14, навпроти № 25 (карта), навпроти карти № 26, тобто земельних ділянок, які позивач вважає засміченими. За результатами відбору проб складено акт відбору проб ґрунтів від 26.02.2013 р. № 2 (а.с.58). Відповідно до усього акту відбору проб ґрунтів відділом інструментально - лабораторного контролю позивача проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів відібраних на території відповідача. За результатами цих вимірювань складено протокол № 2 від 22.03.2013 р. (а.с.59-60). Згідно даних, наведених в таблиці названого протоколу вимірювань не виявлено погіршення якісних характеристик ґрунту понад встановлені норми, а відтак і забруднення ґрунтів.

04.03.2013 р. позивачем були складені протокол № 002283 про адміністративне порушення, постанова про накладення адміністративного стягнення № 02/055 (а.с.18,19), якою начальника заготівельного бурякопункту відповідача - Мушку М.В. притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу - 1020 грн. за несанкціоноване розміщення 04.03.2013 р. відходів виробництва (жом, дефекат, некондиційний буряк) в межах населеного пункту м. Гайсин, що прилягає з південно - східної сторони до відстійників відповідача і засмічення семи земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 40 557, 5 м.кв.

27.02.2013 р. відділ Держземагенства у Гайсинському районі в листі № 188 (а.с.23) повідомив керівника позивача про те, що відповідно до наданих позивачем викопіювань земельних ділянок, які знаходяться в межах м. Гайсин, відносяться до земель сільськогосподарського призначення (рілля) з агровиробничою групою ґрунтів 45д, нормативно грошова оцінка, яких складає 29 259 грн. за 1 га.

12.03.2013 р. позивачем складено розрахунок (а.с.20) розміру шкоди зумовленої засміченням відповідачем земельних ділянок згідно якому розмір шкоди складає 2 373 343, 78 грн.

15.03.2013 р. позивач в листі № 858/02 (а.с.21) пред"явив відповідачеві претензію про відшкодування шкоди в розмірі 2 373 343, 78 грн. за засмічення земельних ділянок.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. в адміністративній справі № 802/1573/13-а, залишеній без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 р. (а.с.181-200) ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" відмовлено в задоволенні адміністративного позову до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації про:визнання протиправними дії відповідача при складанні акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 25.02.2013 року; визнання нечинним та скасування складеного відповідачем акту обстеження земельної ділянки № 1 від 04.03.2013 року; визнання нечинним та скасування розрахунку розміру шкоди зумовленої засміченням земельної ділянки промисловими відходами, складеного відповідачем 12.03.2013 року; визнання нечинним та скасування припису відповідача № 03/039 від 04.03.2013 року; визнання нечинною та скасування претензії відповідача № 858/02 від 15.03.2013 року.

Причиною виникнення спору стала несплата відповідачем 2 373 343, 08 грн. для відшкодування шкоди за засмічення земельних ділянок згідно акту перевірки, розрахунку шкоди, пред"явленої позивачем претензії.

Спірні правовідносини регулюються ст. 96 Земельного кодексу України, ст.35,46 Закону України "Про охорону земель", ст.1, 33, 43 ЗУ "Про відходи", ст.65, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.1166 ЦК України, Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 р. № 171 (зі змінами), зареєстрованою Міністерстві юстиції України 25.04.2007 р. за № 422/13689 (надалі - Методика).

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, є відходами згідно з ст. 1 Закону України "Про відходи".

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлено статтею 33 Закону України "Про відходи". Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів закріплено нормами ст. 32 Закону України "Про відходи".

Несанкціоноване скидання і розміщення відходів заборонено (ст. 33 Закону України "Про відходи"). Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах віднесено п.з) ч.1 ст.17 Закону України "Про відходи" до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Стаття 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

У статтях 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.

Відповідно до пунктів 2, 3.2. Методики, засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 5.5. Методики розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою: РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ, де: РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2; ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м2; КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами; КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів; КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до пункту 5.1. Методики розміри шкоди внаслідок засмічення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Для притягнення до відповідальності за цивільне правопорушення і, зокрема, відшкодування шкоди за засмічення земель має бути склад цивільного (господарського) правопорушення: об"єкт, об"єктивна сторона, суб"єкт, суб"єктивна сторона.

Відсутність хоча б однієї із цих складових (відсутність складу правопорушення) виключає цивільно - правову відповідальність.

Згідно п.2, 3.2 Методики, відходи - це будь - які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Забруднення ґрунтів - це накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

Згідно диспозиції вказаних пунктів Методики, для об"єктивної сторони, як складової цивільного правопорушення і цивільно - правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за засмічення земель недостатньо встановлення лише факту наявності на відкритому ґрунті без відповідного дозволу сторонніх предметів, матеріалів, сміття, а й обов"язково має бути встановлення і доведення належними засобами доказування ще й того, що це призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відтак, недоведення належними засобами доказування таких фактичних обставин, незважаючи на доведеність факту наявності на відкритому ґрунті сторонніх предметів, сміття без відповідного дозволу, як те, що це призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення (об"єктивної сторони)- засмічення землі, а відтак і цивільно - правової відповідальності за це у вигляді відшкодування шкоди.

Ухвалами про порушення провадження у справі, про призначення справи до розгляду від прокурора, позивача вимагалися докази того, що розміщення відповідачем на семи земельних ділянках без відповідного дозволу, жому, дефекату, некондиційних буряків, призвело чи могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Позивач в листі від 21.10.2014 р. № 3673/00 пояснив, що доказів, які б стверджували те, що сторонні предмети і матеріали, які були виявлені на земельних ділянках призвели або можуть призвести до забруднення навколишнього природного середовища, у нього немає, оскільки позов пред"явлений за засмічення, а не за забруднення земель.

Прокурор в справі, представник позивача в судовому засіданні усно пояснили, що призначати судову екологічну експертизу в зв"язку зі збігом часу після перевірки, не є можливим.

Судом на підставі актів перевірки, обстеження встановлено, що сторонніми предметами, які виявлені позивачем під час перевірки на семи земельних ділянках, орендованих відповідачем є жом, дефекат, некондиційний буряк, тобто продукти переробки цукрового буряка, які отримуються при виготовленні цукру-піску підрозділом відповідача - Відділок № 1 "По переробці буряка" - цукрозавод (акт перевірки - а.с.10).

Патент № 85761 "Спосіб отримання органічного добрива", опублікований 25.11.2013 р., автори: Брощак І.С. та інші, дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Городиської Інни Миколаївни "Ремедіація забрудненого пестицидами ґрунту за допомогою лужних агентів", Київ - 2006 р., наукові статті кандидата сільськогосподарських наук, провідного наукового співробітника Інституту цукрових буряків, А.С.Заришняк, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена - кореспондента УААН Б.О.Герман "Дефекат як меліорант під цукрові буряки" опубліковану "Цукрові буряки" № 5 (2009), кандидата сільськогосподарських наук, доцента Голоха В.В. "Моніторинг ґрунтів із кислою реакцією та заходи їх поліпшення з використанням дефекату", кандидата сільськогосподарських наук, доцента Полтавської Державної аграрної академії - Писаренко С.В. "Ефективність відходів цукрового виробництва при застосуванні у сільському господарстві", оголошення в мережі Інтернет, стверджують, що жом і дефекат використовуються для отримання органічного добрива, що вапнування забрудненого ДДТ (пестициди) ґрунту з використанням в якості лужного агенту дефекату призводить до помітного зменшення вмісту всіх ізомерів та метаболітів ДДТ (пестицидів), використання відходів цукрового виробництва (дефекату) створює позитивний баланс гумусу в одному шарі ґрунту, при внесенні дефекату відбувається покращення фізико - хімічних властивостей грунту,застосування дефекату поліпшує фізико - хімічні властивості чорнозему типового вилугованого малогумусного, суттєво зменшує гідролітичну кислотність і підвищує суму увібраних основ та ступінь насищення основами, позитивно діє на вміст поживних речовин в ґрунті, внесення дефекату забезпечує підвищення урожайності коренеплодів, дефекат завдяки своєму хімічному складу, окрім нейтралізуючої дії виконує функцію органо - мінерального добрива, використання дефекату, як меліоранту є істотним джерелом ресурсозбереження в сучасних умовах землеробства, дефекат, жом є товаром, який продається на ринку товарів(згідно оголошення).

На підставі вказаного, також конкретних обставин даної справи, а саме того, що згідно акту перевірки (а.с.11) жом було виявлено спочатку на території підсобного господарства відповідача, пояснень відповідача у відзиві на позов про те, що дефекат і жом використовуються ним для зниження кослотності ґрунту і як добрива, суд приходить до висновку про те, що розміщення відповідачем на семи земельних ділянках загальною площею 40 557, 5 м.кв. біля полів фільтрації жому, дефекату, некондиційного буряка без відповідного дозволу, не призвело і не могло призвести до забруднення навколишнього середовища.

Вказані матеріали не розцінюються судом, як відходи і сміття, сторонні предмети і матеріали в розумінні п.2, 3.2.Методики, ст.1 Закону України "Про відходи", оскільки використовувалися відповідачем для покращення якісних характеристик землі при вирощуванні цукрових буряків, для відгодівлі худоби, а згідно вказаних норм закону, відходи підлягають утилізації.

В акті перевірки, акті обстеження, протоколі про адміністративне правопорушення, постанові про накладення адміністративного стягнення не вказано про те, що розміщення відповідачем на семи земельних ділянках жому, дефекату, некондиційних буряків призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, не вказано доказів, обставин, фактів, на підставі яких би позивач міг зробити такі висновки і зробити записи про це у вказаних документах.

Протоколом № 2 від 22.03.2013 р., складеним позивачем, стверджується відсутність негативного впливу на ґрунт від розміщення відповідачем на землі жому, дефекату, некондиційного цукрового буряка.

Відтак, прокурор, позивач всупереч вимогам ст.33, ч.2 ст.34 ГПК України, ст.1166 ЦК України, п.3.2. Методики, не довів належними засобами доказування, якими згідно ч.2 ст.34 ГПК України, п.3.3. Методики мають бути акти перевірок, протоколів про адмінправопорушення, інші, того факту, що розміщення відповідачем на семи земельних ділянках загальною площею 40557, 5 м.кв. жому, дефекату, некондиційного цукрового буряку, без відповідного дозволу призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, не довів склад цивільного правопорушення за засмічення земель, в розумінні п.3.2. Методики, не довів наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача.

За таких обставин відсутні правові підстави для притягнення відповідача до цивільно - правової відповідальності у вигляді стягнення 2 373 343, 08 грн. шкоди за засмічення землі.

Суд не бере до уваги доводи прокурора, позивача, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення є доказами про скоєння адміністративного правопорушення, а не цивільно - правового (заподіяння шкоди). Правомірність, належність цих доказів з огляду на спеціалізацію судів не відноситься до компетенції господарських судів. Окрім того, ці докази не містять в собі даних про те, що розміщення відповідачем на земельних ділянках жому, дефекату, цукрових буряків призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Згідно п.2.1.9 Державних санітарних правил та норм ДСанПін 2.2.7.029-99 всі промислові відходи, для яких розроблені методи вторинної переробки та раціонального використання їх у народному господарстві, підлягають використанню, як вторинна сировина і не повинні вивозитися на полігони. В силу цього і вказаних вище корисних властивостей, використання для власних потреб, відповідач не мав права вивозити, утилізовувати жом, дефекат, некондиційні цукрові буряки.

Суд не бере до уваги також пояснення позивача від 21.10.2014 р. в листі № 3673/09, які полягають в тому, що оскільки пред"явлено позов про відшкодування шкоди за засмічення землі він не повинен мати і надавати докази про те, що жом, дефекат, некондиційні цукрові буряки призвели або могли призвести до забруднення навколишнього природного середовища, оскільки ці доводи суперечать п.3.2. Методики, вимогам ст.1166 ЦК України, згідно для яких складу цивільного правопорушення у вигляді засмічення земельних ділянок обов"язковим має бути встановлення і доведення таких фактів як те, що розміщення сторонніх предметів, матеріалів призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища. З огляду на використання відповідачем жому, дефекату, некондиційних цукрових буряків вони не можуть відноситися до сторонніх предметів і матеріалів, сміття, відходів в розумінні п.3.2. Методики, ст.1 Закону України "Про відходи".

Також суд не бере до уваги доводи прокурора, позивача, які полягають в тому, що постановою від 05.06.2013 р., ухвалою від 17.10.2013 р. судів адміністративної юрисдикції в адміністративній справі № 802/1573/13-а встановлені преюдиційні факти щодо встановлення факту засмічення відповідачем земельних ділянок загальною площею 40557, 5 м.кв. і заподіяння ним тим самим шкоди в розмірі 2 373 343 грн.78 коп., оскільки в силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2, 3, ч.2 ст.4, 17, 18 КАС України адміністративні суди при вирішенні адміністративної справи № 802/1573/13-а, відповідно до встановлених для них законом компетенції і повноважень, перевіряли наявність або відсутність протиправної дії (бездіяльності) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, як органу владних повноважень, при проведенні ними перевірки, але не перевіряли і не могли перевіряти, встановлювати в силу приписів закону, таких фактів, як скоєння ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" цивільного правопорушення у вигляді засмічення земельних ділянок, завдання цим шкоди в розмірі 2 373 343, 08 грн., оскільки ці категорії є цивільно - правовими, і їх встановлення згідно закону відноситься до компетенції господарського суду при вирішенні господарського спору предметом якого є відшкодування шкоди, а однією із правових підстав ст.1166 ЦК України.

Окрім того, поданими прокурором, позивачем доказами не встановлено товщини шару жому, дефекату, некондиційного цукрового буряка. Оскільки ні в акті перевірки, ні в акті обстеження не вказано про те, що робилися заміри товщини. Саме по собі зазначення в акті обстеження того, що товщина шару відходів в середньому складає 1 м., і їх загальний об"єм орієнтовно становить 40557, 5 м.куб. не розцінюється, як проведення замірів товщини вказаних матеріалів, оскільки згідно п.3.5.1 Методики об"єм (м.куб.) відходів визначається через добуток площі та товщини шару, яку визначають вимірюванням. Таким чином, для визначення об"єму необхідно перемножити заміри довжини, ширини земельних ділянок (це дасть площу) і товщини шару сторонніх матеріалів, тобто потрібно три заміри. разом з тим, в акті перевірки, акті обстеження по семи земельних ділянках вказано тільки розміри довжини, ширини кожної із земельних ділянок, їх добуток, який і складає площу, але не вказано розмірів (замірювання) товщини шару. Це дає підстави суду для висновку про те, що заміри товщини шару не проводилися. Це також стверджується і тим, що позивач в актах перевірки, обстеження для товщини шару використовує вислови "в середньому", для об"єму - "орієнтовно".

Разом з тим, в розрахунку суми шкоди відповідно до формули та Методики позивач застосовує К33 - коефіцієнт засмічення земель в розмірі 4, що впливає на розрахунок шкоди в сторону збільшення за відсутності доказів належного встановлення товщини шару, а відтак і об"єму матеріалів.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, судовий збір в сумі 47466, 86 грн. підлягає покладенню на позивача.

Керуючись викладеним, ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 84, 85, 87, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" про стягнення 2 373 343, 08 грн. для відшкодування шкоди від засмічення жомом, дефекатом, некондиційним цукровим буряком земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 40 557, 50 м.кв., в межах населеного пункту - м. Гайсин Вінницької області, в лютому - березні 2013 р., відмовити.

2.Судові витрати в сумі 47 466, 86 грн. покласти на позивача - Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 37979894(21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 19) до Державного бюджету України 47 466, 86 грн. - судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачеві рекомендованим листом або вручити повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 30.10.2014 р. Повний текст рішення відповідно до ст. 84 ГПК України оформлено і підписано 04.11.2014 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23700, Вінницька область, м.Гайсин, вул.Плеханова, 150)