Постанова № 41201215, 27.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року № 2а-4635/11/1370

об 11 год., 09 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса», представник - Дашо Т.Ю.до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Середяк Б.В.про скасування податкового повідомлення - рішення

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000652341/1 від 06.01.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивача відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що між ним та ПП «Констракшн Груп» укладено договір будівельного підряду, згідно якого контрагентом було виконано роботи з прокладання підземного газопроводу, електромонтажні роботи і роботи з проведення інтернету, виконання яких підтверджується актом виконаних будівельних робіт за січень 2010 року. Господарські операції позивача із ПП «Констракшн Груп» підставі укладеного договору здійснено у повному обсязі, реальність їх проведення підтверджується належним чином оформленими первинними документами, розрахунки позивача за виконані роботи проведено повністю, зі сплаченого у вартості придбаного товару ПДВ позивачем сформовано податковий кредит.

Відтак, на думку позивача, договірні відносини позивача із ПП «Констракшн Груп» були спрямовані на реальне настання правових наслідків, операції реально виконувалися.

Відповідачу до перевірки надано всі необхідні документи, які підтверджують придбання зазначених у договорі робіт, чим спростовується висновок відповідача про нереальність здійснених господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій по договору будівельного підряду № 04-11-19 від 04.11.2009 року у зв'язку з відсутністю у ПП «Констракшн Груп» фізичних, технічних та технологічних можливостей здійснювати електромонтажні роботи, прокладання підземного газопроводу, роботи з проведення інтернету, а саме наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з урахуванням терміну виконання робіт, відсутністю відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для проведення таких господарських операцій.

Крім цього, на думку відповідача, здійснення будівництва без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт свідчить про відсутність ведення таким суб'єктом господарської діяльності спрямованої на досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, угода про ведення будівельних робіт була укладена та виконувалась з порушенням чинного законодавства, що свідчить про порушення позивачем вимог п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 20644,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

04.11.2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірки позивача з питань достовірності відображення в податковій декларації з ПДВ за період серпень 2010 року суми залишку від'ємного, яка виникла за рахунок від'ємного з ПДВ, що декларувалось в період лютий, березень, липень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 5792/23-409/31527168.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 20644,00 грн.;

- відповідач зобов'язує позивача на суму завищеного податкового кредиту в лютому 2010 року зменшити залишок суми від'ємного значення, шляхом відображення суми 39356,00 грн. зі знаком «-« в рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

06.01.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000652341/1, яким згідно п. «б» п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 5792/23-409/31527168 від 04.11.2010 року, встановлено порушення п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 30966,00 грн., в тому числі за основним платежем - 20644,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10322,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- договору будівельного підряду № 04-11-19 від 04.11.2009 року укладеного між позивачем (як замовником) та ПП «Констракшн Груп» (як підрядник), згідно якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами у відповідності до проектно-кошторисної документації і в обумовлені сторонами строки з 2 січня 2010 року по 31 січня 2010 року виконати роботи з прокладення підземного газопроводу, електромонтажні роботи, роботи з проведення Інтернету;

- акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року форми № КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт /витрати/ за січень 2010 року форми № КБ-3;

- платіжних доручень № 524 від 18.05.2010 року, № 529 від 19.05.2010 року, № 530 від 20.05.2010 року, № 531 від 21.05.2010 року, № 532 від 21.05.2010 року;

- податкової накладної № 173 від 28.01.2010 року.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо договору по предмету спору, копія якого є у справі, суд зазначає про відсутність у ньому змісту господарської операції, а саме зазначено що предметом договору є виконання робіт з прокладення підземного газопроводу, електромонтажні роботи, роботи з проведення Інтернету, однак не додано суду доказів які б підтверджували істотні ознаки вказаного предмету (прокладення підземного газопроводу: за якою адресою, якою протяжністю, якого тиску, згідно якого дозволу, згідно якої техдокументації, право (допуск) виконання таких робіт тощо, електромонтажні роботи: за якою адресою, якою протяжністю, якою потужністю, згідно якого дозволу, згідно якої техдокументації, право (допуск) виконання таких робіт тощо, роботи з проведення Інтернету: за якою адресою, яким об'ємом, кабельний чи без провідний, матеріали виконання таких робіт тощо).

Судом встановлено, що в акті приймання виконаних будівельних робіт за січень 2010 року, в якому не зазначено дати його складання, наведено найменування виконаних робіт і витрат, вартість таких робіт тощо. Проте, у податковій накладній № 173 від 28.01.2010 року, як документі що складається при здійсненні господарських операцій, виписаній позивачу ТОВ «Констракшн Груп» на загальну суму 360000,00 грн. не зазначено, крім іншого, переліку придбаних позивачем товарів, не вказано які саме роботи були виконані та їх вартість.

На запитання суду представник позивача пояснень щодо вказаного факту не надав. Судом також встановлено, що договір будівельного підряду позивачем з ПП «Констракшн Груп», як виконавцем будівельних робіт укладено 04.11.2009 року, при цьому ліцензія на виконання будівельних робіт видана Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області ПП «Констракшн Груп» 24.02.2010 року. Вказане свідчить, що на момент укладення з позивачем договору будівельного підряду (04.11.2009 року), ПП «Констракшн Груп» було не вправі здійснювати будівельні роботи щодо предмету договору. Пояснень щодо вказаного представник позивача суду не надав.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем, його контрагентами, вказаних правовідносин, сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без реального здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Судом не враховуються вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же назв господарських операцій, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

З цих же підстав, судом враховуються обґрунтування відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача та правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення позивачем п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000652341/1 від 06.01.2011 року, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 03.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.