Постанова № 41198987, 20.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 876/7149/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників:

від апелянта: Васьківа І.В.,

від відповідача: Дуль Я.М.,

від третьої особи: Антонюк І.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 813/2100/13 за адміністративним позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Львівській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» (надалі - позивач,) звернулося в суд з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів (правонаступник ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС), в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000482210 від 26.11.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6627638 грн., з яких 6011576 грн. за основним платежем та 616062 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000502210 від 26.11.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на 462300 грн.; № 0000512210 від 26.11.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 6265063 грн., з яких 4438066 грн. за основним платежем та 1826997 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000562210 від 27.12.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на 104926 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; Крім цього позивач просив стягнути в його користь з державного бюджету судові витрати по справі в розмірі 2294 грн. сплаченого судового збору.

Судом першої інстанції в процесі розгляду справи було залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС та у зв'язку з реорганізацією податкових органів дану особу, вже судом апеляційної інстанції, замінено на процесуального правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року відмовлено ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду позивач ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» оскаржило її подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт покликається на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховане часткове скасування ДПС України спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому відповідачем вказане рішення не виконано в установленому порядку і не винесені нові податкові повідомлення-рішення на зменшені суми грошових зобов'язань.

Також апелянт зазначає, що висновки суду про наявність в умовах договорів про надання послуг з ремонту рухомого складу, укладених з Укрзалізницею, складових договору міни, а відтак належність зазначених господарських операцій до товарообмінних, не відповідають дійсності; необґрунтовано суд вказав про ненарахування апелянтом ПДВ на вартість послуг з оренди рухомого складу, наданих нерезиденту, при цьому не врахував положення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп."б" п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186 Податкового кодексу України.

Крім цього зазначає, що висновки суду про відсутність у апелянта права на податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами ТзОВ "Транс Агентство Метал", ДП "Металінвест", ТзОВ "Оріон ЛТД", ТзОВ "Галтехпостач", ТзОВ "Транс Агентство Сервіс", ПП "Критерій-100", ПП "Будспецсервіс", ПП "Укрметтрейд", ПП "Баварія Ф", ПП "Колодій", ПП "Павленко" є безпідставними, що підтверджується представленими судовими рішеннями, реальність цих операцій підтверджена також актом ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській області.

Щодо решти порушень апелянт стверджує, що судом не враховані приписи Бюджетного кодексу України та Порядків відрахування державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини прибутку (доходу); Укрзалізниця має право видавати накази про перерахування підприємствами, які входять до її складу, коштів на утримання апарату управління; такі витрати передбачені у фінансових планах підприємства у складі інших операційних витрат, які щороку складаються та затверджуються відповідно до ст.75 Господарського кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року та прийнято нову постанову, якою позов Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області №0000482210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в загальному розмірі 1211382, 75 грн., в тому числі 1117413 грн. за основним платежем та 93969, 75 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та № 0000512210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1768824, 25 грн., в тому числі 817040 грн. за основним платежем та 951784, 25 грн. за штрафними (фінансовими санкціями). Зобов'язано орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» 253, 95 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2014 року у справі К/800/24710/14 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року, в частині відмови ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» в задоволенні позовних вимог скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року залишено без змін.

Судом касаційної інстанції, в ухвалі від 03.07.2014 року, зазначено, що суд апеляційної інстанції при винесенні рішення не дослідив та не надав належної правової оцінки акту Державної фінансової інспекції у Львівській області щодо ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, якою встановлено реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та підтверджено використання товарно-матеріальних цінностей у його господарській діяльності. Також не досліджено приходні ордери на зазначені господарські операції та картки складського обліку, які підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності. Крім того зазначено, що судом зроблено хибний висновок, що Укрзалізниця не має права видавати накази на перерахування підприємствам, які входять до її складу, коштів на утримання апарату управління Укрзалізниці.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, про її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 10.09.2012 р. по 19.10.2012 р. ревізорами ДПІ у Стрийському районі проведено планову виїзну перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки складено акт №1852/22-10/20770332 від 26.10.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства:

-вимог п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1, п.138.4, пп.138.8.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5854674, 00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 7324840, 00 грн. та за ІІ квартал 2011 року - на 4684278, 00 грн.;

-вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.10, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п.186.1, 186.2, 186.3, 186.4, пп.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено до сплати ПДВ на суму 4438066, 00 грн.;

-вимог ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», додатку №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», додатку №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.п.1, 2, 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), та п.п.1, 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою КМ України №138 від 23.02.2011 року, у зв'язку з чим занижено суму чистого прибутку (доходу), яка підлягала сплаті до загального фонду Державного бюджету України за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року на загальну суму 462300, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000482210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6627638, 00 грн., у тому числі 6011576 , 00 грн. за основним платежем та 616062, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;- №0000512210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6265063, 00 грн., у тому числі 4438066, 00 грн. за основним платежем та 1826997, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000502210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, на загальну суму 462300, 00 грн.;

- №0000492210 від 26.11.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 4684278, 00 грн.

Під час процедури адміністративного оскарження вказаних рішень ДПС у Львівській області прийняла рішення № 327410/10/10-2005/2086 від 21.12.2012 року про результати розгляду первинної скарги, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі №0000482210, №0000512210, №0000502210, винесені від 26.11.2012 року, а також скасувала податкове повідомлення-рішення №0000492210 від 26.11.2012 року; додатково застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104926, 00 грн. по частині прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, при цьому скаргу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» задовольнила частково.

На підставі згаданого рішення ДПС у Львівській області, відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення №0000562210 від 27.12.2012 року, яким збільшив суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, на загальну суму 104926, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому позивачем були подані повторні скарги до ДПС України та Міністерства доходів і зборів України, за результатами яких ДПС України прийняла рішення № 3651/6/10-2115 від 07.03.2013 року про результати розгляду скарг, яким скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області № 0000482210 та № 0000512210, винесені 26.11.2012 року, в частині визначення грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток по операціях із реалізації послуг нижче собівартості та у відповідній частині штрафні санкції, залишивши в решті вказані повідомлення-рішення без змін, чим подані скарги платника податків задовольнила частково.

Разом з тим податковим органом в порушення вимог ст.60 Податкового кодексу України не були винесенні та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення із зменшеними сумами грошових зобов'язань та штрафних санкцій на підставі рішення ДПС України № 3651/6/10-2115 від 07.03.2013 року.

Як вже було вище зазначено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року було частково задоволено вимоги позивача та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області №0000482210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в загальному розмірі 1211382, 75 грн., в тому числі 1117413 грн. за основним платежем та 93969, 75 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та № 0000512210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1768824, 25 грн., в тому числі 817040 грн. за основним платежем та 951784, 25 грн. за штрафними (фінансовими санкціями). В решті позову було відмовлено.

В частині відмови в задоволенні позову вказана вище постанова апеляційного суду, судом касаційної інстанції скасована та справа в цій частині направлена на новий апеляційний розгляд.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи податковий орган в результаті проведеної перевірки встановив, що протягом обревізованого періоду ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" проводило капітальні ремонти та модернізацію вагонів, ремонти колісних пар вантажних вагонів для Укрзалізниці та підприємств підпорядкування Укрзалізниці. Згідно умов укладених договорів на проведення ремонтів, що були надані до перевірки, непридатні вісі, виключені із інвентарю, колеса б/в, деталі буксового вузла залишаються у виконавця. Виконавець визначає їх вартість відповідно до вимог наказів та вказівок Укрзалізниці, виходячи з вартості металобрухту та відшкодовує замовнику у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. відповідно до наданих розрахункових та фактичних калькуляцій на проведення капітального ремонту та модернізації вагонів, ремонтів колісних пар вантажних вагонів для Укрзалізниці, позивач зменшував шляхом заліку розрахункову ціну виконаних ремонтів на суму зворотних відходів (по ціні металобрухту) без ПДВ, що залишались у виконавця за згодою замовника Укрзалізниці.

Податковий орган у висновку акту перевірки стверджує про наявність в умовах договорів на надання послуг з ремонту рухомого складу, укладених з Укрзалізницею, складових елементів договору міни, а відповідно вважає вказані господарські операції товарообмінними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Разом з тим у випадку укладання договору міни, згідно умов Цивільного кодексу України, застосовуються умови договору купівлі-продажу, сторони зобов'язані були б визначити предмет, ціну предмету договору та строк його дії.

Колегія суддів вважає, що зміст договорів на надання послуг з ремонту рухомого складу, укладених позивачем з Укрзалізницею, не містить істотних умов договору міни.

Згідно пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

До складу прямих матеріальних витрат, згідно п.п. 138.8.1 п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України, включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Колегія суддів аналізуючи матеріали справи вважає, що при визначенні вартості послуги за договорами на ремонт вагонів, сторонами дотримано вимог вказаних вище норм.

Крім цього, відповідно до п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витрати (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Відповідно до п.п. 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна -ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлене цим Кодексом. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається за звичайними цінами, у разі якщо звичайна ціна на такі товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше, ніж на 20 відсотків.

Разом з тим пунктом 39.15 ст.39 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування відємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Проаналізувавши матеріали справи (копії договорів з додатковими угодами до них та копії розрахункових документів) колегія суддів вважає, що ціна послуг з ремонту рухомого складу, зазначена в договорах та ціна послуг з ремонту рухомого складу, наведена в розрахункових документах відповідають одна одній.

Відтак колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу про наявність в договорі підряду елементів договору міни, визнання таких операцій товарообмінними та про заниження ціни послуг з ремонту рухомого складу, а тому податковий орган прийшов до помилкового висновку, що при виконанні вказаних вище договорів позивачем занижено ПДВ на суму 1 537 209 грн..

Щодо не нарахування позивачем податку на додану вартість на вартість послуг з оренди рухомого складу, наданого в оренду нерезидентам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «б» пункту 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Крім цього пункт 186.4 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг визначає місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 вказаної статті.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що передача в оренду рухомого складу нерезиденту за межами митної території України, згідно умов даної статті, не підпадає під дію п.п. «б» п. 151.1 ст.151 Податкового кодексу України та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що лист Головного інформаційно-обчислювального центру «Укрзалізниці» № ГІОЦ-12/587 від 24.02.2014 року підтверджує місцезнаходження вагону за відповідний проміжок часу поза межами митної території України, а послуги щодо оренди та утримання майна не можуть бути наданні в місці, відмінному від його місцезнаходження.

Відтак колегія суддів вважає, що відповідач прийшов до помилкового висновку про заниження Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» податкового зобов'язання з ПДВ за січень-лютий 2012 року на суму 504536 грн. 20 коп.

Крім цього податковим органом в акті перевірки зазначено, що у поданих Деклараціях з ПДВ встановлені факти оформлення позивачем операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів ТзОВ "Транс Агентство Метал", ДП "Металінвест", ТзОВ "Оріон ЛТД", ТзОВ "Галтехпостач", ТзОВ "Транс Агентство Сервіс", ПП "Критерій-100", ПП "Будспецсервіс", ПП "Укрметтрейд", ПП "Баварія Ф", ПП "Колодій", ПП ОСОБА_4, що не мали реального характеру і фактично не відбулись.

На думку відповідача, вказані господарські операції поставки товарів та послуг не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Єдиною метою таких господарських операцій є отримання податкової вигоди.

Податковий орган зазначив, що ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" завищено по вказаним операціям податковий кредит на загальну суму 1579281 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим реальність здійснення господарських операцій ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з його контрагентами ТзОВ "Транс Агентство Метал", ДП "Металінвест", ТзОВ "Оріон ЛТД", ТзОВ "Галтехпостач", ТзОВ "Транс Агентство Сервіс", ПП "Критерій-100", ПП "Будспецсервіс", ПП "Укрметтрейд", ПП "Баварія Ф", ПП "Колодій", ПП ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами такими, як договори, додаткові угоди до договорів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прихідні ордера, актами здачі-прийняття металопрокату, актами про використання давальницької сировини, актами приймання-передачі основних засобів, сертифікатами якості, квитанцією про приймання вантажу, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями та картками складського обліку (Т.2, а.с.234-258, Т.3, а.с.1-253, Т.4, а.с.1-250, Т.5, а.с.1-250, Т.6, а.с.1-250, Т.7, а.с.1-255, Т.8, а.с.1-250, Т.9, а.с.1-164).

Також колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи є наявний акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року № 05-21/3 від 22.02.2013 року, в якому також зазначено про реальність вищевказаних господарських операцій позивача з його контрагентами та підтверджено використання товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача та осіб, які мали відносини з контрагентами ДП «Стрийського вагоноремонтного заводу» є безпідставні, оскільки порушення ведення чи відсутність податкового обліку зі сторони контрагента, а також не сплата ним податків та обов'язкових платежів не може бути підставою для коригування податкового кредиту та валових витрат позивача.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами підтверджується первинними документами, а відтак по вказаних операціях позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду.

Крім цього, податковий орган під час проведення перевірки зазначив про допущене позивачем заниження нарахування частини прибутку на загальну суму 462300 грн. Зокрема, відповідач вказує, що протягом ІІІ-ІV кварталів 2010 року, 2011 року та І півріччя 2012 року підприємством здійснювались відрахування на утримання Державної адміністрації залізничного транспорту України в цільовий фонд Укрзалізниці згідно затверджених сум відрахувань.

Відрахування на утримання апарату управління "Укрзалізниці" за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. склали 3082000 грн.

З приводу вказаного, на думку податкового органу, порушення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства України.

Згідно статті 4 цього ж Закону управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту. Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб'єкта. Створення, реорганізація та ліквідація підприємств, установ та організацій, які входять до складу залізниць, затвердження їх статутів (положень), а також укладання контрактів (трудових договорів) з їх керівниками здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також статутами залізниць.

Відповідно до ч.2 ст.75 Господарського кодексу України основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Разом з тим частина 9 ст.75 Господарського кодексу України передбачає, що розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Крім цього, Положенням про державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженим постановою КМУ від 29.02.1996 року № 262, передбачено, що Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансу України. Відповідно до пункту 8 Положення генеральний директор Укрзалізниці затверджує кошторис витрат на утримання апарату Укрзалізниці. Положенням також передбачено, що Укрзалізниця видає накази, які обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організовує та контролює їх виконання.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що Укрзалізниця вправі видавати накази на перерахування підприємствами, які входять до її складу, коштів на утримання апарату управління Укрзалізниці. Такі витрати передбачені у фінансових планах підприємств у складі інших операційних витрат, які щороку складаються та затверджуються відповідно до статті 75 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, відповідно до наказу Укрзалізниці, відрахування на утримання апарату Укрзалізниці встановлено у розмірі 1% від річних планових витрат підприємств галузі.

Згідно із вищезазначеним Положенням, підприємства спрямовують чистий прибуток: на розвиток виробництва; на матеріальне заохочення; на створення інших фондів; на відрахування до бюджету належної суми прибутку відповідно до законодавства, на відрахування у централізований фонд.

Відповідно до п.8 ст.75 Господарського кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Згідно ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт функціонує як єдиний виробничо-технологічний комплекс, а регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Статуту підприємства, підприємство створене для здійснення господарської комерційної діяльності, спрямованої на задоволення потреб залізничного транспорту України у виробництві, ремонті та модернізації рухомого складу і випуску запасних частин для залізничного транспорту, більш повного задоволення потреб вантажовласників у перевезеннях вантажів, насичення ринку продукцією та товарами народного споживання, надання послуг та одержання на цій підставі прибутку.

Основною метою діяльності підприємства є виконання планових видів ремонту, модернізація та виробництво рухомого складу залізничного транспорту, експлуатація та обслуговування рухомого складу.

Наказом Укрзалізниці № 109-Ц від 24.03.2000 року затверджено Методичні рекомендації по застосуванню на залізничному транспорті Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (із змінами та доповненнями, внесеними наказами Укрзалізниці від 03.07.2000 року № 254-Ц, від 22.12.2000. № 598-Ц).

Відповідно до п. 19 Методичних рекомендацій до інших операційних витрат включаються також витрати на утримання Укрзалізниці.

Аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить про те, що в даному конкретному випадку витрати підприємства на утримання апарату Укрзалізниці мають обов'язковий характер, позаяк здійснюються на підставі обов'язкового для позивача рішення Укрзалізниці в межах її компетенції.

Відтак з огляду на те, що позивач є підприємством підпорядкованим Укрзалізниці, та з огляду на поняття витрат в бухгалтерському обліку підприємства, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу операційних витрат 3082000 грн. - суму відрахувань на утримання апарату Укрзалізниці, а тому помилковим є висновок податкового органу про заниження ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» суми чистого прибутку (доходу), яка підлягала сплаті до загального фонду Державного бюджету України, за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 на загальну суму 462300 грн.

Таким чином виходячи з вищенаведеного та враховуючи часткове скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Львівській області: №0000482210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в розмірі 5416256 грн.; № 0000512210 від 26.11.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4496238,75 грн.; № 0000502210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем частина прибутку в розмірі 462300,00 грн.; № 0000562210 від 27.12.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання - штрафні санкції в розмірі 104926, 00 грн. за платежем частина прибутку.

Також в порядку ст. 94 КАС України підлягає стягненню з Державного бюджету України в користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» 2040 грн. 05 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись статтями 94, 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 813/2100/13а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Львівській області:

№0000482210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в розмірі 5 416 256 грн.;

№ 0000512210 від 26.11.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 496 238, 75 грн.;

№ 0000502210 від 26.11.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем частина прибутку в розмірі 462 300,00 грн.;

№ 0000562210 від 27.12.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання - штрафні санкції в розмірі 104 926, 00 грн. за платежем частина прибутку;

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" судові витрати в розмірі 2040 (дві тисячі сорок) грн. 05 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст постанови складений 24.10.2014 року.