Ухвала суду № 41198960, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2013 рокусправа № 4с-3/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго»

на постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2011 року у справі №4с-3/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» до державного виконавця державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції Рибак Н.Л. про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» 02.06.2011р. звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову про наслідки перевірки виконавчого провадження від 10.05.2011 року; визнати неправомірною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.04.2011р.

Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2011 року у справі №4с-3/2011 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у судовому наказі зазначена вся необхідна інформація, крім ідентифікаційного номера боржника. Проте, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», зазначення ідентифікаційного номера боржника не є обов'язковою вимогою до виконавчого документу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Кіровоградобленерго» пред'явлено до примусового виконання Державній виконавчій службі Новоукраїнського районного управління юстиції виконавчий документ - судовий наказ №2н-207/2010 від 25.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 120,87грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги по постачанню електричної енергії та 55,50грн. - у відшкодування судових витрат.

15.04.2011 року заступником начальника відділу ДВС Новоукраїнського РУЮ Рибак Н.Л. було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №25953008. Підставою для винесення вказаної Постанови стало те, що у виконавчому документі не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, чим порушено вимоги ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.10)

Згідно доводів апеляційної скарги, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування вищевказаної постанови, а тому, з урахуванням ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити правильність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Так, спеціальним законом, виключно яким визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини 2 статті 3 зазначеного Закону визначено, що відповідно до цього закону державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 даного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною другою даної статті наведено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, таким документом є постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Аналіз приведених норм свідчить про те, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документу, який відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. У разі ж невідповідності виконавчого документу вимогам Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Так, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа. Відповідно до ч.1 даної статті, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Як вбачається з судового наказу, в його резолютивній частині зазначено про стягнення з ОСОБА_2 120,87грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги по постачанню електричної енергії та 55,50грн. - у відшкодування судових витрат. Разом з тим, у судовому наказі не зазначено індивідуального ідентифікаційного номера боржника (або відомостей щодо його відсутності).

Таким чином, державний виконавець дійшов вірного висновку, що виконавчий документ - судовий наказ №2н-207/2010 від 25.10.2010 року про стягнення коштів не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить обов'язкових реквізитів, а саме: індивідуального ідентифікаційного номера боржника, а відтак, правомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Посилання ж позивача на те, що індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника зазначається лише за наявності, суд до уваги не приймає, оскільки відомостей щодо відсутності у боржника індивідуального ідентифікаційного номеру з релігійних переконань,ю матеріали справи не містять, а доводи апеляційної скарги, фактично, зводяться до самостійного тлумачення позивачем норм чинного законодавства.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права на пред'явлення виконавчого документа до виконання, після усунення недоліків, які стали підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» залишити без задоволення.

Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2011 року у справі № 4с-3/2011 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова