Постанова № 41198802, 03.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

03 листопада 2014 року № 826/12834/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській областіпро визнання дій протиправними, скасування постанови

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області та просить суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 26;

- скасувати постанову №120 від 19.05.2014 про накладення штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку ч.6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області (далі - Інспекція) було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів магазину №133 ТОВ «Дієса» за адресою: м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 26, про що складено акт №00708 від 05.12.2013 (далі - Акт перевірки).

На підставі вищевказаного Акта Інспекцією винесено постанову №120 від 19.05.2014 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначено постановою за відсутність необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (п.п.1-16 додатку №7 до Акта перевірки) на ТОВ «Дієса» накладено штраф у сумі 16 519,87 грн.

Так, Актом перевірки встановлено, що маркування та супровідна документація електропобутових товарів, зазначених в пунктах 1, 2, 5, 6, 8 - 16 додатку № 7 до Акту перевірки не містить інформацію про найменування підприємства виробника та його місцезнаходження, дату виготовлення (крім пункту 16), зазначена інформація також відсутня у супровідній документації до виробів; на маркуванні та в супровідній документації товарів, зазначених у пунктах 3, 4, 7 додатку № 7 до Акту перевірки відсутня інформація про місцезнаходження виробника продукції; щодо товарів, вказаних у пунктах 1, 2, 9, 10, 13, 14 - у супровідній документації до виробів (інструкції з експлуатації) відсутня інформація про правила та умови ефективного і безпечного використання продукції на державній мові.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів зі скаргою від 26.05.2014, листом від 22.07.2014 №4052-3-11/8 у задоволенні скарги відмовлено.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.п.2, 13 ч.1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, які забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами (ч.2 ст.26).

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначений Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг (затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 р. за N 743/21056, далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 1.4. зазначеного Порядку, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстав звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України.

Згідно з п.2.1 Порядку, перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.

Перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу з питань захисту прав споживачів, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки (п.2.6 Порядку).

Перед проведенням планової перевірки, згідно з п.2.7 Порядку, відповідний орган з питань захисту прав споживачів надсилає суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення.

Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості:

дату складання акта;

тип перевірки (планова або позапланова);

предмет перевірки;

найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка.

Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер (п.3.2 Порядку).

Перевірка магазину позивача була проведена на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м.Києва від 26.11.2013, за наявності згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю від 26.11.2013 №03/7-11124-2013, згідно з наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області від 02.12.2013 №316 та направленням №494 від 02.12.2013. За наслідками перевірки Інспекцією складено акт №00708 від 05.12.2013, який містить опис виявлених порушень з посиланням на відповідні нормативно-правові акти.

Позивачем не доведено суду порушення вимог закону чи Порядку діями посадових осіб Інспекції при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 26. При цьому, недоречними є покликання позивача на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва №826/6626/14 від 14.07.2014, оскільки як вбачається з електронної системи документообігу суду, вказана постанова оскаржена в апеляційному порядку, а відтак не набрала законної сили.

Також судом не встановлено порушення відповідачем п.1.7 Порядку, оскільки позивачем не надано доказів повторного проведення перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 26 за один і той самий період, з одного і того самого предмета, на одній і тій самій підставі.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса», - відсутні.

Відповідно до пункту 4.2. розділу ІV Порядку, за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення, зокрема, про накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Ельдордо» вимог ст. 6, 7, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006р. № 833; пункту 2 глави 4 «Електропобутові товари» розділу II «Особливості продажу окремих груп товарів» Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007р., а також пунктів 7, 8 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002р. № 506.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено наступне. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна, зокрема, містити:

- дату виготовлення;

- правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

- найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006р. № 833, передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний:

- надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Згідно з п.17 вищевказаного Порядку, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Відповідно до пункту 2 глави 4 «Електропобутові товари» розділу II Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007, маркування електропобутових товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), номінальну потужність (Вт), номінальний струм (А), ступінь захисту від ураження електрострумом, позначення щодо захищеності від вологи, знак заземлення, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.

Згідно з п.7 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002р. № 506, необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару.

Пунктом 8 того ж Порядку встановлено, що експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 "Эксплуатационные документы" і вимогам цього Порядку.

На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.

В експлуатаційних документах зазначаються, зокрема, правила та умови ефективного і безпечного використання товару.

У відповідності до положень ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.7. ч.1).

Позивач, спростовуючи встановлені перевіркою порушення, покликається на те, що стосовно всіх товарів, які перевірялися, є інформація про дату виготовлення, назву підприємства-виробника, місцезнаходження та адресу виробництва - ця інформація зазначається на етикетці товару у серійному номері виробу безпосередньо на упаковці. Щодо товарів, у документах яких не зазначено, як розшифровується серійний номер, така інформація надається у місці, де реалізується товар - в інформаційно-консультаційній службі «Ельдорадо».

Вищезазначені покликання позивача не спростовують встановлені порушення ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» та правомірності застосування штрафних санкцій у відповідності до п.7 ч.1 ст.23 того ж Закону, оскільки законодавством (Законом та Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів) передбачено надання такої інформації саме шляхом її безпосереднього зазначення у експлуатаційних документах. Наявність інформаційно-консультаційних служб позивача не усувають зазначених вимог законодавства.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки року заперечення до нього є загальними. Тобто такі заперечення не містять свого змісту по суті, а саме: в чому конкретно не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи наведені у Акті перевірки порушення та якими наявними на час перевірки доказами (зокрема, документами з реквізитами) спростовувалися доводи перевіряючих осіб суб'єктом господарювання.

Не є забороненим законом суб'єкту господарювання використовувати засоби технічного фіксування обставин як-от: відео- чи фотозйомкою. Проте, для доведення зв'язку технічного фіксування фактичних обставин з обставинами, встановленими актом перевірки, про це має бути зазначено у акті перевірки. Проте, у Акті перевірки відомості щодо фотофіксації з боку суб'єкта господарювання обставин перевірки відсутні.

У зв'язку із зазначеним суд не досліджує надані позивачем фото товару, що був перевірений. Також суд не досліджує копії інструкцій до товару, що був перевірений, т.я. обставина надання суду таких копій інструкцій не доводить їх наявності на момент проведення перевірки та їх надання до перевірки.

Не заслуговують на увагу покликання позивача на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 20.01.2009 №К-24128/07, оскільки у вказаному судовому рішенні досліджувалися правовідносини щодо надання необхідної інформації про дизельне паливо.

Не відповідають дійсності покликання позивача на те, що він не був повідомлений про розгляд справи стосовно накладення штрафу, оскільки вказане спростовується наявними у матеріалах справи копіями листів Інспекції від 21.01.2014 №101-03/16, від 18.03.2014 №468-03/16, від 22.04.2014 №665-03/16 та копіями повідомлень про їх вручення ТОВ «Дієса».

Інших належних і допустимих доказів, які спростовують обставини, викладені у Акті перевірки, позивачем не надано.

З огляду на це, суд дійшов висновку про правомірність оскарженої постанови про накладення штрафу.

Щодо строків звернення до суду суд зазначить наступне.

Згідно частини 4 ст. 99 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У відповідності до положень ст. 1 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (№877-V від 05.04.2007) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено сфери відносин, на які цей Закон не поширюється. Відносини у сфері як державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, так правових та організаційних засад введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності в цьому переліку відсутні.

Суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) (ст.21 вказаного вище Закону).

Згідно підпункту 23 п. 6 "Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів" (затверджено указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011) Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій), а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень.

Враховуючи вищенаведене, повноваження Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, суд погодиться з доводами позивача щодо дотримання місячного строку звернення до суду після закінчення процедури досудового вирішення спору відносно рішення про накладення штрафних санкцій. Закінчення такої процедури фактично оформлено листом Держспоживінспекції України від 22.07.2014 №4052-3-11/8.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем при поданні позову за майнову вимогу сплачено 182,70 грн.

Згідно з вказаною нормою, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги, у т.ч. майнова, задоволенню не підлягають, решта суми судового збору (мінімальної ставки, встановленої на момент подання позову) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути решту суми судового збору з ТОВ «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) на користь Державного бюджету України в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк