Постанова № 41198447, 29.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/12538/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача Щербак А.Ю. Кучма М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Техносплав» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техносплав» звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.08.2014р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню перевірки, за результатами якої було складено акт від 01.08.2014р. №3347/142/04-03-22-04-10/32697678 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Техносплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Метил» за період березень 2014р.»;

- визнати протиправними дії відповідача стосовно формування висновків про порушення ТОВ НВП «Техносплав» п.п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2014р. на суму ПДВ 176269 грн. при реалізації товарів на ТОВ «Метил» та встановлення факту документального не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ НВП «Техносплав» із ТОВ «Метил», їх вид, обсяг, якість та розрахунки в частині реалізації товару, попередньо придбаного у контрагентів іноземних компаній;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з наказом податкової інспекції від 30.07.2014р. №911 проводилась позапланова виїзна перевірка, тоді як у акті перевірки від 01.08.2014р. вказано, що була проведена документальна невиїзна перевірка, що на думку позивача, є протиправними діями відповідача по проведенню перевірки за результатами якої складено акт від 01.08.2014р. за №3347/142/04-03-22-04-10/32697678 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Техносплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Метил» за період березень 2014р.». Також позивач вважає, що дії посадових осіб відповідача по формуванню висновку за результатами проведення позапланової перевірки щодо завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2014р. на суму ПДВ 176269 грн. при реалізації товарів на ТОВ «Метил» є неправомірними, вчинені безпідставно та необґрунтовано виходячи з того, що до перевірки позивачем були надані всі витребувані посадовими особами відповідача первинні документи, що підтверджують задекларовані в податковій декларації з ПДВ за березень 2014р. податкові зобов'язання з ПДВ, які були досліджені перевіряючими та відображені в акті перевірки, при цьому, будь-яких дефектів в оформленні первинних документів не встановлено, факт транспортування товару та його документальне підтвердження в ході перевірки досліджено, будь-яких зауважень чи недоліків в оформленні не встановлено. Стосовно відсутності у ОСОБА_4 до 06.02.2014р. права підпису документів у січні 2014р., то позивач зазначає, що згідно установчих документів засновником ТОВ НВП «Техносплав» є ОСОБА_4 про що було надано розпорядження від 15.01.2014р. №15/01, яким засновником - ОСОБА_4 покладено на себе виконання обов'язків та функцій директора з 15.01.2014р. За викладеного, позивач вважає, що у нього наявні всі документи, які повною мірою підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю підприємства, що повністю підтверджує факт здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, а тому податкова інспекція вчинила дії, які завдали шкоди правам та охоронюваним інтересам позивача та його діловій репутації.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 03.09.2014р. та 12.09.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмою та поштовим повідомленням про отримання повістки(а.с.67).

20.09.2014р. відповідач надав до канцелярії суду письмові заперечення на позов у яких просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі наказу від 30.07.2014р. №911, який було вручено 30.07.2014р. уповноваженій особі згідно довіреності Закладній О.Г. 30.07.2014р., направлення на перевірку також було пред'явлено вищевказаній уповноваженій особі 30.07.2014р., перевірка проводилась в присутності та з відома директора позивача ОСОБА_4 У ході проведення перевірки було встановлено чисельність працюючих осіб у позивача - 1 особа, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Акреция», ТОВ «Металургійна транспортна компанія», ТОВ «Укррос-транс», ПП «Лідер-10», ТОВ «Азон-2», ТОВ «Метил» та зроблено висновок про те, що операції з продажу товарів по ланцюгу ТОВ «Акреция» - ТОВ НВП «Техносплав» - ТОВ «Метил» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків. Також у додаткових поясненнях від 23.09.2014р. відповідач посилається і на те, що дії працівників податкового органу із включення до акту перевірки від 01.08.2014р. певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправними вказаних вище висновків, викладених у акті перевірки не підлягають задоволенню.

Згідно ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду та вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням наданих відповідачем письмових заперечень на позов на підставі наявних у справі доказів згідно до вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлено наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Техносплав» зареєстровано 25.11.2003р. як юридична особа за місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.Широка, буд.7, з 05.12.2003р. позивач знаходився на податковому обліку у Дніпродзержинській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 15.01.2014р., копією свідоцтва платника ПДВ від 14.05.2012р. та копією витягу з ЄДРПОУ станом на 31.07.2014р.(а.с.9-13).

У період з 30.07.2014р. по 01.08.2014р. на підставі наказу від 30.07.2014р. №911, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Метил» за період березень 2014р. за результатами якої складено акт №3347/142/04-03-22-04-10/32697678 від 01.08.2014р. за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014р. на суму ПДВ 176269 грн. при реалізації товарів на ТОВ «Метил»;

- позаплановою документальною невиїзною перевіркою позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Метил», їх вид, обсяг, якість та розрахунки в частині реалізації товару, попередньо придбаного у контрагентів іноземних компаній (а.с.14-30).

Позивач оспорює дії відповідача по проведенню перевірки, просить визнати їх протиправними з підстав того, що у висновках акту від 01.08.2014р. вказано, що була проведена документальна невиїзна перевірка, тоді як фактично була проведена позапланова виїзна перевірка. Також позивач просить визнати протиправними і дії відповідача стосовно формування висновків у акті про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та встановлення факту не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Метил» з підстав надання позивачем до перевірки всіх первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, які були досліджені посадовими особами відповідача та дефектів у оформленні наданих документів не встановлено.

Заслухавши представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства України у сукупності із наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки за результатами якої було складено акт від 01.08.2014р. №3347/142/04-03-22-04-10/32697678 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Техносплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Метил» за період березень 2014р.», суд виходить з наступного.

Згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, його територіальні органи - ст.41 Податкового кодексу України.

За приписами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, як свідчать матеріали справи, а також не спростовано і представником позивача у судовому засіданні, наказ на проведення перевірки позивача від 30.07.2014р. №911 та направлення на проведення перевірки було вручено представнику позивача 30.07.2014р.за довіреністю від 01.01.2014р. ОСОБА_5

Проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснювалося в присутності та з відома директора ТОВ НВП «Техносплав» - ОСОБА_4, що підтверджується змістом акту перевірки від 01.08.2014р., у якому директор підписала акт перевірки від 01.08.2014р., а також не спростовано і представником позивача у ході судового розгляду справи.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм податкового законодавства та обставин у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядку проведення перевірки, визначеного нормами Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підстави для визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки у суду відсутні.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що протиправність дій відповідача полягає у тому, що у висновках у акті відповідач вказав про проведення позапланової невиїзної перевірки, тоді як фактично була проведена позапланова виїзна перевірки, оскільки із пояснень представника позивача та із письмових заперечень відповідача було встановлено, що податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, що також підтверджується і змістом вступної частини акту перевірки від 01.08.2014р. (а.с.14).

Зазначення посадовими особами відповідача у висновках про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, замість позапланової виїзної перевірки, свідчить лише про допущення відповідачем технічної помилки при складанні акту та вказані обставини не можуть бути підставами для визнання протиправними дій по проведенню перевірки, оскільки допущення технічної помилки у актах перевірок щодо зазначення виду перевірки не порушує та не впливає на права та інтереси позивача.

З огляду на наведене, суд не находить обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки за результатами якої був складений акт від 01.08.2014р.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача стосовно формування висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та встановлення факту документального не підтвердження реальності господарських відносин позивача з ТОВ «Метил» з огляду на наступне.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Однак, оскаржуваний акт та висновки, викладені в ньому, не є нормативним актом, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носять загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також акти перевірки та сформовані у них висновки, не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки не породжують права і обов'язки у позивача. Тобто, в актах перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем.

Таким чином, зазначені акти перевірки та висновки, викладені в них, не можуть розглядатися як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що дії відповідача по формуванню висновків у актах перевірки стали підставами для виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання.

Також, слід зазначити, що акти перевірок можуть бути лише підставами для прийняття податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, будь-яких рішень, які є тими рішеннями, які породжують для сторін права та обов'язки та підлягають оскарженню в судовому порядку.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджено представником позивача у ході судового розгляду справи, податковим органом на підставі вищевказаного акту перевірки від 01.08.2014р. жодних рішень, які є обов'язковими для виконання позивачем не приймалося.

Враховуючи наведене та те, що дії відповідача щодо формування висновків в акті перевірки від 01.08.2014р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що оспорювані дії відповідача по проведенню перевірки та формуванню висновків у акті перевірки від 01.08.2014р. встановлюють чи змінюють, тобто породжують у позивача будь-які права та обов'язки, які є обов'язковими для виконання.

Приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини у справі, аналізуючи норми чинного податкового законодавства у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Техносплав» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06.10.2014р.

Суддя С.О. Конєва