Рішення № 41195193, 29.10.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р.Справа № 916/3816/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Дорошенко А.О. за довіреністю № 7 від 30.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія";

про стягнення 24 809,86 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (далі- Позивач) звернулось до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Таст - гарантія" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення 24 809,86 грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (ДТП), посилаючись на наступне.

01.11.2013 р. о 16 год. 45 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем „Ніссан д/н НОМЕР_3 по вул. Ак. Воробйова, під час повороту ліворуч на вул. Одеську, не надав перевагу автомобілю „Шкода", д/н НОМЕР_2, який рухався в протилежному напрямку прям, та здійснив з ним зіткнення. Обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль „Шкода", д/н НОМЕР_2 належить на праві власності Позивачеві, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу САТ 060011 від 02.08.2013 р.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2013 р. у справі № 520/15626/13-п винним у вказаній ДТП визнано ОСОБА_2

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 8396715 автомобіль „Ніссан д/н НОМЕР_3 є забезпеченим транспортним засобом.

Вказана ДТП є страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року N 1961-IV (далі-Закон).

З підстав п.п 33.1.4 ст. 35 вказаного Закону Позивач повідомив Відповідача про ДТП та звернувся до нього із заявою про виплату страхового відшкодування. У зв'язку із тривалою невиплатою відшкодування Позивач просив пояснити причини такої невиплати, на що відповідач пояснив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем страхової компанії відшкодування буде виплачено в порядку черги.

Позивач зазначає, що з моменту ДТП минуло майже 10 місяців, тобто страховою компанією порушені строки встановлені законом для виплати.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 9, 21, 22, 33, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року N 1961-IV, із змінами внесеними Законом України N 5090-VI від 05.07.2012р., позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі ). Відзив на позов не надав. Справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджується наданими доказами: постановою суду про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні ДТП за участю автомобіля Позивача, заявою повідомлення (від потерпілого) на адресу відповідача, заявою на виплату страхового відшкодування, листом відповідача про фактично визнання вимог заявника обгрунтованими (виходячи із змісту листа); страховим полісом.

Вказані докази не викликають у суду сумніві і тому приймаються до уваги.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1187 цього ж кодексу визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 цього ж кодексу визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року N 1961-IV, із змінами внесеними Законом України N 5090-VI від 05.07.2012р. - забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 6 цього ж Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статею 1 п. 1.3 цього ж Закону визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

Статтею 36 п. 36.2 цього ж Закону визначено, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За ст. 33 п. 33.1.4 цього Закону водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Статею 35.1 цього ж Закону визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно ст. 22.1 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 9.4 цьго Закону страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно ст. 9.1 цього Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Таким чином, з приведеного впливає, що належний позивачеві автомобіль був застрахований та внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. Водій іншого автомобіля визнаний винним у скоєнні ДТП. Позивач своєчасно повідомив відповідача про скоєння ДТП та звернувся до нього з проханням відшкодувати страхові виплати. Проте відповідач своєчасно не відшкодував виплати, посилаючись на скрутне фінансове становище компанії.

Відповідно до ст. 36.2 вказаного Закону визначено, що Страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

27.02.2014 р. відповідачем була прийнята заява позивача на виплату страхового відшкодування. Таким чином 90 днів (фактично 3 місяця) на прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплата його закінчились 27.05.2014 р.

Отже, з 27.05.2014 р. позивач має право на одержання від відповідача як страховика страхового відшкодування.

Листом від 22.07.2014 р. № 368-468-11/2 відповідач фактично визнав вимоги заявника обґрунтованими. Отже, він повинен здійснити виплату страхового відшкодування.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача є не законними, не обґрунтованими і тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" - задовольнити повністю.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія" (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13915014) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28 «Б», р/р 2603730103777 в Одеське обласне управління ПАТ «Ощадбанк» м. Одеси, МФО 328845, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість з виплати страхового відшкодування в розмірі 24809 (двадцять чотири тисячі вісмсот дев'ять) грн. 86 коп.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія" (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13915014) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28 «Б», р/р 26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеси, МФО 328704, код ЄДРПОУ 00131713) суму судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2014р.

Суддя М.І. Никифорчук