Рішення № 41195086, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21617/14 27.10.14Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» в особі ліквідаційної комісії у складі ліквідатора Шияна М.М.провизнання кредитором та зобов'язання вчинити певні діїПредставники сторін:від позивача:Песиголовець Я.О. - представник за довіреністю № 555/Д від 01.04.2014;від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» в особі ліквідаційної комісії у складі ліквідатора Шияна М.М. про визнання кредитором у розмірі 1117269 грн. 80 коп. та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач у встановлені законом строки не розглянув та не задовольнив вимоги позивача щодо задоволення грошових вимог у розмірі 1117269 грн. 80 коп., що є заборгованістю за Договором поставки № 4552/90/10 від 20.10.2010 та Договором поставки № 389190 від 24.12.2012, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1», і вмотивованої відмови задовольнити вказані вимоги відповідач також не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21617/14, розгляд справи призначено на 27.10.2014.

20.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд заборонити Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві проводити державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1»; накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» у сумі 1117269 грн. 80 коп. та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1».

Розглянувши дану заяву позивача у судовому засіданні 27.10.2014, суд її відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У відповідності до п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 вищевказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 27.10.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030719585.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (постачальник) укладено Договір поставки № 4552/90/10, відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах Договору № 4552/90/10.

24.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (постачальник) укладено Договір поставки № 389190, відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах Договору № 389190.

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» про стягнення 1117269 грн. 80 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідно до умов Договору поставки № 4552/90/10 від 20.10.10. та Договору поставки № 389190 від 24.12.12. позивачем було сплачено грошових коштів за товар більше, ніж було поставлено відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/10890/14 (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» задоволено повністю, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» основний борг в розмірі 1117269 (один мільйон сто сімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. та 22345 (двадцять дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 22.09.2014 у справі № 910/10890/14.

09.07.2014 у газеті «Голос України» № 128 (5878) було опубліковано оголошення, в якому повідомлялось, що протоколом № 20/06/14-2 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» від 20.06.2014 прийнято рішення про припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» шляхом його ліквідації; створено ліквідаційну комісію у складі одного члена - ліквідатора Шияна М.М.; повідомлено, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1».

11.07.2014 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» в особі ліквідаційної комісії у складі ліквідатора Шияна М.М. з вимогою визнати та задовольнити грошові вимоги позивача в розмірі 1117269 грн. 80 коп.

Вказана вимога була отримана відповідачем 07.08.2014, однак відповіді на неї Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» не отримало, у зв'язку з чим звернулось до суду з вимогами визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» з сумою вимог 1117269 грн. 80 коп. та зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги позивача у розмірі 1117269 грн. 80 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно зі статтею 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судом встановлено, що в строк визначений ліквідаційною комісією для заявлення вимог кредиторів позивач звернувся до відповідача з відповідною вимогою, і відповідач таку вимогу отримав. При цьому, суд зазначає, що матеріали справи містять копію оголошення про ліквідацію відповідача, з якого вбачається, що ліквідаційною комісією встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 09.09.2014.

Крім того, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19427052 від 1010.2014 вбачається, що відповідач з 03.07.2014 перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Враховуючи положення частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України (строк пред'явлення вимог кредиторів не може становити менше двох місяців), і обставини справи щодо дати направлення позивачем відповідачу кредиторської вимоги (11.07.2014), суд дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідача в межах строку встановленого ліквідаційною комісією для пред'явлення вимог кредиторів.

Враховуючи, що відповідачу відомо про вимоги кредитора, що відповідач відповідно до статті 60 Господарського кодексу України не направив позивачу персонального повідомлення про ліквідацію, що відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу, що доказів іншого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від розгляду кредиторських вимог позивача, що дало право позивачу звернутися протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Встановлений статті 112 Цивільного кодексу України місячний строк на звернення до суду позивачем пропущений не був.

За таких обставин, враховуючи вищевстановлені факти, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» в особі ліквідаційної комісії у складі ліквідатора Шияна М.М. про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» з сумою вимог 1117269 грн. 80 коп. та зобов'язання ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги позивача у розмірі 1117269 грн. 80 коп. підлягають задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Відповідно до п. 2.11 вказаної постанови, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Зважаючи на те, що звертаючись до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 23563 грн. 40 коп. за подання позовної заяви майнового характеру, а саме - визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» з сумою вимог 1117269 грн. 80 коп. (платіжне доручення № 195077 від 03.10.2014), а за подання позовної заяви немайнового характеру, а саме - зобов'язання ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги позивача, доказів сплати судового збору у розмірі 1218 грн. 00 коп. позивачем не надано, то, враховуючи положення частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що недоплачений судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11; ідентифікаційний код: 32490244) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4; ідентифікаційний код: 35115625) з сумою вимог 1117269 (один мільйон сто сімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 80 коп.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4; ідентифікаційний код: 35115625) в особі ліквідаційної комісії у складі ліквідатора Шияна М.М. включити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11; ідентифікаційний код: 32490244) в сумі 1117269 (один мільйон сто сімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4; ідентифікаційний код: 35115625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11; ідентифікаційний код: 32490244) витрати зі сплати судового збору в розмірі 23563 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 40 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів № 1» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4; ідентифікаційний код: 35115625) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.11.2014

Суддя І.М. Отрош