Рішення № 41195083, 30.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.14р. Справа № 904/7858/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСПЕЦМОНТАЖ", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: СOLLYER LIMITED, London, Great Britan

про розірвання договору застави та стягнення заборгованості в розмірі 30 000 000,00 доларів США

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Акімова Т.С. - директор

від відповідача-1: Стрельченко Я.С., дов. від 16.10.2014 року № 8166-К-Н-О

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХСПЕЦМОНТАЖ" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (надалі Відповідач-1) та СOLLYER LIMITED (надалі Відповідач-2), в якому просить суд розірвати договір застави № Г.21.1.2.0/5-221 від 23.07.2014 року, укладений між Позивачем та Відповідачем-1, а також стягнути з Відповідача-2 заборгованість за контрактом № 2207СТ/2 від 22.07.2014 року в сумі 30 000 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 08.10.2014 складає 388 989 000 грн. 00 коп.

Відповідач-1 у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що існування викладених в позові обставин, не дають правових підстав для розірвання укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору застави.

Відповідач-2 подав суду письмовий відзив, в якому підтвердив викладені у позові обставини, та не заперечував проти існування заборгованості перед Позивачем в розмірі 30 000 000,00 доларів США. Крім того, у відзиві на позовну заяву, Відповідач-2 просив суд розглянути справу без участі його представника.

В судовому засіданні 30.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, між Позивачем (Позичальником), та Відповідачем-1 (Банком), було укладено п'ять кредитних договорів, зокрема, №4Т13406И від 26.06.2013 року, №4Т13407Д від 25.06.2013 року, №4Т13554Д від 11.09.2013 року, №4Т13710Д від 06.11.2013 року, №4Т14151И від 10.04.2014 року. За згодою сторін, кредитні договори підписані з використанням електронних цифрових підписів (печаток), банка та позичальника, що підтверджується доданими у справу роздруківками результатів перевірки електронних цифрових підписів (ЕЦП).

Згідно умов зазначених кредитних договорів, Відповідач-1 надав Позивачеві кредитні кошти у вигляді відновлюваних кредитних ліній, для фінансування поточної діяльності Позичальника.

22.07.2014 року між Відповідачем-2 (Продавцем) та Позивачем (Покупцем) був укладений контракт № 2207СТ/2, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець покупає продукцію на умовах, в кількості та в строки, зазначені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації № 1 (а.с. 18, 19), визначено: продукцією - Австралійська марганцева руда крупної фракції; кількість - 117185,5 метричних тон (+/- 10%); умови постачання - СРТ з/с порту постачання (порт України Одеський морський торговий порт); вартість - 256,00 доларів США за 1 метричну тону; строк поставки - серпень-грудень 2014 року; умови платежу - 100% попередня оплата.

Згідно умов п. 2.2. Контракту, загальна вартість даного Контракту становить 30 000 000,00 доларів США.

Пунктом 3 Додатку № 1 до контракту № 2207СТ/2 сторони погодили, що при здійсненні оплати у відповідності з пунктом 1 даного Додатку, у випадку якщо сума перерахованих Покупцем грошових коштів перевищує суму фактично поставленої продукції або не здійснена поставка, Продавець зобов'язаний за письмовим замовленням Покупця повернути останньому надлишкові перераховані грошові кошти на протязі 10 банківських днів з моменту направлення письмової заявки, але в строк не більш 70 календарних днів з дати перерахування передоплати. Кінцевий розрахунок буде здійснений банківським перекладом не пізніше 70 календарних днів з дати здійснення передплати.

За рахунок кредитних коштів, отриманих Позивачем в рамках наведених судом вище кредитних договорів, на виконання умов Контракту № 2207СТ/2, платіжним дорученням в іноземній валюті № 766 від 28.07.2014 року Позивач здійснив перерахування на користь Відповідача-2 суми попередньої оплати в розмірі 30 000 000,00 доларів США, що становить 100% загальної вартості контракту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позивача за кредитними договорами №4Т13406И від 26.06.2013 року, №4Т13407Д від 25.06.2013 року, №4Т13554Д від 11.09.2013 року, №4Т13710Д від 06.11.2013 року, №4Т14151И від 10.04.2014 року, 23.07.2014 між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений договір застави майнових прав на товар № Г.21.1.2.0/5-221, предметом застави за яким виступили майнові права по контракту №2207СТ/2 від 22.07.2014 року, укладеному між Позивачем та Відповідачем-2, зокрема право отримання товару - марганцевої руди, який після одержання Заставодавцем - стає предметом застави.

22.09.2014 року Відповідач-2 звернувся до Позивача з письмовим повідомленням про неможливість вчасного виконання взятих на себе зобов'язань по контракту №2207СТ/2 від 22.07.2014 року, в зв'язку з чим, просив розглянути питання перенесення строків поставки товару.

Розглянувши зазначене вище повідомлення, Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогою про повернення раніше сплачених грошових коштів по контракту №2207СТ/2 від 22.07.2014 року в строк до 06.10.2014 року.

В результаті зазначеної переписки, 26.09.2014 року між сторонами було підписано додаткову угоду до Контракту №2207СТ/2 від 22.07.2014 року, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати контракт №2207СТ/2 від 22.07.2014 року з дати підписання даної угоди.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, Продавець (Відповідач-2) зобов'язався повернути Покупцю (Позивачу) грошові кошти, отримані ним в якості попередньої оплати за товар, в строк до 06.10.2014 року.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем-2 свого зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати в строк до 06.10.2014 року, Позивач звернувся з даним позовом до суду, та вимагає стягнення з Відповідача-2 відповідної суми грошових коштів, а також розірвання укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору застави майнових прав, через припинення існування предмета застави.

Стосовно можливості розгляду даної справи господарським судом Дніпропетровської області, та визначення норм права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі щодо визначення застосовуваного права; процесуальної правоздатності і дієздатності іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудності судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до вимог ст. 43 Закону України „Про міжнародне приватне право" (Вибір права за згодою сторін договору), сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

За змістом ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Підстави визначення підсудності справ судам України), суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, в тому числі у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Як убачається зі змісту п. 6.2., 6.3. Контракту №2207СТ/2 від 22.07.2014 року, в редакції змін, внесених додатковою угодою від 28.08.2014 року, сторони передбачили, що всі спори, розбіжності або вимоги, що виникли за даним контрактом або в зв'язку з ним, в тому числі стосовно його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, належить вирішувати на території України і відповідно до законодавства України. Правом, що регулює даний контракт, є матеріальне право України.

З огляду на вищевикладені умови контракту, враховуючи приписи ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", п. 1 ч. 1 ст. 12, ст. 124 ГПК України, даний спір підвідомчий господарським судам України, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 15 названого Кодексу, підлягає розгляду за місцезнаходженням Відповідача-1, господарським судом Дніпропетровської області.

Щодо норм права, які підлягають застосування до спірних правовідносин, то з урахуванням положень ст. 4 ГПК України, ст. 43 Закону України „Про міжнародне приватне право" , та п. 6.3. Контракту № 2207СТ/2 від 22.07.2014, таким нормами, є норми матеріального права України.

За своєю правовою природою, укладений між Позивачем та Відповідачем-2 контракт №2207СТ/2 від 22.07.2014 року, є договором поставки, а отже, в силу приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України, до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, зокрема, положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, згідно якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вище встановлено судом, Відповідач-2, отримавши попередню оплату за контрактом №2207СТ/2 від 22.07.2014 року в розмірі 30 000 000,00 доларів США, не здійснив поставку товару в обумовлений сторонами строк, в зв'язку з чим, останні дійшли згоди щодо розірвання відповідного контракту, та покладення на продавця обов'язку з повернення суми попередньої оплати в строк до 06.10.2014 року.

Відповідач-2 свій обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати в установлений строк не виконав, доказів суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо ґрунтовності позовних вимог в частині стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача суми грошових коштів у розмірі 30 000 000, 00 доларів США.

Стосовно вимог Позивача в частині розірвання договору застави № Г.21.1.2.0/5-221 від 23.07.2014 року, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту позовної заяви, вимоги в зазначеній частині позову обґрунтовані втратою предмету застави, а саме - майнових прав на отримання товару за контрактом №2207СТ/2 від 22.07.2014 року, що на думку Позивача є підставою для припинення договору застави в судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 587 ЦК України, заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати заставленого майна зобов'язаний його замінити.

Згідно положень п. 2. ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється, зокрема, у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Аналіз положень ЦК України, свідчить про те, що підставою для припинення права застави згідно п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України, є наявність двох обставин: втрата предмету застави, та не невиконання заставодавцем свого обов'язку (ч. 2 ст. 587 ЦК України) щодо заміни предмету застави.

Таким чином, існування факту припинення права вимоги отримання товару за контрактом №2207СТ/2 від 22.07.2014 року (предмет застави), не є недостатнім для висновку щодо припинення права застави в цілому, оскільки не виключає обов'язку Заставодавця здійснити заміну втраченого предмета застави в рамках зазначеного договору застави.

З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача-2 заборгованості в сумі 30 000 000,00 доларів США. Вимоги Позивача щодо розірвання договору застави №Г.21.1.2.0/5-221 від 23.07.2014 року, підлягають відхиленню.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 4, 12, 15, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 124 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з компанії COLLYER LIMITED (адрес: First Floor Woodgate Studios, 2-8 Games Road, Cockfosters, Barnet, Herts, EN4 9hn,UK, Great Britain Reg.number: 3703222 Reg, date: 28.01.99 Счет в PrivatBank Cyprus Branch 3 Kallipoleos Avenue Geogas Tower Office 301, 03 CY-1055 Nicosia, Cyprus SWIFT: PBANCY2N № USD: CY85125000000026004400115001 Corr. Acс. (USD): 04 411 835 with Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, USA SWIFT; BKTRUS33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСПЕЦМОНТАЖ" (49035, м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 35, кімн. 23, код ЄДРПОУ 32176638) заборгованість за контрактом №2207СТ/2 від 22.07.2014 року в сумі 30 000 000,00 доларів США, що за офіційним курсом на 08.10.2014 року складає 388 989 000,00 грн. та 73 080 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 04.11.2014

Суддя О.В. Ліпинський