Ухвала суду № 41191400, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/28951/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Зайцева М.П.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника позивача Шумейко О.О.

представника відповідача Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Завод «Електроважмаш»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-5603/11/2070

за позовом Державного підприємства «Завод «Електроважмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Український стандарт»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (далі по тексту - позивач, ДП «Завод «Електроважмаш») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2010 №0000550840/0, від 06.01.2011 №0000550840/1, від 10.02.2011 №000060840.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, в задоволені позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки від 21.10.2010 №3915/40-128/00213121 встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 2287499,00 грн. (за рахунок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ), а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за серпень 2010 року у розмірі 2287499,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами зазначено, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугували висновки контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Українській стандарт».

Згідно із відповіді ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на письмовий запит СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було зазначено, що за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Український стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.08.2010 встановлено, що декларації з податку на додану вартість ТОВ «Український стандарт» вх. № 47524 від 07.10.2010 за липень 2010 року, вх. №50208 від 22.09.2010 за серпень 2010 року, присвоєно статус «не визнано як податкова декларація», про що листом повідомлено посадових осіб підприємства та запропоновано надати нову податкову звітність, яка відповідає вимогам чинного законодавства. У зазначений строк ТОВ «Український стандарт» податкові декларації не надані, у зв'язку з чим, керуючись п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», 20.10.2010 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Український стандарт». В ході здійснених заходів встановлено відсутність ТОВ «Український стандарт» за місцезнаходженням.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено отримання товару від контрагента, тому прийнятті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Проте, колегія судді не може погодитися з такими висновками суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Отже, при розгляді справи для перевірки законності формування платником податкового кредиту, судам необхідно з'ясовувати реальність виконання операцій за договором постачання продукції у рамках господарських правовідносин з контрагентом. Для цього судам необхідно з'ясувати характер та зміст спірних операцій з надання послуг, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з надання послуг, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, що судами попередніх інстанцій в повній мірі зроблено не було.

Таким чином, суди обох інстанцій не в повному обсязі дослідили фактичні обставини справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.П. Зайцев (підпис)М.О. Федоров