Ухвала суду № 41191269, 23.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/17172/13 Головуючий І інстанції - Задорожний М.І.

Провадження: 22-ц/790/5956/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: інші

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Овсяннікової А.І., Коровіна С.Г.,

при секретарі - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником АДРЕСА_1. Йому належить 2/3 частин спірної квартири на підставі договору купівлі - продажу частини квартири від 21.11.2011 року реєстровий номер 3549, а також 1/3 частини спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 10.11.2011 року реєстровий №3406. В даній квартирі була зареєстрована ОСОБА_4, яка зобов'язалась до 01.01.2012 року знятись з реєстраційного обліку та виселитись з квартири, але цього не зробила.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 року зобов»язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 у здійсненні його права власності на квартиру АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_4 із вказаної квартири. Однак, ОСОБА_4 не виконала рішення суду і не будучи власником вказаної квартири та не маючи відповідних повноважень з 01.06.2013 року до кінця 2013 року уклала з ОСОБА_5 договір оренди вказаної квартири. Власність оренди вказаної квартири згідно оголошення в газеті «Прем'єр» складає не менш 4000 грн. щомісяця.

Просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 20000 грн., у якості відшкодування доходів від необґрунтовано придбаного майна за договором найму квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 за червень - жовтень 2013 року із розрахунку 4000 грн. щомісячно.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Посилався на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначив, що згідно витягу КП «ХМБТІ» про державну реєстрацію прав № 34656198 від 27.06.2012 року ОСОБА_3 був власником спірної квартири в період з 27.06.2012 до 12.02.2014 року. Згідно п. 11 договору купівлі - продажу квартири від 21.11.2011 року, ОСОБА_4 зобов'язувалась знятися з реєстраційного обліку та звільнити квартиру до 21.12.2011 року, проте фактично звільнила квартиру 02.04.2014 року. ОСОБА_4 не будучи власником вказаної квартири та не маючи відповідних повноважень з 01.06.2013 року до кінця 2013 року уклала з ОСОБА_5 договір оренди спірної квартири, а тому вважає вказаний договір оренди нікчемним. Суд не врахував, що за фактом незаконної оренди квартири відносно ОСОБА_4 проводиться досудове слідство.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 є власником 2/3 частин спірної квартири на підставі договору купівлі - продажу частини квартири від 21.11.2011 року реєстровий номер 3549, а також 1/3 частини спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 10.11.2011 року реєстровий №3406.

01.06.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір оренди житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1. Підпунктом 4.1. п.4 вказаного договору розмір орендної плати складає щомісячний платіж за комунальні послуги та поточний ремонт квартири.

Як вбачається з тексту договору оренди житлового приміщення від 01.06.2013 року, цей договір є безоплатним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів знаходження у його власності квартири АДРЕСА_1 та наданий суду договір оренди від 01.06.2013 року є безоплатним. Тому відсутні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 20000 грн. в якості відшкодування доходів від необґрунтовано придбаного майна за договором оренди від 01.06.2013 року. Сума орендної плати на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в розмірі 4000 грн. щомісяця, є непідтвердженою та договором не передбачена.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно витягу КП «ХМБТІ» про державну реєстрацію прав № 34656198 від 27.06.2012 року ОСОБА_3 був власником спірної квартири в період з 27.06.2012 до 12.02.2014 року не є підставою для задоволення позову.

Згідно витягу КП «ХМБТІ» про державну реєстрацію прав № 34656198 від 27.06.2012 року ОСОБА_3 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, однак на час розгляду справи позивачем не надано належних доказів знаходження у його власності квартири, як і не надано доказів того, що в квартирі зареєстровані інші особи.

Посилання апелянта на нікчемність укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 01.06.2013 року договору оренди спірної квартири, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а визнання такого договору нікчемним не було предметом позову у суді першої інстанції.

Проведення досудового слідства відносно відповідача не є підставою для задоволення позову, оскільки до суду ніяких справ відносно відповідача передано не було і будь-яких документів (вирок, тощо) суду не надано.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -