Ухвала суду № 41189506, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"29" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/55737/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Каліпсо» до Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року ТОВ «Каліпсо» звернулось до суду з позовом, у якому просило зобов'язати Державну казначейську службу України в особі Управління державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області перерахувати з Державного бюджету України на користь ТОВ «Каліпсо» витрати на судово-економічну експертизу на підставі виконавчого листа господарського суду Запорізької області у адміністративній справі № 23/217/08-АП 2008, у розмірі 4512 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, позов задоволено. Зобов'язано Державну казначейську службу України в особі Управління державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області перерахувати з Державного бюджету України на користь ТОВ «Каліпсо» витрати на судово-економічну експертизу на підставі виконавчого листа господарського суду Запорізької області у адміністративній справі № 23/217/08-АП 2008, у розмірі 4512 грн.

У касаційній скарзі управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 16.09.2011 господарським судом Запорізької області на виконання постанови від 22.05.2009 у адміністративній справі № 23/217/08-АП 2008 видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Каліпсо» 4512 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 10.10.2011 позивачу відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа з примусового виконання вказаного виконавчого листа на підставі вимог частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення про стягнення коштів з Державного бюджету виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

10.11.2011 ТОВ «Каліпсо» звернулось до управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області із заявою та виконавчим листом щодо перерахування на його користь витрат за проведення судово-економічної експертизи у сумі 4512 грн.

Листом від 17.11.2011 управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області повідомило позивача про те, що компенсація витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи за судовим рішенням, ухваленим місцевим загальним судом, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на утримання відповідного суду. Таким чином запропоновано звернутися до Територіального управління Державного казначейства того району чи міста, до бюджету якого надійшли кошти для повернення витрат на проведення судово-економічної експертизи - до суду, який проводив судову експертизу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляцій суд, виходив з наявності покладеного на відповідача обов'язку перерахувати на користь позивача з Державного бюджету України витрати на судово-економічну експертизу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасним такий висновок судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

У частині 1 статті 22 цього кодексу визначено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, згідно з пунктом 16 якого органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, як визначено у частині 5 статті 92 КАС України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» вказано, що якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів у адміністративній справі здійснюється з ініціативи суду або у разі звільнення від сплати судових витрат чи зменшення їх розміру, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією у їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком.

Вказаний спір пов'язаний із встановленням наявності повноважень щодо відшкодування з Державного бюджету України витрат на судово-економічну експертизу у Державної казначейської служби чи Державної судової адміністрації.

Всупереч приписів статті 52 КАС України судом не вирішувалось питання щодо залучення або заміни відповідача - Державної судової адміністрації.

За нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З врахуванням того, що у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законні і обґрунтовані рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: