Ухвала суду № 41189135, 24.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4612/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Юрченко В.П. - головуючого,

Веденяпіна О.О., Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Приходько І.В.,

розглянувши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2014 року

у справі № 816/3090/13-а

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування наказів, скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2014 року, якою касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 816/3090/13-а залишено без змін.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм права, а саме: пп. 14.1.231, п. 14.2, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.10р.; п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР; п.п.7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Як приклад неоднакового застосування однієї і тієї ж самої правової норми, заявник додає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року (№К/800/31092/13) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року (№К/9991/11468/11) якими рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.12.2010 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України" під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ураховуючи наведені положення норм адміністративного судочинства та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для допуску цієї справи до провадження для перегляду судового рішення з огляду на таке.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року (№К/800/31092/13) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року (№К/9991/11468/11) вбачається, що суд касаційної інстанції скасував рішення судів, а справу направив на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції відповідно до положень статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.12.2010 "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" необхідно мати на увазі, що ухвала Вищого адміністративного суду України про скасування ухвалених у справі судами попередніх інстанцій рішень та направлення справи на новий розгляд не розв'язує спір по суті. Відповідно такі ухвали не можуть переглядатися Верховним Судом України, оскільки в них не відбулося застосування норм матеріального права для розв'язання спору по суті.

За таких підстав, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для допуску цієї справи до провадження для перегляду судового рішення, оскільки заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року (№К/800/31092/13) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року (№К/9991/11468/11), якими остаточне рішення по справі не прийнято.

Враховуючи наведені положення норм адміністративного судочинства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для допуску цієї справи до провадження для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2014 року.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2014 року за заявою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у справі № 816/3090/13-а за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя (підпис) В.П. Юрченко Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін (підпис) О.В. Вербицька (підпис)І.В. Приходько