Ухвала суду № 41189086, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/40327/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня

2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року

у справі № 804/2175/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма»

до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасоптіма» (далі - ТОВ «Кривбасоптіма»), визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року за № №0000112303 та 0000082303.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає.

Фактичною підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2012 року за № №0000112303 та 0000082303, з приводу яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті від 3 грудня 2012 року № 4265/220/30001532 (за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2011 року по 30.09.2012 року) про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 607 344 грн.; п.198.2, п.198.3 п.198, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 528 125 грн. за основним платежем із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 132031,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що висновки податкового органу є необґрунтованими, оскільки позивачем були надані належним чином оформлені документи, які відповідають вимогам податкового законодавства і свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції зазначаючи наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент-СА» та ТОВ «Кривбасоптіма» укладено договір поставки нафтопродуктів №82/150 від 20 липня 2011 року на поставку дизельного палива.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Усмарь» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №УМ-07/165 від 5 серпня 2011 року щодо передачі у власність позивачу нафтопродуктів.

Первинні документи на виконання зазначених договорів поставки нафтопродуктів, укладених між позивачем та його контрагентом належним чином складені (договори, видаткові та податкові накладні, докази транспортування та сплати за товар, рахунки-фактури, платіжні доручення про оплату товару та документи подальшого руху товару, сертифікати якості).

Відповідно до п.п.138.2 ст. 138, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що надані документи первинного та бухгалтерського обліку підтверджують фактичне виконання спірної операції, оплату за придбаний товар з урахуванням податку на додану вартість та позивач обґрунтовано довів про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів та вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для оприбуткування нафти і нафтопродуктів у складському обліку, відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та визначення понесених витрат, оскільки позивачем не надано до перевірки акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та формою № 5-НП так як, наявність або відсутність акту за формою 5-НП не підтверджує та не спростовує факт одержання товару.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош