Ухвала суду № 41188998, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/56089/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 по справі №2а/0270/1540/11 позовом Приватного підприємства «Агровіта - В» до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «Агровіта - В» (далі - ПП «Агровіта - В», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 21.03.2011 №0001612330.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за податковими накладними отриманими з запізненням, з огляду на те, що недотримання продавцем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, та як наслідок реалізацію права на бюджетне відшкодування, із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Вінниці 30.08.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агровіта - В» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у період з 01.04.2010 по 01.01.2011, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у періоді з 01.08.2010 по 01.09.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №813/2330/35110894 від 14.03.2011.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0001612330, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 65025,00грн, з яких 52020,00грн. - за основним платежем та 13005,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ПП «Агровіта - В» вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених статею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судами встановлено, що в даному випадку мало місце отримання позивачем податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.

Отримання ПП «Агровіта - В» податкових накладних у саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується доданими до справи копіями витягів Журналу реєстрації вхідних податкових накладних позивача з фіксованими датами їх отримання.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, у податкового органу були відсутні підстави для визначення ПП «Агровіта - В» податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 по справі №2а/0270/1540/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв