Ухвала суду № 41188993, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/56683/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі №2а-10098/10/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», позивач) до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі - ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0000971501/0 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про нарахування позивачу штрафу в сумі 160893,53грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору на бензин моторний і дизельне паливо. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0000961501/0 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про нарахування позивачу штрафу в сумі 5594801,54грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору на інші нафтопродукти. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000971501/1 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про нарахування позивачу штрафу в сумі 160893,53грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору на бензин моторний і дизельне паливо. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000961501/1 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про нарахування позивачу штрафу в сумі 5594801,54грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору на інші нафтопродукти. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 №0000971501/2 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про нарахування позивачу штрафу в сумі 160893,53грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору на бензин моторний і дизельне паливо. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 №0000961501/2 ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про нарахування позивачу штрафу в сумі 5594801,54грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору на інші нафтопродукти.

Рішення судів мотивовано відсутністю у податкового органу повноважень щодо зміни призначення платежу визначене платником податків у платіжних документах, та направлення коштів на погашення податкового боргу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 01.09.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів 1.4, 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» Управління з переробки газу та газового конденсату з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по акцизному збору за період з 27.01.2009 по 27.01.2010, за результатами якої складено акт від 16.04.2010 №330/15-016/25751368.

На підставі вищевказаного акта перевірки та керуючись підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0000971501/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 160893,53грн. за затримку на 424 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного збору (на інші нафтопродукти) у розмірі 321787,05грн. та №0000961501/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 5594801,54грн. за затримку на 424 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного збору (на бензин моторний і дизельне паливо) у розмірі 11189603,07грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач оскаржив (скарга від 07.05.2010 №02-01-215к) прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, рішенням якої (про результати розгляду первинної скарги від 26.05.2010 № 2771/10/25-010) податкові повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0000971501/0 та №0000961501/0 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення, та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000971501/1 та №0000961501/1, від 30.06.2010 №0000971501/2 та №0000961501/2.

Судами встановлено, що податковим органом проведено перерозподіл платежів, які здійснено позивачем згідно платіжних доручень №483 від 29.01.2010 та №482 від 29.01.2010 (призначення платежів «акцизний збір за бензин за грудень 2009» та «акцизний збір за дизпаливо за грудень 2009» відповідно) копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому, сплачені позивачем кошти зараховані контролюючим органом на погашення попереднього податкового боргу з акцизного збору ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

За змістом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010 №0000971501/0 та №0000961501/0, від 27.05.2010 №0000971501/1 та №0000961501/1, від 30.06.2010 №0000971501/2 та №0000961501/2 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі №2а-10098/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв