Ухвала суду № 41188498, 28.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/175/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області та Управління Державної казначейської служби України в м.Херсоні про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року позов задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000671502 від 21.10.2013 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, на суму 701226 грн., та застосування штрафних санкцій, у розмірі 350613 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення податкового органу, так як відповідачем в ході проведеної перевірки встановлено порушення підприємством ст.198 та п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, а саме безпідставне віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту суми, яку отримано за договором з ТОВ "Таврійський союз", а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.09.2013 року по 26.09.2013 року податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження нарахованого ним бюджетного відшкодування з ПДВ за травень-липень 2013 року, про що складено акт №1036/21-03-15-02/37353315, яким встановлено, що між TOO «Биофуд» та ТОВ «ТД «Резтех» укладено договір про надання послуг по переробці давальницької сировини в готову продукцію, проте в свою чергу між ТОВ «ТД «Резтех» та ТОВ «Таврійський союз» укладено договір, за яким саме останнім підприємством й надано послуги з переробки сировини, а тому в порушення ст.198 та п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України позивачем завищено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ за травень-червень 2013 року, на загальну суму 701226 грн.

Порушення полягає у тому, що фактично ТОВ "Таврійський союз" є стороною вищевказаного зовнішньоекономічного контракту, а оскільки вказані операції оподатковуються ПДВ за ставкою 0%, то позивачем неправомірно віднесено суми за договором з ТОВ "Таврійський союз" до складу свого податкового кредиту.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000671502 від 21.10.2013 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, на суму 701226 грн., та застосування штрафних санкцій, у розмірі 350613 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як вказані господарські операції є різними за своєю суттю та мають різний режим оподаткування.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз. «б» пп.195.1.3 п.195.1 ст. 195 ПК України - за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Судовою колегією встановлено, що між TOO «Биофуд» (Республіка Казахстан, м.Караганда) (замовник) та ТОВ «ТД «Резтех» (Україна, м.Херсон) (виконавець) укладено договір №106/1 від 08.01.2013 року (а.с.59), за яким виконавцем надано послуги по переробці давальницької сировини в готову продукцію.

Відповідно до п.2.2 даного договору - ТОВ «ТД «Резтех» залучено до виготовлення продукції іншу особу - ТОВ «Таврійський союз» (Україна, м.Херсон).

У свою чергу між ТОВ «ТД «Резтех» та ТОВ «Таврійський союз» укладено договори №11 від 04.01.2012 року та №102 від 21.10.2012 року (а.с.61) про переробку давальницької сировини.

На виконання вказаних договорів позивачем передано до ТОВ «Таврійський союз» необхідну сировину, отримано готову продукцію, яку передано до замовника - TOO «Биофуд» та вивезено за межі митної території України, що підтверджено копіями ВМД на вивезення готової продукції, платіжними документами, а також письмовим дозволом митного органу для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території.

При цьому господарські операції між позивачем та TOO «Биофуд» оподатковані за ставкою ПДВ 0%, а операції між позивачем та ТОВ «Таврійський союз» проведено на загальних підставах - зі сплатою ПДВ та зарахуванням даних сум до складу податкового кредиту отримувача (платника) послуг. При цьому жодних посилань на безтоварність проведених операцій відповідачем не заявлено.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення є висновок податкового органу про те, що фактично ТОВ "Таврійський союз" є стороною вищевказаного зовнішньоекономічного контракту, оскільки саме даним підприємством надано ТОО «Биофуд» послуги з обробки сировини, а оскільки вказані операції оподатковуються ПДВ, за ставкою 0%, то позивачем неправомірно віднесено суми за договором з ТОВ "Таврійський союз" до складу свого податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки вищевказані договори є різними за своєю суттю, укладені між різними сторонами та є двосторонніми (перший: ТОО «Биофуд» - позивач і другий: ТОВ "Таврійський союз" - позивач). При цьому до кожного із даних договорів застосовується свій режим оподаткування ПДВ - пільговий щодо іноземного замовника та загальний щодо вітчизняного виконавця.

Операції, які проведено між позивачем та фактичним виконавцем, оподатковано належним чином, із наданням усіх необхідних податкових документів, що надає позивачу право на віднесення сум за даним договором до складу свого податкового кредиту, а тому оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанову суду не оскаржено сторонами у справі, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ, то судова колегія не переглядає судове рішення в цій частині.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло