Ухвала суду № 41188481, 29.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

29 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3517/13-а

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про зобов'язання списати нараховану пеню на реструктуризовану заборгованість з 2003 по 2012 рік, зобов'язання провести взаєморозрахунок суми пені, стягнутої за 2003-2012 роки,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськводоканал» (далі - Позивач, КП) звернулось з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про реструктуризації заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги спожитий газ та електроенергію», на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів. КП «Білгород-Дністровськводоканал» є комунальною установою, яка на території м. Білгород-Дністровського здійснює забезпечення населення питною водою. Робота підприємства, його платоспроможність, господарська діяльність залежить від плати населенням за отримані послуги. З отриманої від споживачів плати за комунальні послуги позивач платить до бюджету податок на додану вартість. З моменту набрання законної сили Закону України «Про реструктуризації заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги спожитий газ та електроенергію», позивачем зі споживачами, які мали заборгованість перед ним з постачання питної води було укладено договори про реструктуризацію заборгованості.

Позивач вказував на те, що Відповідач всупереч вимогам ст. 5 Закону України «Про реструктуризації заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги спожитий газ та електроенергію», при перерахуванні позивачем коштів на оплату чергових податкових зобов'язань продовжував нараховувати та стягувати пеню, що є порушення вимог законодавства України.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав необґрунтованості та безпідставність заявлених позовних вимог.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Одеській області провести звірку взаєморозрахунку суми пені, стягнутої з комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» з 2003 по 2012 роки. В решті позовних вимог відмовлено.

КП «Білгород-Дністровськводоканал» на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову від 09.07.2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги КП у повному обсязі. Апелянт не згодний з оскаржуваною постановою та вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не вивчені всі докази.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно статті 5 Закону України від 20.02.2003 року №554 - IV «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», визначено, що на суму реструктурованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Білгород-Дністровська ОДПІ зазначає, що облік платежів в органах ДПС здійснюється з використанням автоматизованої інформаційної системи, нормативно-правова база (методика) проведення розрахунку сум пені відносно задекларованих сум податку на додану вартість, в якому рахувалась конкретна частка податку на додану вартість від реструктурованого населенню боргу за послуги водопостачання та водовідведення, не була доведена для практичного застосування.

Згідно п.п.18.1.1 п. 18.1 ст.18 Закону України № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» списанню з платників податків підлягав податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, тобто 21.02.2001 року. Станом на 31.12.1999 рік по підприємству позивача податковий борг був відсутній, відтак списання не проводилось.

Згідно п.п.18.1.2 п. 18.1 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею міг бути за бажанням платника податку розстрочений. Станом на 01.01.2001 року податковий борг підприємства складав 26195,78 грн. та на день набрання чинності ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, станом на 21.02.2001 року, несплачений податковий борг складав 8635 грн.

За заявою КП «Білгород-Дністровськводоканал» податковий борг був розстрочений на підставі рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 12.04.2001 року №3426/24. При цьому, п.п.18.1.2 п 18.1 ст.18 Закону передбачено дострокове розірвання договору про розстрочення суми боргу, якщо платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу. Внаслідок несплати підприємством чергової частки розстроченої суми та нарахованих на неї відсотків, а також накопичення позивачем нового боргу, рішенням відповідача про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (боргу) від 11.06.2002 року № 4 скасоване рішення про надання розстрочки податкового боргу від 12.04.2001 року №3426/24.

Згідно п.п. 18.1.3 п. 18.1 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18 1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

По підприємству КП «Білгород-Дністровськводоканал» податковий борг визначений п.п. 18.1.1 був відсутній, а на податковий борг, визначений п.п.18.1.2, а саме, 8 653 тис. грн., пеня та штрафні санкції не нараховувались.

На підставі даних облікових карток, Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ Міндоходів вказує, що всі положення ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які було необхідно та/або можливе застосувати відносно зменшення податкового боргу КП «Білгород-Дністровськводоканал» були податковою інспекцією своєчасно застосовані. Надання відстрочки згідно рішення від 30.07.2001 р. №7932/24 в сумі 30 тис. грн. обумовлено тим, що згідно Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 18.09.2001 №378 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2001 за № 912/6103, відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань можуть надаватися в межах повноважень по кожному окремому випадку: Державна податкова адміністрація України - без обмежень суми; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - на суму не більше 3 млн. гривень; державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекціях - на суму не більше 30 тис. грн.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем по справі було порушено приписи положень діючого законодавства, чи проявлена бездіяльність під час виконання покладених на нього обов'язків в частині нарахування на реструктуризовану заборгованість з плати за житлово-комунальні послуги пені. При цьому, позивачем не було доведено обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем його прав, свобод чи інтересів належними та допустимими доказами в цій частині позовних вимог.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими в частині протиправності нарахування пені та не спростовують правову позицію відповідача.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в майбутньому не нараховувати на реструктуризовану заборгованість з плати за житлово-комунальні послуги пеню та не стягувати її з позивача, а також зобов'язання відповідача списати позивачу нараховану пеню на реструктуровану заборгованість з 2003 по 2012 р.р - задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про зобов'язання відповідача провести звірку взаєморозрахунку суми пені, стягнутої з КП з 2003 по 2012 роки - підлягають задоволенню, оскільки відповідач, як орган державної податкової служби є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою суб'єктами господарювання податків та зборів. Як було встановлено, позивачем направлялись листи з проханням не нараховувати пеню за платежами в бюджет.

На виконання вимоги Одеського окружного адміністративного суду надати відповідні відповіді на зазначені листи позивача, відповідачем було надано службову записку № 51 від 04.07.2014 року начальника координаціно-моніторингового відділу Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області стосовно неможливості надання відповідей на листи позивача, оскільки термін зберігання таких відповідей складає 5 років, відтак копії відповідей на листи позивача за 2003-2009 роки надати неможливо.

Таким чином, суд дійшов доцільного висновку про необхідність зобов'язання відповідача провести звірку взаєморозрахунку суми пені, стягнутої з КП «Білгород-Дністровськводоканалу» з 2003 по 2012 роки.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Апелянт свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький