Ухвала суду № 41188433, 28.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 815/2409/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ТОВ „ГУТ."Комендантов Г.Г. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ГУТ." до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 31.12.2013 року №№ 000692210, 000712210, від 11.03.2014 року №№ 0000172201, 0000182201, 0000192201. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 21.11.2013 року № 1247 та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки від 21.11.2013 року, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України співробітником податкової інспекції проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ГУТ.» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «КІРС» за період: серпень та жовтень 2012 року, за результатами якої складений акт від 11.12.2013 року № 3251/22-1/36675024.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГУТ.» вимог п. 198.1, п.198.2, п. 1.98.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено значення п.24 звітної декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 93513 гривень та заниження значення податку на додану вартість (р.25) за серпень 2012 року на суму 194329 гривень; завищено значення р.24 звітної декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 57742 гривень та занижено сплату податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 368811 гривен; п. 138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за 2012 рік на загальну суму 3571975 гривень, що спричинило заниження податку на прибуток в сумі 750115 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 року № 000692210, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 563140 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 281570 гривень; від 31.12.2013 року № 000702210, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 151255 гривень (серпень 201.2 року - 93513 грн.; жовтень 2012 року - 57742 грн.); від 31.12.2013 року № 000712210, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 750115 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 375058 гривень.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішенням, ТОВ «ГУТ.» оскаржило останні в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Одеській області, в результаті чого останнім прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.02.2014 року № 487/10/15-32-10-02-07, яким встановлено, що ТОВ «ГУТ.» по взаємовідносинам з ПП «КІРС» у перевіреному періоді занижено до сплати в бюджет ПДВ в сумі 624795 гривень, а не 563140 гривень, - як вказано в акті перевірки; та завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 37333 гривень за січень 2013 року, а не на 151255 гривень, - як вказано в акті перевірки. Також при проведенні перевірки не враховано, що за даними рядку 23.2 Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2013 року (9062030641 від 03.10.201" року) ТОВ «ТУТ.» задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступним звітних періодах в розмірі 32698 гривень, яка виникла за рахунок залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (ряд.24), який було зменшено попереднім актом перевірки, про що винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 року № 0000601620.

За результатами розгляду скарги податковим органом, встановлено: що ТОВ «ГУТ.» завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 32698 гривень; на підставі п. 123.1 ст.123 ПК України за заниження податку на додану вартість необхідно застосувати штрафні санкції в розмірі 312398 гривень (624795 грн. х 50% (вересень-грудень 2012р.), а не 281571 грн.; за завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодування у зменшення податковий зобов'язань з ПДВ за січень 2013 року в розмірі 32698 гривень необхідно застосування штрафні санкції в розмірі 8175 гривень (32698 грн. х 25%). У зв'язку із цим податкове повідомлень., рішення від 31.12.2013 року № 000702210 скасовано в частині зменшення від'ємного значень;, суми податку на додану вартість в сумі 113922 гривень, а в іншій частині залишено без змін: податкові повідомлення-рішення від 31.12.2103 року №№ 000692210, 000712210 залишені без змін (із збільшенням суми грошового зобов'язання та розміру штрафу; визначено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ та збільшено розмір штрафу).

На підставі вищевказаного рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0000172201, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 37333 гривень; від 11.03.2014 року № 0000182201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 61655 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 30827 гривень; від 11.03.2014 року № 0000192201, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 32698 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 8175 гривень.

При цьому суд враховує, що внаслідок часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 року № 000702210 за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0000172201, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 37333 гривень, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 року № 000702210 вважається відкликаним в силу пп. 60.1.2, п.60.1, п.60.3 ст.60 ПК України, відповідно до якого повідомлення-рішення визнається відкликаним у разі прийняття контролюючим органом рішення, яким задовольняється скарга на користь платника податків.

З урахуванням викладеного суд не вбачає наявності спору щодо акту індивідуальної дії податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 року № 000702210, адже останнє є відкликаним податковим органом, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №№ 000692210, 000712210 від 11.03.2014 року №№ 0000172201, 0000182201, 0000192201 необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ГУТ.» (Покупець) у перевіреному періоді мало господарські відносини із ПП «КІРС» (Постачальник) на підставі укладених догорів купівлі-продажу № 28 від 20.08.2012 року, № 39 від 21.08.2012 року, № 41 від 28.08.2012 року, № 45 від 27.08.2012 року, № 47 від 29.08.2012 року, № 49 від 30.08.2012 року. № 67 від 04.10.2012 року, № 117 від 24.10.2012 року, відповідно до яких позивач купував товар - цукор білий.

За змістом вищезазначених договорів позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар «цукор-пісок», розфасований в поліетиленові мішки по 50 кг. виробництва Теофіпольського цукрового заводу (п.1.1). Продавець здійснював відвантаження товару партіями згідно заявок Покупця (п.3.1), який здійснював 100% попередню оплату партій Товару згідно з виставленими рахунками (п.3.2). Передача Товару здійснювалась за місцезнаходженням кладу Продавця: смт. Зеленогірське, пл. 60-річчя Жовтня, Любашівський район, Одеська область (п.4.1).

На виконання зазначених договорів ПП «КІРС» у серпні та жовтні 2013 року поставило товар та виписало на користь «ГУТ.» видаткові та податкові накладні на загальну суму 4286370 гривень, у т.ч. ПДВ - 714394,99 гривень.

Товар перевозився залученим перевізником - ТОВ «Торговий дім «Антарес», з яким позивачем укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 03/005 від 03.05.2012 року. Перевезення партій товару оформлялось актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, копії яких були надані в ході перевірки та до суду.

Суми податку на додану вартість за виписаним ПП «КІРС» податковими накладеними позивачем включені до податкового кредиту, а суму витрат на придбання товару - до валових витрат: декларація з ПДВ за серпень 2012 року від 20.09.2011 року № 9057492344 - у розмірі 287842 гривень; декларація з ПДВ за жовтень 2012 року від 20.11.2011 року № 9073013277 - у розмірі 426553 гривень; декларація з податку на прибуток підприємств за 2012 рік від 28.01.2013 року № 9085993006 - у розмірі 3571975 гривень, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичний продаж товару, передбачений договірними домовленостями між ТОВ «ГУТ.» та ПП «КІРС», місця не мав. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Товариством, акту ГУ Міндоходів у Черкаській, області від 09.09.2013 року № 2/23-00-22-04/30842594 «Про результати проведення позапланової перевірки ПП «КІРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.07.2013 року».

Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що податковим органом встановлено, що ПП «КІРС» не має власних офісних приміщень, а орендує приміщення в м. Черкаси; не має торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна; чисельність працюючих на підприємстві - 2 особи. У зв'язку із ненаданням відповіді на запит щодо первинних документів, які підтверджують формування податкових показників, податковий орган дійшов висновку про відсутність фактів поставок продукції та безпідставність відповідних бухгалтерських та податкових обліків.

Поряд із тим, судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі № 823/3078/13-а за позовом приватного підприємства «Кірс» до Головного управління Міндоходів у Черкаській області дії Головного управління Міндоходів у Черкаській області по коригуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість приватного підприємства «Кірс», проведені на підставі акту перевірки від 09.09.2013 року № 2/23-00-22-04/30842594, визнані неправомірними. Головне управління Міндоходів у Черкаській області зобов'язані поновити в детальній інформації по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності з податку на додану вартість приватного підприємства «Кірс» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2013 року, які були виключені на підставі акту перевірки від 09.09.2013 року № 2/23-00-22-04/30842594.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року вищезазначена постанова визнана нечинною, у зв'язку із ліквідацією ПП «Кірс» в порядку господарського судочинства. Отже судом апеляційної інстанції підтверджено законність та обґрунтованість постанови Черкаського окружного адміністративного суду.

Таким чином, взявши до уваги акт ГУ Міндоходів у Черкаській області № 2/23-00-22-04/30842594 «Про результати проведення позапланової перевірки ПП «КІРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.07.2013 року та відхиливши первинну документацію, надану до перевірки ТОВ «ГУТ.» (договори купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні, декларації з ПДВ та податку на прибуток, акти виконаних робіт тощо), податковий орган зробив висновок про нереальність вищезазначених правочинів щодо поставки білого цукру.

Крім того, до суду апеляційної інстанції було надано довідки № 150/22-4/30842594 від 13.02.2013 року та № 34/22-4/30842594 від 26.06.2013 року „Про результати проведення зустрічної звірки ПП „Кірс", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „ГУТ." їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року", у яких зазначено, що зустрічною звіркою ПП „Кірс" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП „Кірс", яке мало правові відносини з ТОВ „ГУТ.".

Відповідно до п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140 статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на мит: територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротність активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не придбавався в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочинів, залишивши поза увагою первинну документацію.

Поряд із тим з наданих позивачем доказів судом вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, договір виконано сторонами в повному обсязі.

При цьому в акті перевірки відображено, що отримана позивачем від ПП «КІРС» продукція (цукор білий) реалізована ТОВ «Наталка-Трейд» у вересні, жовтні та листопаді 2012 року відповідно до податкових та видаткових накладних, які були надані до перевірки та копії яких наявність в матеріали справи. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Отже, встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентом ПП «КІРС», дотримання ТОВ «ГУТ.» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд першої інстанції цілком обгрунтовано дійшов до висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ГУТ." про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року по справі № 815/2409/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 29 жовтня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль