Постанова № 41188102, 15.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 876/2742/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника апелянта Гладій О.Б.,

представника позивача Чорнія А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Барвінок» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Барвінок» (далі - ТзОВ «ТМ «Барвінок») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Львові) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000293900/6606/39-00/1511 від 30.10.2013 року.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим всупереч вимогам Податкового кодексу України і таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем правомірно включено суму ПДВ по операціях з попередньої оплати за послуги, отримані від нерезидента у червні 2013 року, до податкового кредиту у липні 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000293900/6606/39-00/1511 від 30.10.2013 року.

Відповідач - СДПІ у м. Львові оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем неправомірно включена до податкового кредиту у липні 2013 року сума податку на додану вартість за послугами, отриманими від нерезидента, оскільки така сума мала бути включена до податкового кредиту у наступному періоді після нарахування податкових зобов'язань за операціями з цих послуг, а саме в жовтні 2013 року, а тому контролюючий орган на підставі акта перевірки правомірно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції, прийнявши відповідне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ у м. Львові проведена камеральна (електронна) перевірка податкової звітності ТзОВ «ТМ «Барвінок» з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складений акт №7/39-00/35621418 від 10.10.2013 року, в якому зазначене порушення ТзОВ «ТМ «Барвінок» п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198 ПК України, а саме, зайве включення до податкового кредиту у липні 2013 року ПДВ в розмірі 11435 гривень за послугами, отриманими від нерезидента. На підставі акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000293900/6606/39-00/1511 від 30.10.2013 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17152,5 гривень, в т.ч. 11435 гривень - за основним платежем та 5717 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту з ПДВ у липні 2013 року суму ПДВ за послугами, отриманими від нерезидента, оскільки оплата за послуги проводилась у червні 2013 року і при поданні уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ у вересні 2013 року позивачем це було зазначено, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Податковий кредит, відповідно до 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України при корегуванні податкової декларації є дата подання уточнюючого розрахунку чинного на час його подання і, відповідно, дата нарахування чи сплати податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Судом першої інстанції встановлено та визнається сторонами, що позивач на підставі платіжного доручення № 88 від 03.06.2013 року здійснив попередню оплату за технічну підтримку і обслуговування програмного забезпечення контрагенту-нерезиденту LLC Strategis International Gmbh на суму 57176,33 гривень. Однак, у декларацію з ПДВ за червень 2013 року позивач не включив суму податкових зобов'язань з ПДВ за послугами, отриманими від нерезидента, на суму 11435,27 гривень. 11.09.2013 року ТзОВ «ТМ «Барвінок» подало уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2013 року, в який було включено до податкового зобов'язання ПДВ в розмірі 11435 гривень.

Одночасно із першим, 11.09.2013 року позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за липень 2013 року, в якому до податкового кредиту включено ПДВ з операцій по попередній оплаті послуг нерезидента згідно платіжного доручення № 88 від 03.06.2013 року в сумі 11435 гривень.

Таким чином, як слідує з вищенаведеного, оскільки саме у вересні 2013 року, у зв'язку з поданням ТзОВ «ТМ «Барвінок» уточнюючого розрахунку з ПДВ, була нарахована (сплачена) сума податку за податковими зобов'язаннями, які виникли у червні 2013 року, то віднесення сум податку по операціях з нерезидентом до податкового кредиту можливе лише у наступному податковому періоді - жовтні 2013 року, оскільки датою нарахування (сплати) податкових зобов'язань за цією операцією є вересень 2013 року.

Податковим періодом, у якому відбувся факт нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з коригуванням податкової декларації за червень 2013 року у вересні 2013 року, є вересень 2013 року, тому у даному випадку право на податковий кредит у позивача виникло лише у жовтні 2013 року, оскільки фактичне нарахування податкових зобов'язань відбулось у вересні 2013 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, якщо платник податку при отриманні послуг від нерезидента на митній території України декларує зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку, то податковий кредит за такими операціями платник має право сформувати в податковій декларації з ПДВ, що подається за наслідками податкового періоду, в якому відбувся факт сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, визначеними в уточнюючому розрахунку.

Така позиція податкового органу підтверджується і Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, де зазначено, що при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позивачем неправильно трактується зміст акта перевірки щодо обов'язку сплати декларантом, а не нарахування податку на додану вартість відповідно до ст.198 Податкового кодексу, оскільки податковим органом заперечується не лише сплата, але й нарахування такого податку у червні 2013 року.

Суд апеляційної інстанції вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, винесеним в межах повноважень податкового органу, а тому підстав для визнання його незаконним і скасування не вбачає.

Щодо застосування штрафних санкцій, то відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, тому нарахування штрафних санкцій теж є правомірним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи податкового органу є обгрунтованими і підставними, а висновки суду, викладені у постанові, не відповідають встановленим обставинам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду встановленим обставинам, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

У зв'язку з наведеним постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою слід відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 813/109/14 скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 21.10.2014 року