Ухвала суду № 41188057, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1620/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Техно-Сервіс-1" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Техно-Сервіс-1" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 серпня 2013 року № 0000462301 та № 0000472301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області від 13 серпня 2013 року № 0000462301 та № 0000472301.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 10 липня 2013 року по 11 липня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 10 липня 2013 року №597, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» за період з 1 травня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

За результатами перевірки, складено акт від 11 липня 2013 року №433/22-2/37074759 (т.1, а.с. 13-24).

Як вбачається з зазначеного акта податковий орган дійшов висновку про порушення -пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого, ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» занизило суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 22293,00 грн., у тому числі за травень 2012 року в сумі 7315,00 грн., за червень 2012 року в сумі 6775,00 грн., за липень 2012 року в сумі 5702,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 2500,00 грн.; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 28126,00 грн., у тому числі за перше півріччя 2012 року на суму 9397,00 грн., за третій квартал 2012 року на суму 18729,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2013 року № 0000462301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35157,00 грн., у тому числі 28126,00 грн. за основними платежем та 7031,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000472301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27865,00 грн., у тому числі 22292,00 грн. за основними платежем та 5573,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25, 27).

Податковий орган дійшов до висновку, що взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Техно-Сервіс-1" та ТОВ «Ривс» за період з 1 травня 2012 року по 31 серпня 2012 року мають ознаки нереальності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ривс» (виконавець) було укладено договір субпідряду від 25 квітня 2012 року №0410/12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по підключенню, технічному обслуговуванню та ремонту побутової техніки в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі (том 1 а.с. 29-30).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано податкові накладні № 367 від 31.05.2012, № 318 від 30.06.2012, № 506 від 31.07.2012, № 374 від 31.08.2012 (том 2 а.с. 2-5); платіжні доручення № 827 від 19 червня 2012 року, № 1106 від 20 вересня 2012 року, № 915 від 19 липня 2012 року, № 1002 від 21 серпня 2012 року (том 2 а.с. 13-16); рахунки - фактури № ZAP_37037595, № ZAP_37028042, № ZAP_37028900, № ZAP_37029207 (том 2 а.с. 17-20); акти приймання - передачі виконаних робіт (том 2 а.с. 22-173); акти здачі прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с. 34-37), виписку з банківського рахунку позивача (том 2 а.с. 6-12).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору ТОВ «Ривс» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 58).

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 12.12.2012 № 7211/224/34914473 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, БПП «Саура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.