Ухвала суду № 41187949, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4212/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року у справі за адміністративним позовом Приватної фірми "Сенс" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, оскільки вважає, що постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна фірма "Сенс" має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, строк дії якої з 07.06.2013 по 07.06.2018.

На підставі наказу від 28.01.2014 №57 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПФ "Сенс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Будінвест компані" за період з 01.04.2013 по 30.04.2013, ПП "Анкер про Україна" за період 01.12.2012 по 31.03.2013, ТОВ "Укрспецбудгруп" за період з 01.07.2010 по 31.07.2010. За результатами перевірки складено акт від 07.02.2014 №193/10-16-22-05/13739238, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.5.1, п.п.5.2.2 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 11550 грн, в тому числі 2012 рік на загальну суму 11550 грн; п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.13, п.2.15, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п.16 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення"; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 41686 грн, в тому числі по місяцях: грудень 2012 р. - 11000 грн, січень 2013 р. - 4802 грн, лютий 2013 р. - 4709 грн, березень 2013 р. - 10380 грн, квітень 2013 р. - 10795 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі Акту перевірки від 07.02.2014 №193/10-16-22-05/13739238 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.02.2014 №0000232202/278, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62529 грн, у тому числі за основним платежем - 41686 грн, за штрафними санкціями - 20843 грн, №0000222202/279, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17325 грн, у тому числі за основним платежем - 11550 грн, за штрафними санкціями - 5775 грн.

Позивачем подано скарги до ГУ Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України, які залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач подав позов до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини у даному спорі регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вимогами п. 9.1, п.9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі «посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарських операцій і складання первинногодокумента».

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до матеріалів справи, ПФ "Сенс" (покупець) з ТОВ Укрспецбудгруп" (постачальник) укладено договір поставки №21 від 01.07.2010 товару (щебінь) та специфікацію до договору і додатки №1, №2, якими визначено графік поставок. Факт придбання товару позивачем підтверджується видатковими, податковими накладними, рахунками-фактурами. Судом встановлено, що всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунках (т.1 а.с.104).

Отримана продукція реалізована в подальшому при виконанні капітального ремонту дороги по вул. 40-річчя Перемоги, реконструкції дороги по мікрорайону Лукавиця, де позивач згідно з договорами з Обухівською міською радою (замовник) №19, №20 від 03.08.2010 є підрядником. Факт виконання цього договору підтверджується договірними цінами, зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, дефектними актами, актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), розрахунками витрат щебеню (т.1 а.с.105-137, а.с.184-191).

Водночас ПФ "Сенс" (покупець) з ПП "Анкер про Україна" (постачальник) укладено договори купівлі-продажу запчастин №1812-03 від 18.12.2012 та будівельних матеріалів (асфальт) №0213-05 від 18.02.2013. Факт придбання товару позивачем підтверджується видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, картками обліку роботи автомобільних шин, лімітно-забірними картками. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунках (т.1 а.с.150-183, а.с.193-212, т.2 а.с.19-33).

Наданими поясненнями позивача та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією свідоцтва про реєстрацію причепа на директора ПФ "Сенс", підтверджується перевезення особистим автомобілем придбаного товару безпосередньо від постачальника - ПП "Анкер про Україна" до позивача.

Даний факт, як зазначив суд першої інстанції, вказує на пояснення відсутності у позивача товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.213-214, т.2 а.с.131).

Отримана продукція (асфальт) по договору реалізована в подальшому при виконанні комплексних робіт по облаштуванню пожежного пірсу з водозабором на території замовника, де позивач згідно з договором підряду з ОК "Альбатрос" (замовник) №33 від 18.12.2012 є виконавцем. Факт виконання цього договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), лімітно-забірною карткою, розрахунком витрат асфальту (т.2 а.с.47-56).

Окрім того, позивачем (покупець) 05.04.2013 укладено договір поставки №0504-01 з ТОВ "Будінвест компані" (постачальник) будівельних матеріалів. Факт придбання товару позивачем підтверджується видатковою, податковою та товарно-транспортними накладними, рахунком-фактурою. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунках (т.2 а.с.57-69).

Отримана продукція (асфальт) по договору реалізована в подальшому при виконанні робіт по улаштуванню внутрішньо майданчикових доріг вздовж осі, де позивач згідно з договором субпідряду з Корпорацією "Укртрансбуд" (генпідрядник) №29 від 21.11.2012 є субпідрядником. Факт виконання цього договору підтверджується протоколами погодженої договірної ціни, додатковою угодою, договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), лімітно-забірною карткою, розрахунком витрат асфальту (т.2 а.с.85-103).

При цьому, судом встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось автомобілем КРАЗ 256Б1, автогрейдером, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с.104-106).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та реєстру отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період (т.1 а.с.138-149, а.с.215-221, т.2 а.с.1-18, а.с.34-46, а.с.70-84).

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством.

Водночас судом встановлено, що факт купівлі-продажу та поставки товару у ТОВ "Укрспецбудгруп", ПП "Анкер про Україна" та ТОВ "Будінвест компані", використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ "Укрспецбудгруп", ПП "Анкер про Україна" та ТОВ "Будінвест компані" є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мали право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ "Укрспецбудгруп", ПП "Анкер про Україна" та ТОВ "Будінвест компані" підтверджується належними доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, твердження податкового органу про відсутність факту поставки та придбання товару на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Водночас що стосується твердження податкового органу, що ознакою нереальності господарських операцій є відсутність усіх товарно-транспортних накладних як доказів транспортування товару, то суд апеляційної інстанції вказує, що така відсутність товаро-транспортних накладних не є беззаперечним доказом відсутності вчинених господарських операцій за умови інших належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання договору.

Таким чином, з огляду на недоведеність податковим органом належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції позивача при взаємовідносинах з ТОВ "Укрспецбудгруп", ПП "Анкер про Україна" та ТОВ "Будінвест компані" є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Укрспецбудгруп", ПП "Анкер про Україна" та ТОВ "Будінвест компані", суд апеляційної інстанції вважає податкові повідомлення-рішення від 26.02.2014 №0000232202/278, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62529 грн, у тому числі за основним платежем - 41686 грн, за штрафними санкціями - 20843 грн, №0000222202/279, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17325 грн, у тому числі за основним платежем - 11550 грн, за штрафними санкціями - 5775 грн, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.