Постанова № 41187818, 30.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року № 826/15208/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовомВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»пронадання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2014 року Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області звернулась до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію описаних активів ТОВ «БП-1 КМБ-1» в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 39 111,02 грн.

Свої вимоги позивач з посиланням на положення статті 95 Податкового кодексу України обґрунтовує наявністю боргу відповідача станом на день звернення до суду із даним позовом по сплаті земельного податку з юридичних осіб у вказаному розмірі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та в наданих до неї уточненнях.

Ухвала суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання». Згідно частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Аналогічне положення міститься і в абз.2 частини 3 статті 167 КАС України, відповідно до якого судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 23 жовтня 2014 року представника відповідача, визнаного судом належним чином повідомленим про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» (код ЄДРПОУ 32346942) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві і як платник окремих податків в Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно розрахунку боргу відповідача і даних облікових карток платника заборгованість з плати за землю виникла у зв'язку з несплатою товариством податкових зобов'язань самостійно визначених платником у деклараціях: від 30.01.2012 року №576 на суму 9 186,47 грн. (за період жовтень-грудень 2012 року); від 31.01.2013 року №9003401427 на суму 36 745,73 грн. за січень-грудень 2013 року); від 27.01.2014 року №90023963215 на суму 9 186,42 грн. (за січень-березень 2014 року). та визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішення №0004081501 від 05.07.2013 року у розмірі 2 446,01 грн. і №00002011501 від10.01.2014р. у розмірі 1 714,06 грн.

Згідно із визначенням, наведеним в пункті 46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, визначена самостійно платником в податковій (митній) декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем податкових зобов'язань, самостійно визначених у деклараціях та податковому повідомленні-рішенні у суду відсутні.

На момент розгляду справи у суду відсутні відомості щодо оскарження відповідачем винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень або щодо їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентовані статтею 56 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено податкову вимогу від 03.12.2012р. №891 на суму 3 043,57 грн., яка була отримана представником товариства 19.12.2012 року.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів оскарження в адміністративному або судовому порядку податкових вимог, а також доказів сплати боргу у визначеному у позові розмірі відповідачем до суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Відповідно до п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами

Згідно статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно положень, наведених у пункті 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України);

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п.п.89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України).

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України (у відповідній редакції), майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення заступника начальника Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №373 про опис майна у податкову заставу податковим керуючим 07 лютого 2013 року складено акт опису майна за №2 на загальну суму 9 729,28 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року в адміністративній справі №826/9953/14, не оскарженою товариством в апеляційному порядку, адміністративний позов Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області задоволено, стягнуто з ТОВ «БП-1 КМБ-1» податковий борг у сумі 39 111,02 грн.

Водночас, за твердженням позивача, виконати судове рішення шляхом стягнення суми боргу з розрахункових рахунків платника податків не виявилось можливим з огляду на відсутність коштів та інших цінностей на розрахункових рахунках платника, що було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Так, відповідно до інформаційної довідки щодо відкритих станом на час розгляду справи розрахункових рахунків платника податків, останній має відкриті розрахункові рахунки у наступних банківських установах:

- в АТ «Артем-Банк» (МФО 300885) №2600310203801 (українська гривня);

- в ПАТ «АКБ «Київ» (МФО 322498) №26005623354301 (українська гривня);

- в ПАТ «АКБ «Київ» (МФО 322498) №26049623354301 (українська гривня);

- в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805) №26000107979 (українська гривня).

На підтвердження відсутності коштів на розрахункових рахунках платника податків позивачем надано копії інкасових доручень (розпоряджень): від 11.09.2014р. №443, №444, №445, №686446, які повернуті банківськими установами без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Відповідно до п.95.1 та п.95.2 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Податковий кодекс України встановлює послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При звернені до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив орган ДПС для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року №К/800/20309/13 (справа №2а-15325/12/2670).

Відсутність коштів на розрахунковому рахунку платника податків підтверджена належними і допустимими доказами і визнана представником відповідача.

Отже, заходи, які вживалися Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області для погашення податкового боргу, бажаних наслідків не дали.

У зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника податків, суд прийшов до висновку про можливість надання Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області дозволу на погашення суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» по сплаті земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 39 111,02 грн. за рахунок майна товариства, що перебуває у податковій заставі відповідно до акта опису активів від 07 лютого 2013 року за №2.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Надати Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 39 111,02 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» (код ЄДРПОУ 32346942, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 8), що перебуває у податковій заставі відповідно до акта опису активів від 02 лютого 2013 року за №2.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська