Постанова № 41187798, 28.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 жовтня 2014 року 09:15 №826/15116/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

до

Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів – Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0002124230 та 05.09.2014 №0002134230,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0002124230 та 05.09.2014 №0002134230.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів – Центральним офісом з обслуговування великих платників необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0002124230 та 05.09.2014 №0002134230, оскільки грошові зобов’язання своєчасно не сплачені платником податків саме з вини контролюючого органу, який не зарахував переплату по авансовим внескам на прибуток в рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 05.09.2014 №0002124230 та 05.09.2014 №0002134230, оскільки позивачем порушені строки сплати узгодженого грошового зобов’язання, а всі заяви щодо здійснення зарахування переплати авансовим внескам на прибуток в рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» після закінчення граничних строків, визначених Податковим кодексом України для сплати відповідного грошового зобов'язання.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів – Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість по деклараціях від 19.02.2014 №9008353944, від 19.03.2014 №9014638382, від 17.04.2014 №9021263496, від 19.05.2014 №902826814, від 19.06.2014 №9035181254 за період з 03.03.2014 по 09.07.2014 товариства з обмеженою відповідальністю «Основа».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме - порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів – Центральним офісом з обслуговування великих платників складено акт від 27.08.2014 №948/28/10-42-30/13669489 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.09.2014 №0002124230, яким позивачеві нараховано штраф у розмірі 10% за затримку сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 103 200,10 грн. на суму 10 320,01 грн.;

від 05.09.2014 №0002134230, яким позивачеві нараховано штраф у розмірі 20% за затримку сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 614 024,84 грн. на суму 122 804,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.09.2014 №0002124230 та 05.09.2014 №0002134230 звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» самостійно визначило відповідну суму грошових зобов’язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість: від 19.02.2014 №9008353944, від 19.03.2014 №9014638382, від 17.04.2014 №9021263496, від 19.05.2014 №902826814, від 19.06.2014 №9035181254 на суми: 614 024,84 грн. та 103 200,10 грн..

Граничний термін сплати грошових зобов’язань становив:

за декларацією від 19.02.2014 №9008353944 – 02.03.2014;

за декларацією від 19.03.2014 №9014638382 – 30.03.2014;

за декларацією від 17.04.2014 №9021263496 – 30.04.2014;

за декларацією від 19.05.2014 №902826814 – 30.05.2014;

за декларацією від 19.06.2014 №9035181254 – 30.06.2014.

Факт несплати відповідних грошових зобов’язань у названі вище строки позивачем не заперечується, висновки акту перевірки щодо порушення цих строків не спростовуються.

Доводи позивача про наявність названого порушення з вини контролюючого органу, який не зарахував переплату по авансовим внескам на прибуток в рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість, не приймаються судом до уваги.

Так, граничні строки сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість порушено позивачем.

Із відповідними заявами про зарахування переплати із іншого виду податку в рахунок погашення узгодженого грошового зобов’язання із податку на додану вартість, позивач звертався до контролюючого органу вже після закінчення граничних строків, визначених Податковим кодексом України для сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість (вбачається з листів відповідача від 01.04.2014, 27.06.2014, оскільки самі заяви позивачем суду не надано).

Тобто відповідні заяви подані до контролюючого органу після допущення платником податків самого факту порушення. Зазначене позивачем не заперечувалось під час судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на заяви позивача надано відповіді про неможливість перерахування коштів до проведення звіряння стану розрахунків з бюджетом і виявлення фактів переплати.

Слід зазначити, що наявність відповідної переплати із авансових внесків на прибуток позивачем суду не доведена. Висновки акту перевірки від 27.08.2014 №948/28/10-42-30/13669489 не спростовані.

За таких обставин, враховуючи допущені позивачем порушення граничних строків сплати узгоджених грошових зобов’язань, звернення із заявами про зарахування переплати із іншого виду податку в рахунок погашення узгодженого грошового зобов’язання із податку на додану вартість після факту порушення, відсутність доказів наявності такої переплати, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 266,25 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 396,25 грн. (2 662,50 грн. – 266,25 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 17, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2 396 (дві тисячі триста дев’яносто шість гривень) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.