Постанова № 41187754, 31.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2014 року 14:14 № 826/14491/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Луцькі підшипники»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009362206 від 11.09.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Луцькі підшипники» (надалі – позивач або ТОВ «ТБ Луцькі підшипники») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009362206 від 11.09.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що контролюючим органом безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки останнім не враховано підстав, на основі яких рішеннями Економічного суду м. Мінська відмовлено у задоволенні позовів ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» до ВАТ «Мінський тракторний завод» про стягнення заборгованості, що виникла на підставі зовнішньоекономічного контракту, а саме: погашення вказаної заборгованості після пред’явлення відповідних позовів, а також необхідності зупинення строків, встановлених приписами ст. 1 Закону №185, починаючи з моменту звернення до суду.

У судове засідання 22.10.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів проти позову заперечували, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно у зв’язку з порушенням ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» строку розрахунків за операцією з експорту товарів.

Суд у судовому засіданні 22.10.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТБ Луцькі підшипники»

з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2012 року №4 згідно листів ПАТ «Банк Форум» від 04.04.2014 року №721/7.3 (вх.№10245/10 від 09.04.2014 року), від 06.05.2014 року №1825/7.3 (вх. №13217/10 від 08.05.2014 року), від 04.06.2014 року №2858/7.3 (вх. №16154/10 від 10.06.2014 року), від 07.07.2014 року №3782/7.3 (вх. №19217/10 від 10.07.2014 року) та від 04.08.2014 року №5068/7.3 (вх. №22224/10 від 07.08.2014 року), у зв’язку з чим складено акт від 29.08.2014 року №399/1-22-06-347/5028 (надалі – акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2012 року №4 з компанією «Минский тракторний завод» (Білорусія) на суму 4 045 798,23 російських рублів (еквів. 986 567,90 грн.), кількість днів прострочення – 21, на суму 4 834 833,91 російських рублів (еквів. 1 175 831,61 грн.), кількість днів прострочення – 28, на суму 5 090 026,64 російських рублів (еквів. 1 201 246,29 грн.), кількість днів прострочення – 23, на суму 5 067 078,20 російських рублів (еквів. 1 347 640,12 грн.), кількість днів прострочення – 9, на суму 5 624 585,95 російських рублів (еквів. 1 715 161,24 грн.), кількість днів прострочення – 40, на суму 5 007 758,37 російських рублів (еквів. 1 564 874,41 грн.), кількість днів прострочення – 15, на суму 5 143 661,44 російських рублів (еквів. 1 641 445,24 грн.), кількість днів прострочення – 1.

Не погоджуючись з вищезазначеними висновками перевірки, позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення до акту перевірки за вих. №144 від 03.09.2014 року, за результатами розгляду яких контролюючим органом листом від 09.09.2014 року №11373/10/26-50-22-06-11 повідомлено ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» про залишення акту перевірки без змін.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 року №0009362206, яким ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» нараховано суму грошового зобов’язання, а саме: пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 648 530,77 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 року №0009362206 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (надалі – Закон №185).

Відповідно до ст. 1 Закону №185, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч. 4 ст. 1 Закону №185).

Так, п. 3 постановою правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475 (надалі – Постанова №475) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

В акті перевірки вказано про порушення позивачем положень ст. 1 Закону №185, а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2012 року №4 з компанією «Минский тракторний завод» (Білорусія) на суму 4 045 798,23 російських рублів (еквів. 986 567,90 грн.), кількість днів прострочення – 21, на суму 4 834 833,91 російських рублів (еквів. 1 175 831,61 грн.), кількість днів прострочення – 28, на суму 5 090 026,64 російських рублів (еквів. 1 201 246,29 грн.), кількість днів прострочення – 23, на суму 5 067 078,20 російських рублів (еквів. 1 347 640,12 грн.), кількість днів прострочення – 9, на суму 5 624 585,95 російських рублів (еквів. 1 715 161,24 грн.), кількість днів прострочення – 40, на суму 5 007 758,37 російських рублів (еквів. 1 564 874,41 грн.), кількість днів прострочення – 15, на суму 5 143 661,44 російських рублів (еквів. 1 641 445,24 грн.), кількість днів прострочення – 1.

В якості підстав для вказаних вище висновків в акті перевірки зазначено, що рішенням Економічного суду м. Мінськ від 20.05.2014 року у справі №93-25/2014 виявлено, що позовна заява є обґрунтованою, проте, приймаючи до уваги, що заборгованість за позовною заявою була погашена у повному обсязі, позов не відзивався, суд відмовив у стягненні суми основної заборгованості (щодо заборгованості 4 045 798,23 російських рублів (еквів. 986 567,90 грн.) та 4 834 833,91 російських рублів (еквів. 1 175 831,61 грн.), а щодо заборгованості у розмірі 5 090 026,64 російських рублів (еквів. 1 201 246,29 грн.) – рішенням Економічного суду м. Мінськ від 20.05.2014 року у справі №151-25/2014 виявлено, що позовна заява є обґрунтованою, проте, приймаючи до уваги, що заборгованість за позовною заявою була погашена у повному обсязі, позов не відзивався, суд відмовив у стягненні суми основної заборгованості.

При цьому, щодо решти сум, які, за твердженнями контролюючого органу, несвоєчасно надішли на територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2012 року №4 з компанією «Минский тракторний завод» (Білорусія), в акті перевірки вказано, що у зв’язку з несвоєчасним прийняттям позовної заяви судом до розгляду ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» порушено вимоги ст. 1 Закону №185.

Представник позивача стверджує, що відповідачем під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано рішень Економічного суду м. Мінська, яким відмовлено у задоволенні позовів ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» до ВАТ «Мінський тракторний завод» про стягнення заборгованості, що виникла на підставі вказаного вище зовнішньоекономічного контракту, саме з мотивів самостійного погашення боржником боргу станом на момент розгляду даної справи, а також необхідності зупинення строків, встановлених приписами ст. 1 Закону №185, починаючи з моменту звернення до суду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій позовних заяв та авіанакладних, як доказів направлення останніх на адресу Економічного суду м. Мінськ, позовні заяви про стягнення з ВАТ «Минский тракторний завод» заборгованості у розмірі 5 067 078,20 російських рублів (еквів. 1 347 640,12 грн.), 5 624 585,95 російських рублів (еквів. 1 715 161,24 грн.), 5 007 758,37 російських рублів (еквів. 1 564 874,41 грн.), та 5 143 661,44 російських рублів (еквів. 1 641 445,24 грн.) направлені на адресу суду 28.05.2014 року, 26.06.2014 року та 16.07.2014 року, що, згідно змісту акту перевірки, направлені у межах граничних строків надходження вищезазначених сум виручки за експортними операціями.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №185, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (ч. 2 ст. 4 Закону №185).

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено (ч. 3 ст. 4 Закону №185).

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (ч. 4 ст. 4 Закону №185).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених ст.ст. 1, 2 Закону №185, є факт звернення (дата безпосередньої подачі позову або направлення останнього засобами поштового зв’язку) з подальшим прийняттям до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків – рішення суду про задоволення позову.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 року у справі №К/800/56562/13.

Разом з тим, у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 13.02.2012 року у справі №21-422а11 та від 27.02.2012 року №21-387а11, аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.

Так, як вбачається зі змісту рішень Економічного суду м. Мінськ від 20.05.2014 року у справах №93-25/2014 та №151-25/2014, про що також вказано в акті перевірки, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4 045 798,23 російських рублів (еквів. 986 567,90 грн.), 4 834 833,91 російських рублів (еквів. 1 175 831,61 грн.) та 5 090 026,64 російських рублів (еквів. 1 201 246,29 грн.) визнано судом обґрунтованими, проте, враховуючи погашення останньої у повному обсязі суд відмовив у стягненні останньої, а, отже, причиною такої відмови слугував факт погашення такої заборгованості вже після звернення з даними позовами до суду, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом та відсутність підстав для нарахування позивачу пені.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про порушення ТОВ «ТБ Луцькі підшипники» положень ст. 1 Закону №185 щодо несвоєчасного надходження валютної виручки на територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 14.03.2012 року №4 з компанією «Минский тракторний завод» (Білорусія), на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 року №0009362206, з огляду на що останнє є протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року №0009362206.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Луцькі підшипники» (ідентифікаційний код: 34715028, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 68) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38745056, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок