Постанова № 41187716, 09.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2014 року 09 год. 55 хв. № 826/10387/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомБердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областідо Публічного акціонерного товариства «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня»про накладення арешту на кошти та інші цінності, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - позивач, Бердичівська ОДПІ) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня» (далі - відповідач, ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня») про накладення арешту на кошти та інші цінності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» (ідентифікаційний код 34691374), яке перебуває на обліку в Бердичівській ОДПІ як платник окремих податків, обліковується податкова заборгованість по орендній платі за землю на загальну суму 12 418, 91 грн. (в т.ч. 12 109, 49 грн. - основного платежу та 309, 42 грн. - сума пені), а вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу позитивного результату не дали (направлення на адресу підприємства податкової вимоги від 15.07.2013р. 3 52-15 та листів з проханням погасити суму податкового боргу, проведення співбесід). З огляду на це, та керуючись нормами пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 59.5 ст. 59, п. 87.2 ст. 87, п. 95.1, п. 95.3 і п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, позивач просить суд постановити рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня».

В судові засідання, призначені у даній справі, представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Бердичівській ОДПІ та додаткові документи.

Представник відповідача у призначені судові засідання також не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

29 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» (ідентифікаційний код 34691374) зареєстроване як юридична особа 24 жовтня 1994 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21 липня 2014 року), та перебуває на обліку в Бердичівській ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку (довідка позивача від 15.05.2014р. № 8809/10/06-03-18).

Згідно довідки Бердичівської ОДПІ станом на 14 травня 2014 року за ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» обліковувався податковий борг з платежу орендна плата з юридичних осіб в сумі 12 418, 91 грн. (в т.ч. 12 109, 49 грн. - основного платежу та 309, 42 грн. - сума пені), що не заперечується відповідачем.

Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за певні місяці 2013 та 2014 років, всього в розмірі 11 093, 85 грн., задекларованих підприємством у Податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 і 2014 роки (вх. № 1300004462 від 18.02.2013р., № 1400001443 від 20.02.2014р.).

У зв'язку з цим відповідачу була направлена податкова вимога № 52-15 від 15.07.2013р. на суму 5 390, 65 грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб. Вказана податкова вимога була вручена уповноваженій особі ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» органом пошти 19 липня 2013 року.

Жодних доказів оскарження цієї податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку сторонами суду не надано. При цьому нормами ст. 59 Податкового кодексу України виставлення другої податкової вимоги в разі збільшення в подальшому суми податкового боргу не передбачено.

Також, в грудні 2013 року та в квітні 2014 року працівниками Бердичівської ОДПІ були проведені камеральні перевірки податкової звітності ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» з орендної плати за землю, за результатами яких складені акти від 13.12.2013р. за № 1116/15-201/02497008 та від 17.04.2014р. № 754/15-201/02497708.

На підставі зазначених актів перевірок Бердичівська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013р. за № 0004711502 (форми «Ш»), яким підприємству було визначено до сплати суму штрафу за названим платежем в розмірі 215, 63 грн., та від 18.04.2014р. за № 0002001502 (форми «Ш») - суму штрафу в розмірі 800, 01 грн. Дані податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженими представниками ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» 23 грудня 2013 року та 18 квітня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи, і не заперечується самим відповідачем. Суми штрафів по таким податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2013р. № 0004711502 і від 18.04.2014р. № 0002001502 відповідачем в досудовому та/або судовому порядку не оскаржувалися і до відповідного бюджету сплачені не були.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним частковим погашенням ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, що набули статусу податкового боргу, підприємству відповідно до норм ст. 129 Податкового кодексу України станом на 14 травня 2014 року булу нарахована пеня в сумі 309, 42 грн. Порядок обрахунку сум пені відповідачем також не оскаржується.

Доказів погашення заявленої суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано. Натомість станом на 09 вересня 2014 року сума заборгованості відповідача згідно довідки Бердичівської ОДПІ становила 16 731, 43 грн. (з урахуванням зазначеної вище суми пені).

Таким чином, станом на день розгляду даної справи в суді податкова заборгованість в заявленій до стягнення суми залишається непогашеною та не заперечується відповідачем.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Також, нормами п. 57.3 ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу).

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Також згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи в праві звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу приписів норм п. 88.1 і п. 88.2 ст. 88 цього ж Кодексу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572 (набрав чинності з 26.11.2013р.), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373. Попередньо діяв Порядок про застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011р. № 1273, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за № 1339/20077.

В силу п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Також, нормами п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до норми абз. 2 п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 цього Кодексу.

При цьому відповідно до норм п. 89.3 ст. 89 ПК та п. 2.1 Порядку застосування податкової застави (в т.ч. Порядку, що діяв на момент виставлення відповідачу податкової вимоги від 15.07.2013р. № 52-15) майно, на яке поширюється право податкової застави, має оформлятися актом опису. Зокрема, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 ПК України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення (абз. 1 - 3 п. 89.5 ст. 89 ПК України).

В силу норми абз. 4 п. 89.5 ст. 89 ПК України до прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Крім того, в розумінні норми п. 94.1 ст. 94 ПК України «адміністративний арешт майна платника податків» (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Випадки застосування арешту майна чітко визначені у п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу, а саме арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України вбачається, що право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, виникає після проведення процедури в порядку ст. 89 ПК України.

Крім того, системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність у платника податків майна для погашення суми податкового боргу та/або якщо балансова вартість такого майна платника податків менша за суму його податкового боргу, та/або таке майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу, що в свою чергу підтверджуються певними документальними доказами (зокрема, актом опису майна, що перебуває у податковій заставі, або актом відмови платника податків від опису майна у податкову заставу).

При цьому, суд звертає увагу на те, що ПК України встановлює послідовність звернення податкового органу до суду із вимогами щодо погашення податкового боргу платника.

Так, в даному випадку позивач повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у платника податків відповідного майна, достатнього для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив органів доходів і зборів для того, щоб встановити факт відсутності такого майна у боржника.

На підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня», Бердичівська ОДПІ надала суду копії наступних документів: інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» від 06.05.2014р. з відомостями про відсутність відомостей про зазначеного суб'єкта; листів-відповідей Бердичівських підрозділів УДАІ в Житомирській області від 01.08.2014р. № 1168 та від 31.08.2013р. № 1246 про відсутність відомостей про зареєстровані за ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» транспортні засоби; листа-відповіді Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 17.10.2013р. № 01/4416 про відсутність відомостей про зареєстровану за ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» сільськогоспо-дарську техніку; інкасових доручень стягувача (Бердичівського управління ДКС України) скерованих до банків, що обслуговують (-вали) платника (ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня»), для здійснення без погодження з платником переказу визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача, з відмітками банків про повернення до відповідача невиконаними у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника; постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року по справі № 826/19389/13-а про задоволення позову Бердичівської ОДПІ до ЗАТ «Київська МСНРПВ майстерня» про стягнення податкового боргу в сумі 7 546, 91 грн., без відмітки про набрання законної сили.

Разом з тим відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження прийняття начальником Бердичівської ОДПІ рішення про опис майна у податкову заставу та вжиття податковою інспекцією заходів по проведення опису майна платника податків - ПАТ «Київська МСНРПВ майстерня» у податкову заставу (в т.ч. шляхом направлення податковим керуючим листів на адресу підприємства з проханням надати інформацію для проведення опису майна у податкову заставу і складання відповідного акта) або існування перешкод для здійснення таких заходів (зокрема, відсутність підприємства з місцезнаходженням). Натомість, в своєму листі від 09.09.2014р. № 15339/8/10, яке наявне в матеріалах справи, позивач зазначає, що рішення про опис майна боржника-відповідача та акти опису майна у податкову заставу відсутні, оскільки, на думку Бердичівської ОДПІ, у підприємства відсутнє майно.

За результатами дослідження перелічених вище документів та інших матеріалів справи в сукупності, суд приходить до висновку про ненадання позивачем належних документальних доказів щодо відсутності у платника податків-відповідача майна для погашення суми податкового боргу та/або, що балансова вартість такого майна платника податків-відповідача менша за суму його податкового боргу, та/або, що таке майно платника податків-відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу, та як наслідок про відсутність правових підстав для задоволення позову Бердичівської ОДПІ.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова