Постанова № 41187564, 31.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2014 року 10:25 № 826/13106/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (відповідач-1) Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (відповідач-2)провизнання дій протипраними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (надалі - відповідач-1 або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач-2), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 22.09.2014 року):

- визнати незаконними дії особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Гу Міндоходів і зборів у Києві» щодо складання вимоги №Ф-466 від 13.05.2014 року у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень;

- скасувати державну реєстрацію особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Гу Міндоходів і зборів у Києві» як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 14.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії особи з назвою «ДПІ у Святошинському р-ні Гу Міндоходів і зборів у Києві» є незаконними, оскільки остання не має відповідних повноважень щодо видання будь-яких вимог у порядку Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, позивачем у позовній заяві наголошено, що державна реєстрація даної особи проведена з істотними порушеннями вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за відсутності чинних установчих документів, що є підставою для її скасування.

У судове засідання 14.10.2014 року з'явився представник відповідача-1, який проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що, виносячи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466 від 13.05.2014 року, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві діяла у межах та на підставі наданих їй повноважень. При цьому, представником відповідача-1 вказано, що положення, на підставі якого діє ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не є нормативно-правовим актом, а тому не підлягає державній реєстрації.

Позивач та відповідач-2 у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою відділу поштового зв'язку із зазначенням причин не вручення. Про причини неявки у судове засідання відповідач-2 суду не повідомляв, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2 до суду не надходили. Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви (у тому числі в уточненій позовній заяві від 22.09.2014 року) позивач просив розглядати справу за його відсутність.

Суд у судовому засіданні 14.10.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого позивача та відповідача-2, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2014 року №Ф-466, якою ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 30.04.2014 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені останнього становить 9 920,62 грн.

Скориставшись правом на досудове (адміністративне) оскарження вищезазначеної вимоги про сплату боргу (недоїмки), у відповідності до наявної у матеріалах справи копії рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 13.08.2014 року №760/Р/99-99-10-01-07-15, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2014 року №Ф-466 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та рішення за результатом розгляду первинної скарги від 07.07.2014 року №1440/Р/26-15-10-09-25 Головного управління Міндоходів у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи дії відповідача-1 щодо винесення вказаної вище податкової вимоги протиправними, а державну реєстрацію особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Гу Міндоходів і зборів у Києві» як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

В свою чергу, п. 1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року №141/2013 (надалі - Положення №141/2013), визначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питання забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

У силу пп. 6 п. 4 Положення №141/2013, Міндоходів України відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску.

При цьому, Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції (п. 7 Положення №141/2013).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 затверджено перелік територіальних органів Міндоходів, які утворюються, серед яких, зокрема, зазначено Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що саме органи доходів і зборів, яким, зокрема, є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, забезпечують формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також контролюють своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, а, відтак, відповідач-1 мав право виносити вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2014 року №Ф-466, оскільки наділений такими повноваженнями.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Гу Міндоходів і зборів у Києві» як такої, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», суд зазначає про наступне.

Нормативно-правовим актом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-ІV (надалі - Закон №755).

Так, ч. 1 ст. 4 Закону №755 визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст. 4 Закону №755).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №755, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі), зокрема, два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник).

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що положення, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України №54 від 17.04.2013 року, на підставі якого діє відповідач-1, не зареєстроване у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до п. 9 Положення №141/2013, накази Міндоходів України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Згідно положень п. 2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року №493/92, державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

При цьому, державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищенаведених положень Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (надалі - Положення №731), положеннями п. 4 якого передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

У силу п. 5 Положення №731, на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи копії наказу Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №70 «Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у м. Києві», останнім, у тому числі затверджено Положення про Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким встановлено перелік основних завдань відповідача-1.

З огляду на викладене вище вбачається, що дане положення є актом, який спрямований на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм, а, відтак, державній реєстрації не підлягає.

Таким чином, з врахуванням заявленого предмету та підстав позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині скасування державної реєстрації особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Гу Міндоходів і зборів у Києві» як такої, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок